«Будемо битися за збірну від першої до останньої секунди. Можу це гарантувати». Ілля Сидоров – про відбір до ЧС-2023 та підготовку до Євробаскету
Захисник «Прометея» та збірної України став гостем прямого ефіру у баскетбольному інстаграмі Tribuna.com.
Ілля Сидоров – представник нового покоління українських баскетболістів, для яких чемпіонат Європи, який стартує у вересні, може стати першим у дорослій кар’єрі.
Напередодні важливих зустрічей збірної у відборі до чемпіонату світу 2023 року проти збірних Італії та Ісландії (вони відбудуться 24 та 27 серпня відповідно) захисник «Прометея» та національної команди завітав на прямий ефір у баскетбольному інстаграмі Tribuna.com, де розповів чимало цікавого – про підготовку до офіційних поєдинків, нову тактику Айнарса Багатскіса, атмосферу у роздягальні і не лише.
Зібрали найцікавіше.
«Дуже цікаво було б, якби проти нас вийшли Лука Дончич та Горан Драгич, але маємо те, що маємо»
Про товариські матчі збірної у серпні:
Ми зіграли багато товариських зустрічей – зокрема, був дуже цікавий підготовчий турнір у Туреччині. У першому поєдинку, я вважаю, ми трохи не впоралися із тими швидкостями, які пропонувала Туреччина. Для багатьох з нас це були перші матчі проти суперника такого рівня – із трьома гравцями НБА, вісьмома баскетболістами Євроліги. Але потім ми подивилися відео, розібрали власні помилки, підготувалися, провели яскраву зустріч проти Польщі, і, я вважаю, віддали Словенії вже виграний матч.
Дуже цікаво було б, якби проти нас вийшли Лука Дончич та Горан Драгич, але маємо те, що маємо – напередодні словенці зіграли важкий матч з овертаймом проти Туреччини, і всім було зрозуміло, що тренер не буде давати Дончичу грати по 30 хвилин у двох товариських поєдинках поспіль.
Коли ми приїхали до Фінляндії, я був дуже здивований тим, скільки українців прийшло нас підтримати. Там також була повна арена, тому що Ювяскюля – рідне місто Лаурі Маркканена, і він хотів зіграти там на максимумі. Як бачимо з результату, так він і зробив. Але, я думаю, ми отримали дуже багато від цих матчів і провели якісну підготовку до офіційних ігор.
Про те, як Айнарс Багатскіс відреагував на поразку від Фінляндії:
Після поразки від Фінляндії Багатскіс сказав, що ми добре билися, вказав на помилки, які ми зробили – звичайно, ми не можемо давати будь-кому, якого б рівня не був цей гравець, набирати 42 очки за матч, бо перемогти у такій грі неможливо. А про настрій та боротьбу я тобі можу сказати, що сьогодні на вечірньому тренуванні – якщо б я був головним тренером, то, певно, завершив би тренування посередині. За рівнем агресії, за тим, як всі налаштовані – ми всі налаштовані лише перемагати. Коли ти граєш за збірну України, то думаєш лише про перемогу – і неважливо, чи це товариський матч, чи офіційна гра.
Про склад з двома центровими, яким збірна розпочинала товариські матчі:
Двоє великих гравців у старті – це єдине, що ми дійсно кардинально змінили після перших офіційних ігор відбору на чемпіонат світу. Зараз у нас немає номінальної четвірки, ми граємо у два п’ятих номери. Будемо намагатися більше грати через лоу-пост та наказувати під кільцем.
Про збірну Італії:
Всі знають, що Італія в останні роки трохи випала з баскетбольної еліти, але по складу це дуже сильна збірна. В італійців дуже сильні форварди – Даніло Галлінарі, Ніколо Меллі (він зараз грає номінального п’ятого номера, але ми всі добре знаємо, що він може робити на майданчику), декілька маленьких молодих і агресивних гравців. Тому буде дуже цікавий матч, але самовіддачу та те, що ми будемо битися від першої до останньої секунди, я можу гарантувати.
На що звертали основну увагу під час підготовки до Італії? Поки що ми подивилися тільки одне відео. Нам буде трішечки легше підготуватися до Італії, тому що ця збірна грає у схожому стилі з Фінляндією та Словенією, з якими ми провели останні товариські ігри. Ці команди більше грають від триочкового кидка. Найбільші акценти – зупинити швидкі прориви і дальні кидки.
За яким гравцем збірної Італії я спостерігав би найпильніше, якщо прийшов би на гру як звичайний вболівальник? Думаю, всі відповіли б приблизно однаково – це Галлінарі. Він зіграв дуже багато матчів в НБА, на найвищому баскетбольному рівні. Але цікаво спостерігати також за тим, як буде грати Ніко Менніон. І, звісно, ще виділив би Меллі. Думаю, що ось ці три гравці в італійців будуть давати результат, тож подивитися саме на них мені було б найцікавіше.
«Коли маєш Артема Пустового та Іссуфа Санона в одній команді, в тебе просто не може бути поганого настрою»
Про те, як збірна почуває себе у Латвії:
У Ризі ми провели вже три місяці, на наші матчі приходить дуже багато українців, які виїхали до Латвії. Також приходить багато латишів – повболівати за нас, показати свою підтримку Україні. Звичайно, коли згадуєш останні матчі відбору на чемпіонат світу у київському палаці Спорту – це зовсім не те, що ми маємо зараз у Ризі. Але, все одно, я вважаю, що Рига – один із найліпших варіантів проведення ігор збірної України.
Про атмосферу в роздягальні та на тренуваннях:
Коли маєш Артема Пустового та Іссуфа Санона в одній команді, в тебе просто не може бути поганого настрою у роздягальні. Це просто постійний, нестримний потік слів від одного та іншого. Але усі дорослі, усі знають, коли можна пожартувати, коли ні – і з цим у нас все нормально. Та й Айнарс Багатскіс – не той тренер, у якого на всі 100 відсотків дисципліна. Він також може пожартувати у слушний момент та розрядити обстановку.
Про те, як Іллю прийняли в збірній:
Все вийшло дуже легко. Ми приєдналися до збірної одночасно групою гравців – я, Віталій Зотов, Сергій Павлов (зараз його немає в команді, але він пройшов із нами весь тренувальний збір), Іван Ткаченко, Санон. Тож я б не сказав, що в нас були якісь проблеми з тим, щоб влитися до колективу. Все вийшло дуже легко, всі зараз на одному рівні. Немає такого, що комусь дозволяється більше, комусь менше.
Про хвилювання напередодні важливих матчів:
Коли ти пограв чимало років у Суперлізі, у Лізі чемпіонів – зараз з «Прометеєм» і раніше з «Хіміком», – хвилювання вже відходить на другий план. Також ми мали три липневих зустрічі у відборі до ЧС. Можливо, в день матчу буде трішечки нервово, але коли ти вже виходиш на майданчик, все хвилювання пропадає.
Про акцію на підтримку України 24 серпня:
Поки що не планували, але обов’язково поговоримо про це із хлопцями у роздягальні. На матчі з Грузією та Іспанією ми усі виходили із національними прапорами, і, думаю, що цього разу також щось буде.
«Лень не показав всього, на що він здатен, у товариських матчах»
Про очікування від Євробаскету-2022:
З тренерським штабом на Євробаскет ще не дивимось, але, звісно, розмовляємо про це в роздягальні. Всі розуміють, що у нас дуже сильна група, але з цієї групи можна виходити до плей-оф. Нам обов’язково треба брати дві-три перемоги та йти далі, настрій дуже серйозний. Зараз всі дивляться на дві гри відбору до чемпіонату світу, проти Італії та Ісландії, але після цього всі думки будуть вже про Євробаскет, і, я вважаю, що ми повинні там пошуміти.
Проти Луки Дончича збірна України грала у 2017-му, коли це був ще Лука Дончич з «Реала», і ще не забивав 30 очок в середньому за гру в НБА. Зараз проти нас буде Янніс, MVP ліги, і це буде дуже цікаво. Але ми маємо бути на 100 відсотків сфокусовані. Ми дозволили набрати 42 очки Лаурі Маркканену, і, якщо буде така ж гра в захисті, то складно навіть уявити, що може зробити Янніс. Але усі хлопці дуже чекають на цю зустріч та взагалі на чемпіонат Європи.
Про Олексія Леня та те, на що він здатен у збірній:
Олексій приєднався до нас в день товариського матчу з Туреччиною, і вже наступного дня в нього було ранкове тренування. Він дуже хотів одразу ж зіграти з Польщею, але тренери дали йому ще декілька днів прийти в себе після дуже тривалого перельоту. Я вважаю, що мати в одній команді Леня, Артема Пустового та Володимира Геруна одночасно – це головний біль для Айнарса Багатскіса. Тому що всі хлопці зараз у відмінній формі, і тренер вирішив, що буде грати у два центрових.
Я вважаю, що Лень не показав всього, на що він здатен, у товариських матчах. Ми всі бачили, як він розпочав гру зі Словенією, коли Майк Тобі просто не знав, куди бігти і куди діватися від Олексія. Зараз він набере фізичні кондиції, зрозуміє малюнок гри, і ми все побачимо. Думаю, це буде дуже цікаво. Мені, як захиснику, звісно, краще, коли у нас в команді є такі досвідчені та майстерні великі гравці. Вони розуміють тебе з напівслова, з напівпогляду.
Про збірну Ісландії:
Зараз нічого не можу тобі відповісти про це, бо уся увага прикута до Італії. Останніми днями ми дивилися відео наших товариських зустрічей, сьогодні розпочали розбирати Італію, їхні ігрові сети. Так завжди буває – коли готуєшся до спареного туру, навіть у клубному баскетболі, ти завжди готуєшся на першу команду, а на другу залишаєш тільки свої правила та свої напрацювання. Одне можу сказати – це для нас буде must-win game. Будемо робити усе, щоб забрати перемогу там.
Про те, чи тисне на збірну той факт, що з 14 гравців, які є у складі зараз, двоє не поїдуть на чемпіонат Європи:
Жодного тиску немає, це здорова конкуренція. Ми маємо гравців з НБА, які точно знають, що вони на 100 відсотків поїдуть на чемпіонат Європи, але немає такого, що йде якесь вбивство за місце у складі. Всі чекають, кого тренер вирішить залишити поза заявкою.
Особисто я відчуваю, що поїду на Євробаскет. Мені цього дуже хочеться. Тренер давав мені грати у товариських матчах, але я вважаю, що можу краще. Провів три не дуже якісних гри у Туреччині, трохи відчув свою гру проти Фінляндії, і вважаю, що далі буду лише додавати.
Про те, які результати збірної зроблять Іллю щасливим:
Ми повинні перемагати у цьому вікні відбору, в обох матчах, та виходити до плей-оф Євробаскету. А там вже будемо дивитися.
Про українську мову:
Так, я хотів про це сказати ще на початку – вибачаюся, якщо щось буде не так, бо я вперше в медіапросторі говорю українською. Ми спілкувалися з Артемом Пустовим в аеропорту, у літаку, він мене готував до цього ефіру. Намагалися розмовляти українською більше.
Як я до цього прийшов? Я вважаю, що у медіапросторі ми маємо спілкуватися українською, бо ми – головна команда країни. Та й не тільки у медіапросторі, зараз такий час. Вдома ми поки що не перейшли стовідсотково на українську, син в мене розмовляє російською, але все буде.
Про рідних, які зустріли початок війни у Харкові:
Зараз усі в безпеці, але рідна сестра моєї дружини втратила свій дім. Вони з родиною жили на кордоні, три кілометри від кордону з Бєлгородом, провели 60 днів в окупації, і просто чудом виїхали звідти до Литви. Дуже багато страшних історій. Зараз вони у безпеці, але більше не мають дому – це була ферма, люди усе своє життя там пропрацювали, і у них просто все це відібрали. Батько зараз знаходиться у Харкові, і це жахіття продовжується кожен день.
Меседж для харків’ян? Тільки триматися, вірити у перемогу. Я сам вірю в перемогу, вона обов’язково настане. Боротися та вірити у перемогу.
«Якщо хтось сказав би мені п’ять-сім років тому, що я можу зіграти в Євролізі, то я сказав би, що це мрія»
Про те, чи слідкує Ронен Гінзбург за виступами українських гравців «Прометея» за збірну:
Він дзвонив мені два-три тижні тому, питав, як у нас справи. Він все бачить, слідкує за нашими іграми, може зателефонувати, пожартувати – коли ти, наприклад, 1/5 з гри кинув, може сказати, що треба не в сторону кільця, а у кільце кидати. Щось таке. Постійного контакту немає, але всі розуміють, що Гінзбург слідкує за гравцями «Прометея». Хто скільки грає, хто у якій формі.
Що у ньому особливого як у тренері, і чим він мені допоміг? Перш за все, він дав мені багато ігрового часу з перших же поєдинків. Так склалося, що у нас було декілька травмованих гравців, і нічого не залишалося – Гінзбург довірив мені м’яч та 25-30 хвилин у кожній зустрічі. І все зійшлося, він продовжив мені довіряти.
Гінзбург – тренер, про якого я не можу сказати, що він на 100 відсотків поринутий у якісь баскетбольні деталі. В нього все будується на стосунках між гравцями, на взаємовідносинах «гравець – тренер». Його дуже поважають в команді, і, я думаю, все йде від цього. У Гінзбурга ніколи не було конфліктів із кимось з гравців, він одразу давав зрозуміти, що такого в його команді не буде.
Про майбутнє «Хіміка»:
Нічого не відомо, зараз складно щось планувати. Я знаю, що в «Олімпі» залишилися три-чотири людини, які намагаються, наскільки це можливо, тримати комплекс у придатному для роботи стані. Дуже буде прикро для всіх, якщо ми втратимо такий клуб, з такою інфраструктурою – до цього моменту, скільки б ми не грали у Європі, я більше не бачив такого комплексу, щоб зал та готель були з’єднані в одну будівлю. Такого більше немає.
Зараз ходять розмови про те, що, можливо, місто візьме собі на баланс цей спортивний комплекс, тому що він досі належить заводу. Якщо місто зможе якось утримувати спортивний комплекс, утримувати дитячу школу, доки ми не переможемо, буде добре. Я цього дуже хочу.
Про інтерес до Євроліги та можливість виступу «Прометея» в ній:
Зараз літо – тож я дивився молодіжні чемпіонати Європи, нашу збірну. Слідкував за Євробаскетом U-20, дивився матчі плей-оф. А у сезоні, звичайно, це трансляції Євроліги, усі матчі, які вдається подивитися. Дуже подобається, як грає «Ефес», дуже подобається спостерігати за Шейном Ларкіном та Васіліє Міцичем – коли вони грають удвох, це дуже цікаво. Я не фанатію за якусь одну команду, але намагаюся від кожної гри щось для себе брати.
Чому Євроліга, а не НБА? В лайві НБА дивитися неможливо, з усіма цими рекламними перервами, коли гра йде три-чотири години. Та й Європа мені якось ближче. НБА – це десь дуже далеко, а Євроліга – той турнір, до якого ми можемо дійти. Ні для кого не секрет, що «Прометей» хоче грати у Євролізі – і президент клубу Володимир Дубинський, і Ронен Гінзбург казали, що дійсно є така мета. І рівень гри мені подобається більше той, на якому грають європейські команди, аніж американські. У НБА, звичайно, грають люди з іншої планети – неймовірні атлетизм та техніка. Але з огляду командної гри та атмосфери мені більше подобається Євроліга.
Чи дійсно «Прометей» розглядає можливість виступу у Євролізі? Це було в інтерв’ю наших босів, це на слуху. Звісно, ніхто не каже, що це буде вже у наступному сезоні чи за два роки, але слово «Євроліга» у «Прометеї» існує. Якщо хтось сказав би мені п’ять-сім років тому, що я можу колись зіграти в Євролізі, то я сказав би, що це мрія. А зараз це вже можна розцінювати як ціль. Ми поетапно рухаємось вперед, за останні три-чотири роки «Прометей» зробив божевільні кроки вперед. Тож подивимось.
Про те, якою Ілля бачить свою кар’єру за п’ять років:
Дуже хотілося б побачити себе гравцем Євроліги у складі «Прометея» та зіграти на новій сучасній арені у Дніпрі, переповненій людьми з українськими прапорами.
Повне відео ефіру:
Фото: NemeshPhoto / Facebook, FIBA
