«Неверкузен» або німецька казка зі сльозами на очах
До 60-річчя німецької Бундесліги до Вашої уваги продовжую цикл історичних матеріалів, які пов’язані з німецьким футболом. Пропоную всім трохи відволіктися від воєнних буденних справ і поринути у світ Бундестім і Бундесліги.
Ось вже більше півстоліття в німецькому футболі простежується чітка ієрархія: мюнхенська «Баварія» (31 раз перемагала з початку Бундесліги) та всі інші. Так, траплялись випадки, коли чемпіонський титул завойовували не тільки баварці. Срібну салатницю тримали у своїх руках також футболісти з: «Боруссії» (Менхенгладбах), «Гамбурга», бременського «Вердера», «Кайзерслаутерна», «Штутгарта», «Боруссії» (Дортмунд), «Нюрнберга», «Кельна», «Мюнхена-1860», «Айнтрахт» із Брауншвейга та «Вольфсбург». Тим не менш перевага мюнхенців суттєва. Свого часу до цього чемпіонського списку міг потрапити і леверкузенський «Баєр 04». Команда могутнього фармацевтичного концерну із 150-тисячного міста ніколи не завойовувала золотих медалей Бундесліги. Але до чого і вдалося потрапити клубу могутнього фармацевтичного концерну із 150-тисячного міста, то це до списку невдах. На початку нового тисячоліття ця диво команда отримала прізвисько «Неверкузен», або по іншому - «Віцекузен». Хоча, олдскульні вболівальники, напевно пам’ятають, що заробляти цей статус «вічно другого» «Баєр 04» почав ще до катастрофічного і водночас успішного сезону 2001/2002. Протягом чотирьох років з 1997 по 2000-й леверкузенці тричі ставали віцечемпіонами Німеччини і мали всі шанси аби потримати в своїх руках Срібну салатницю… А історія про «требл-хоррор» за 11 днів, у вище згаданому сезоні 2001/2002, навічно закарбувалася в пам’яті відданих фанів команди.
Давайте разом пригадаймо ті знатні часи олдскульного футболу і пірнемо у вир німецької Бундесліги кінця 90-х і початку нульових років XXI століття.
Початок історії про «Баєр 04» та вусатого блондина
Леверкузенський «Баєр 04», увірвавшись в еліту західнонімецького футболу в 1979 році досить швидко освоївся у вищому суспільстві. «Фармацевти» могли обіграти кого завгодно, а також вони досить швидко звикли до всього нового – і в тактиці, і у векторі розвитку. «Баєр 04» був одним із перших, хто почав завозити до Бундесліги бразильців. Після возз’єднання Німеччини леверкузенці активно запрошували до своєї команди футболістів з колишньої НДР. Ось тільки з трофеями у «аптекарів» було не дуже густо. В 1988 році вони виграли Кубок УЄФА, обігравши в серії пенальті «Еспаньйол», а в 1993 році вони виграли Кубок Німеччини (обіграли у фіналі берлінських резервістів із «Герти II»). Але з тих пір їм як відрізало…
Розповідь про той історичний період леверкузенців, слід почати з Крістофа Даума, який був доволі перспективним німецьким спеціалістом і заклав фундамент тодішнього гучного успіху тієї яскравої команди. До «фармацевтів» тренер приходив далеко не ноунеймом. Середнього зросту блондин з вусами, який грав півзахисником у любительських та напівпрофесіональних командах. У середині 80-х він очолив «Кельн» і нав’язав боротьбу «Баварії» за Срібну салатницю. Коли здавалося, що ще трохи і «козли» зможуть досягти чемпіонства - керівництво не захотіло довго чекати і відправило Даума у відставку. В 1990 році Крістоф очолив «Штутгарт» - і вже через 2 роки привів команду до чемпіонства. Але вже скоро Даума знову попросили на вихід. Відправившись до Туреччини, він виграв з «Бешекташем» всі можливі трофеї і повернувся до дому. В 1996 році Даум очолив «Баєр 04», команду, яка за рік до цього змогла втриматися в елітному дивізіоні і якимось дивом не вилетіти.
Леверкузенці під керівництвом Даума грали яскраво та швидко, активно користуючись флангами. Тренер любив порядок та дисципліну, але при цьому дозволяв гравцям імпровізувати. Невипадково наставник «фармацевтів» був потенціальним кандидатом на посаду головного тренера збірної Німеччини, яку очолював Еріх Ріббек (1998-2000). І хоч сам Крістоф був не зовсім слухняним дядьком (скандал із вживанням кокаїна), він залишався досить вимогливим до гравців.
Головним стражем воріт був досвідчений польський воротар із «Гютерсло» Адам Матисек (головний кіпер основи Хайнен був замінений після конфлікту з Даумом). Залишався у строю і легенда клубу Рюдігер Фольборн, один із тих, хто вигравав Кубок УЄФА.
Зазвичай Крістоф Даум використовував тріо центральних захисників, а піклування про оборону флангів покладалася на крайніх півзахисників. Трійка центрбеків у більшості випадків мала такий вигляд: капітан команди Єнс Новотний (німець з чеським корінням), Роберт Ковач (син хорватських гастарбайтерів, який виріс у Берліні) і Борис Живкович (боснійський хорват). Також, часто на поле виходили Торбен Гоффманн і Маркус Хаппе, рідше Петар Маміч.
Предметом особливої гордості Даума була середня лінія, укомплектована першокласними футболістами. За ліву бровку відповідав Зе Роберто, а за праву – «німецький бразилець» Бернд Шнайдер. За опорну зону півзахисту відповідав високий блондин Карстен Рамелов. Ближче до лінії атаки знаходився брюнет Міхаель Баллак (дістався леверкузенцям від «Кайзерслаутерна»). При необхідності Рамелову допомагав працьовитий віцечемпіон світу бразилець Емерсон. А ще Даум міг використовувати атакуючих півзахисників Штефана Байндліха і Робсона Понте, опорного гравця Йорга Рееба і флангових футболістів – американця Френкі Хейдука і словака Вратислава Грешко.
Дуже потужний вигляд мав і напад «аптекарів». Невисокого зростом Ульфа Кірстена порівнювали з легендарним Гердом Мюллером ще тоді, коли той грав у чемпіонаті НДР за дрезденське «Динамо». Ставши гравцем «Баєр 04», Ульф продовжив штампувати голи. Його напарник Олівер Нойвіль, мав тендітний вигляд. Але цей футболіст відрізнявся великою працьовитістю. Він встигав і в середній лінії, куди частенько відходив, і біля чужих воріт. Швейцарський репатріант Олівер був запрошений до «фармацевтів» із «Ганзи».
Спочатку Дауму дорікали за використання двох однотипних нападників. Але потім виявилося, що Кірстен і Нойвіль чудово доповнювали один одного. Був ще і третій форвард – смаглявий бразилець, який був заграним за німецьку збірну Пауло Роберто Рінк. Але цей нападник таранного типу, з приходом Олівера Нойвіля присів на лавку. Також був ще Томас Брдарич, який разом з Рінком був готовим посилити атакуючий наконечник леверкузенців.
Успіхи «аптекарів» за часів Крістофа Даума та початок прокляття
Ще в 1997 і 1998 роках «Баєр 04» займав у чемпіонаті друге і третє місця, що не завадило колишньому президенту мюнхенської «Баварії» Улі Хенессу 6 грудня 1998 року кинути фразу, яку більшість до цих пір вважають прокляттям: ««Леверкузенці» не обійдуть нас і через сто років» (мав на увазі боротьбу за чемпіонство).
Особливо, у першому ж сезоні під керівництвом Крістофа Даума «аптекарі» до останніх турів боролися з мюнхенцями за першу сходинку, в якійсь момент скоротивши відрив до одного очка. Але в передостанньому матчі Бундесліги «Баєр 04» зазнав розгромної поразки від «Кельну» (0:4), тим часом, коли «Баварія» перемогла «Штутгарт» - 4:2. Найприкрішим для фанатів Леверкузена став той факт, що баварці примудрилися втратити бали в Менхенгладбасі (2:2), у той час, коли «аптекарі» переграли «Бохум» 2:0.
Крістоф Даум та його підопічні навіть і не думали сумувати з цього приводу. В 1999 році вони почали новий похід за Срібною салатницею. Власник підстрижених рудих вусів мріяв про більше і це дійсно було реально.
Що правда, старт сезону 1999/2000 виявився дещо змазаним. У гостьовій грі проти «Дуйсбурга» Борису Живковичу вистачило чотирьох хвилин, щоб заробити червону картку. У меншості леверкузенці не змогли переграти доволі слабеньких на той час «зебр». Поєдинок завершився нульовою нічиєю. Проте у другому турі підопічні Даума гарно розібралися з мюнхенською «Баварією». Футболісти «Баєра 04» дотиснули чемпіона в кінцівці матчу за допомогою голів Кірстена та Нойвіля (до речі, у сезоні 1998/1999 баварці двічі перемагали «фармацевтів», а в підсумковій таблиці відірвалися на 15 балів).
Після перемоги над «Баварією» підопічні Даума обіграли на виїзді «Штутгарт» - 2:1 (при тому, що більшу частину другого тайму «аптекарі» грали у меншості, після видалення Матисека). Далі була важка перемога над «Шальке-04» - 3:2, нічия в Берліні та домашня перемога над «Кайзерслаутерном».
У груповому етапі Ліги чемпіонів також було відносно спокійно. Домашня нічия з «Лаціо» (1:1), гостьова перемога над словенським «Марібором» (2:0) та знову 1:1 з київським «Динамо» в Леверкузені. Взагалі, у тому розіграші ЛЧ «аптекарі» зайняли третє місце в групі та опинилися в Кубку УЄФА. Незабаром, їх європейська компанія закінчилася матчами з «Удінезе» (1:0 в Удіне та 1:2 в Леверкузені). Далі по турнірній сітці відправилися італійці.
Щодо Кубку Німеччини, то «Байєр 04» вилетів ще в першому поєдинку, від скромного «Вальдхофа» - 2:3 у додатковий час. У чемпіонаті свою першу поразку «фармацевти» зазнали у жовтні, в матчі проти «Вольфсбурга» - 1:3. Взагалі, перший круг леверкузенці завершили на другому місці. У лідери вирвалася «Баварія», яка скористалася осічкою підопічних Даума у 10 турі.
У другій частині чемпіонату мюнхенці розгромили «аптекарів» - 4:1 і знову відірвалися від переслідувача. Спочатку на 3 очка, а потім і на 5 очок. Але баварці знову дозволили до себе наблизитися, а потім і догнати. Команда Даума не залишила каменю на камені від «Ульма» (9:1), а «червоні» загубили два бали в Берліні. Через два тижні «Баєр 04» вийшов на перше місце.
За чотири тури до фінішу «Мюнхен 1860» у другий раз за сезон обіграв своїх титулованих земляків. «Леви» зробили «фармацевтам» подарунок і відрив склав +3 бали. Такий очковий відрив зберігався до останнього туру. Щоб стати вперше чемпіоном, леверкузенцям потрібно було зробити зовсім небагато – як мінімум зіграти внічию з «Унтерхахінгом».
Команда Даума поїхала до скромної команди із передмістя Мюнхена, яка добре грала дома. У тому сезоні, там лише дві команди здобули перемогу - «Кайзерслаутерн» і «Баварія». Новачок Бундесліги вже на той час забезпечив собі місце на майбутній сезон в елітному дивізіоні і йому нічого не було вже потрібно. До речі, ту команду очолював Лоренц-Гюнтер Кестнер, який до цього працював помічником Крістофа Даума в чемпіонському «Штутгарті».
Здавалося, що чемпіонський титул вже так близько. Але, вже на двадцятій хвилині Баллак зрізає м’яч у свої ворота і господарі поля повели у рахунку – 1:0. У паралельному матчі «Баварія» - «Вердер», уже до 16 хвилини мюнхенці перемагали свого суперника – 3:0. На допомогу «музикантів» із Бремена «аптекарі» могли не розраховувати. У підопічних Даума залишалося в запасі 70 хвилин, аби забити гол. Але ворота господарів були якимось зачарованими. Наставник «Баєр 04» пішов у ва-банк. Він замінив Живковича та Баллака і кинув у бій спочатку Рінка, а потім Брдарича. Такі дії не допомогли врятувати гру. Більш того, на 72 хвилині обезкровлений захист не зміг встежити за півзахисником «Унтерхахінга» Маркусом Оберляйтнером – 2:0.
Фінальний свисток зафіксував перемогу господарів поля, які допомогли своїм землякам із Мюнхену. У той же час, замість історичної перемоги «Баєр 04» вийшло чергове чемпіонство «Баварії». До фінішу обидві команди прийшли з однаковою кількістю балів, але різниця м’ячів вирішила долю Срібної салатниці не на користь леверкузенців – у баварців +45, а у «аптекарів» +38.
У німецьких ЗМІ вперше почали з’являтися заголовки – «Неверкузен», які натякали на неспроможність «фармацевтів» виграти титул. Але це слово, разом зі словом «Віцекузен» стануть популярними через два роки, коли очолюваний Клаусом Топмеллером леверкузенський колектив буде претендувати на підкорення трьох вершин – чемпіонат, фінал Ліги чемпіонів і фінал Кубка Німеччини. Але «Баєру 04» не судилося здобути жодної перемоги. Він залишився другим.
Цікаво, що автор другого м’яча у ворота леверкузенців Оберляйтнер, до того матчу, півроку знаходився у «Баварії», але не зіграв жодного матчу за «червоних». При тому, як виявилося, саме він допоміг своєму колишньому клубу стати чемпіоном.
Взагалі, якщо коротко охарактеризувати причину провалу, то Леверкузен просто не витримав психологічного пресингу. Таке вже не раз було з командою до і після: «Баварія» своєю харизмою пригнічувала інші команди, у той час, коли сама майже завжди демонструвала свою психологічну стійкість. Плюсом до всього сказаного є банальне невезіння «Баєра 04».
Незабаром стався гучний скандал в німецькому футболі. Тодішній президент мюнхенської «Баварії» Улі Хенесс звинуватив Даума у вживанні кокаїну. Річ у тім, що наставник леверкузенців мав очолити в 2001 році бундестім. Хенесс прагнув зробити все, аби цього не сталося. І врешті йому це вдалося (правда пізніше Улі Хенесс також опиниться у центрі скандалу, коли його звинуватять у не сплаті податків і він змушений буде піти з «Баварії»). У вусах Крістофа Даума були знайдені залишки наркотику, та й сам чоловік визнав себе винним у вживанні кокаїну. Ось таким чином головний тренер леверкузенців лишився всього – і роботи в національній збірній, і роботи в «Баєр 04».
Так, потім Даум, після недовгої паузи, повернеться до тренерської роботи але це вже буде не те… У тому сезоні 2000/2001 скандал з наркотиками вплинув на підсумковий результат «аптекарів». «Баєр 04» зайняв четверте підсумкове місце. До кінця того чемпіонату з командою попрацювало два тренери - спочатку Руді Феллер, а потім - Берті Фогтс. Тодішнім чемпіоном знову стала «Баварія», яка зуміла вирвати Срібну салатницю із рук «Шальке-04».
Щодо Леверкузена, то він по справжньому запалить в сезоні 2001/2002. Команду, зібрану Даумом, підхвате Клаус Топмеллер і зробить з нею справжню казку. Нажаль, у неї не буде щасливого кінця, і коли вже буде наближатися потрійна корона, то карета перетвориться на гарбуз, а казка – у «требл-хоррор».
Історія про футбольний «требл-хоррор» або «Баєр 04» - «Неверкузен»
Влітку 2001 року керівництво «Баєр 04» призначило на пост головного тренера – Клауса Топмеллера. Якщо коротко про його персону, то видатну кар’єру гравця Топмеллеру не вдалося побудувати. Так, Клаус, виступаючи на позиції центрфорварда зірок з неба не хапав. Розпочинав у скромному «Айнтрахті» із Тріра. Далі був «Кайзерслаутерн» і виступ у Кубку УЄФА. А потім був чемпіонат Північної Америки. У 1987 році він повісив свої бутси на гвіздок у позаштатному «Зальмрорі», де наступний сезон провів уже в якості наставника.
У тренерській біографії німця, за винятком дворічного періоду в збірній Грузії (2006-2008), можна побачити винятково вітчизняні клуби: «Ульм 1848», «Айнтрахт», «Бохум», «Баєр 04» та інші. Звичайно, найбільш продуктивніша робота трапилася саме в Леверкузені. «Аптекарі» були першим і єдиним клубом з серйозними амбіціями в житті наставника. До цього моменту, він зміг вивести лише франкфуртський «Айнтрахт» та скромний «Бохум» до Кубку УЄФА. До речі, «орли» під його керівництвом дійшли до 1/4 фіналу, програвши на шляху до півфіналу амстердамському «Аяксу». На «Бай Арені» перед Топмеллером була поставлена задача продовжити, а по можливості розвинути успіх, який був розпочатий Крістофом Даумом.
У передсезонних розкладах «Баєр 04» не відносили до групи фаворитів Бундесліги. Тим не менш команда Топмеллера всупереч прогнозам полетіла з перших ігор. Зі старту чемпіонату, в 14 турах «аптекарі» здобули 11 перемог і не разу не програли (перша поразка трапилася в 15 турі в матчі проти «Вердера»). По дорозі леверкузенці добули дві бойові нічиї – з «Баварією» і дортмундською «Боруссією».
Перше коло «аптекарі» завершили на вершині елітного дивізіону, маючи перевагу в один бал від «джмелів», при тому, що виглядали набагато краще та стабільніше від конкурентів. Підопічні Топмеллера грали в яскравий та привабливий футбол. Леверкузенці багато забивали, з лишком компенсуючи свої огріхи в обороні. Після 17 туру в їх доробку було 43 м’яча.
Паралельно розвивалися баталії у національному Кубку та в Лізі чемпіонів. В DFB-Pokale «Баєр 04» без проблем розібрався з «Ян Регенсбургом» (3:0) і ексклубом свого наставника «Бохумом» (3:2). У кваліфікації головного європейського трофею німецький клуб без проблем пройшов «Црвену Звезду». А у першому груповому етапі вийшов із міцного квартету з «Барселоною», «Ліоном» та «Фенербахче». У другому раунді «фармацевтам» дісталася смертельна компанія: «Арсенал», «Ювентус» та іспанський «Депортиво». Не дивлячись на дві болючі поразки від туринців (0:4) та лондонців (1:4), леверкузенці змогли виграти свою групу і разом з іспанцями вийти до 1/4 фіналу. Тяжко було не впасти у легку ейфорію від великої кількості багатообіцяючих результатів.
І тим не менш, друге коло чемпіонату «Баєр 04» розпочав з поразки від «Вольфсбурга». А в наступних трьох турах підопічні Топмеллера змогли добути лише одну перемогу над «Ганзою», програвши «Шальке-04» та «Баварії». Не дивлячись на ці результати, позиції леверкузенців сильно не похитнулися. А після розгрому головних конкурентів із Дортмунда в 24-ому турі (4:0), вони і зовсім потіснили «Боруссію» з першого місця. Через 5 турів відбулася знакова подія – «джмелі» на виїзді «згоріли» міцному «Штутгарту», а «Баєр 04», завдяки важкій перемозі над «Кайзерслаутерном» (програючи 0:2, завершили гру з 4:2), збільшили відрив від найближчого опонента до 5 балів. Здавалося, що чемпіонський титул вже нікуди не дінеться з рук леверкузенців.
У березні «фармацевти» оформили вихід до фіналу Кубку Німеччини, на шляху до цього успішно пройшли «Ганновер» і «Мюнхен-1860». А в 1/2 фіналу була важка перемога над «Кельном» у додатковий час – 3:1.
Стосовно ЛЧ, то саме відрив у чемпіонській гонці з «джмелями» був доречним у контексті заруби з «Ліверпулем» та «МЮ». Перший поєдинок на «Енфілді» завершився мінімальною перемогою господарів. Тому «Баєру 04» потрібно було докласти всіх зусиль для проходу до наступної стадії. І вони це зробили. Після 15 хвилин гри Міхаелю Баллаку вдався шикарний постріл у праву дев’ятку воріт Єжи Дудека. Але перед самою перервою Абель Шав’єр зрівняв цифри на табло. Гол на виїзді «червоних» говорив про те, що «Баєру 04» потрібно було забивати двічі. У середині другої сорокап’ятихвилинки той самий Баллак і Дімітар Бербатов вивели німецький колектив вперед (за сумою матчів). Але «Ліверпуль» не хотів здаватися. Ярі Літманену вдалось забити розкішний м’яч і звести рахунок до мінімального (3:2). Крапку у цій дуелі поставив Лусіо, який зміг прошити Дудека ударом між ніг.
Не менш видовищно розвивалися події і в протистоянні з командою сера Алекса Фергюсона. Бойова нічия – 2:2 на «Олд Траффорд» вимагала від «МЮ» забивати на виїзді. На 28-хвилині «червоні дияволи» завдяки голу Рой Кіна вийшли вперед. Господарі кинулися відіграватись і їм це вдалося після влучного пострілу Олівера Нойвілля. Остаточний рахунок 1:1 і «аптекарі» у фіналі.
Ось ми і підійшли до самого трагічного моменту леверкузенської історії. В чемпіонаті, за три тури до кінця турніру, здавалося, що «Баєр 04» втримає перевагу у 5 очок над дортмундською «Боруссією» і завоює Срібну салатницю. Але, втома разом із психологією зіграла свою роль. «Аптекарі», на відмінно від «джмелів», програли дві гри поспіль. Спочатку в домашньому поєдинку з «Вердером» (1:2), а потім на виїзді «Нюрнбергу» (0:1). В результаті перед останнім поєдинком на своєму полі з «Гертою» вже не все залежало від команди Топмеллера. Потрібна була осічка «Боруссії», яка на той час вже захопила лідерство. Леверкузен переграв берлінців (2:1), але і «джмелі» перемогли. «Баєр 04» вчетверте став другим у Бундеслізі. Але часу горювати над втраченим чемпіонством не було часу – «аптекарів» чекала фінальна битва з «Шальке-04» у фіналі Кубка Німеччини, а трохи пізніше і в вирішальному двобії за «вухастий» трофей з мадридським «Реалом».
Леверкузенці лише одного разу в своїй історії вигравали німецький Кубок (в 1993 році), так що ця перемога стала б великою подією для клуба. Ось тільки в цій грі особливо сильно позначилася втрата Новотни, який травмувався в кінці квітня. Живкович, який його замінив, разом з іншими захисниками, провалив фінал.
Для «Баєра 04» все починалося непогано. Вже на 27-й хвилині Дімітар Бербатов відкрив рахунок, підправивши м’яча після не досить влучного пострілу Лусіо. Але перед самою перервою кіпер «аптекарів» Бутт пропустив гол зі штрафного – 1:1. У другому таймі «Шальке-04», скориставшись помилками свого суперника в захисті, за рахунок швидких контратак забив ще тричі. Гол ветерана леверкузенців Ульфа Кірстена лише підсумував остаточний результат матчу – 4:2 перемога «кобальтових». Тренерський штаб «Баєра 04» намагався відшукати в невдачах якусь сакральну суть. «Всі наші намагання, біль, розчарування повинні мати якусь величну ідею. Можливо, ми стоїмо зараз перед чимось дуже значним – саме тим, що висушить наші сльози», - по філософські роздумував Топмеллер перед фінальною грою в Глазго.
«Баєр 04» бився як міг. Німці дали бій іспанцям, не дивлячись на відсутність травмованого Новотни та дискваліфікованого Зе Роберто. «Реал» першими відкрили рахунок, забивши не досить логічний м’яч: Роберто Карлос викинув «круглого» із аута майже від центру поля до штрафного майданчика, де його підхопив Рауль і завдав не важкого удару по воротам, а Бутт просто проґавив цей епізод. Тим не менш команда Топмеллера зуміла швидко відігратися: Шнайдер навісив зі штрафного, а Лусіо виграв повітря і забив головою з лінії воротарського майданчика. Але світу цей матч запам’ятався не вольовою грою «аптекарів», а фантастичним голом Зінедина Зідана на 45 хвилині (Роберто Карлос закинув м’яч з лівого флангу, а Зізу пробив зльоту під поперечину) та блискучою грою «на нуль» 21-річного Ікера Касільяса (молодий голкіпер вийшов у другому таймі замість травмованого Сезара Санчеса). Той фінал «Реал» виграв -2:1.
Згадка про минуле
Літо 2002 року не принесло команді радісних новин. Міхаель Баллак і Зе Роберто відправилися до Мюнхену. Декілька лідерів було травмовано, за рахунок чого про повтор досягнень минулого сезону не могло бути мови. Навпаки, «Баєр 04» просів по результатам. «Гравці все ще сидять у кінотеатрі і нескінченно прокручують кадри минулого сезону. Нажаль, вони так і не зрозуміли, що фільм вже давно закінчився», - ці слова сказав у лютому 2003 року менеджер клубу Райнер Кальмунд. У тому ж місяці, за негативні результати («Баєр 04» опинився поряд із зоною вильоту) він звільнив Топмеллера.
«Травма на все життя? Що ви! У Леверкузені у мене був кращий етап моєї кар’єри!», - згадував пізніше в інтерв’ю Клаус Топмеллер.
А справді, кращий. Адже потім Клаус всього на рік затримався у «Гамбурзі», а в 2008 році закінчив тренувати, після двох років праці, збірну Грузії.
Завершуючи провальний сезон 2002/2003, за тур до кінця, «Армінія», головний конкурент «аптекарів» за виживання на той момент, програла ростоковській «Ганзі», і пропустила леверкузенців на рятівне 15-те місце.
Зруйнована мрія про «требл» і результати минулих сезонів, скоріш всього, щільно зміцнилися в таборі «фармацевтів». Так як після того, німецький клуб жодного разу не претендував ні на які трофеї. До «Баєра 04» на довгі роки приклеїлося образливе прізвисько – «Неверкузен», доволі чітко і вправно підсумовує всю історію симпатичного колективу без удачі.
