Історія про те, як польський тесля став німецькою зіркою світового футболу
До 60-річчя німецької Бундесліги до Вашої уваги розпочинаю цикл історичних матеріалів, які пов’язані з німецьким футболом. Пропоную всім трохи відволіктися від воєнних буденних справ і поринути у світ Бундестім і Бундесліги.
Біографія Мирослава Клозе дуже цікава та захоплююча. Вона є яскравим прикладом того, як, не маючи видатних талантів і гарної освіти, можна за допомогою завзяття, чесності і виснажливих тренувань досягти небувалих висот, втіливши в реальність свої мрії. Важко уявити, але всього за три роки до пам’ятного хет-трику в матчі проти Саудівської Аравії на ЧС-2002, він грав у п’ятому дивізіоні німецького футболу, за клуб «Хомбург».
Мирослава часто називають поляком, але це не зовсім вірно. Етнічною полькою є його мати, а батько футболіста – етнічний німець. Цікаво, що сам спортсмен воліє себе називати просто – європеєць.
Адаптація майбутньої зірки на історичній батьківщині батька
Історична батьківщина Мирослава – Польща. Хлопчик народився і провів свої перші три роки свого життя в містечку Ополе. У нього, ще з дитинства не могло виникнути сумнівів, ким він буде у дорослому житті. Його батько Йозеф грав футбол на професійному рівні за польські команди з нижчих ліг. Правда, піком кар’єри Клозе-старшого можна рахувати два сезони проведених у французькому «Осері». Мати майбутньої зірки Барбара Єж виступала за жіночу гандбольну збірну Польщі.
Коли Мирославу виповнилось три роки, він разом з батьками поїхав до Франції (того потребувала кар’єра голови сімейства). Потім, із-за батька йому довелося перебратися до німецького міста Кузель. Клозе-молодшому було нелегко звикнути до нового місця. Особливо важко йому давалася німецька мова. Із-за цього юнака навіть «понизили» в навчанні. Хлопчик повинен був йти до четвертого класу, а опинився у другому. Згадуючи той час Мирослав говорив про те, що тільки футбол допоміг йому адаптуватися до нової середи і потоваришувати зі своїми однолітками.
Ще будучи дитям, з ним трапився цікавий випадок. Коли Мирослав прийшов до футбольної секції міста Еденкобен, його вигнали звідти після першого ж тренування. Тоді йому дуже допоміг батько, який вмовив тренера дати хлопчику шанс. Клозе-молодший намагався бути кращим у цьому виді спорту. І як не дивно – йому це вдавалось. Його однолітки захоплювалися умінням майбутньої зірки і Мирослав поступово обзавівся гарними товаришами.
«Мені було 8 з половиною років, коли я переїхав до Німеччини, і футбол був для мене все. Він став для мене засобом адаптації серед місцевих хлопців. Мене завжди вибирали першим в команду, тому що, я завжди грав краще всіх. Саме тут я домігся визнання і знайшов друзів. Я знав, що одного дня отримаю шанс грати за Німеччину, і це завжди було для мене стимулом», - згадував Клозе.
Але, батьки Мирослава вважали, що професійний спорт не дасть можливості заробити добрих грошей. Вони захотіли, щоб юнак отримав ту професію, котра б змогла прогодувати не тільки його, а ще і майбутню його сім’ю. Тому зразу ж після школи Мирослав вирушив осягати теслярське ремесло до училища.
Від гравця-аматора до ударного «наконечника» команди
У професійному футболі Мирослав Клозе опинився доволі пізно. Навчаючись у професійному училищі, він паралельно грав на аматорському рівні – спочатку в сьомому дивізіоні в ФК «Блаубах-Діделькопф», а потім у п’ятому – ФК «Хомбург». Саме там його помітили скаути ФК «Кайзерслаутерн» і запросили на оглядини до команди. І ось, 21-річний хлопець, перескочивши декілька сходинок, опинився в Бундеслізі, причому у клубі, який роком раніше був чемпіоном Німеччини.
Відігравши рік за дубль (у своєму першому сезоні Клозе провів лише два поєдинки за основу), Мирослав все ж пробився до головної команди. Ніхто не думав, що футболіст може стати в майбутньому світовою зіркою. До того ж тренер Отто Рехагель розцінював його в якості гравця середини поля, а не центрального нападника. Хоча вже тоді Клозе демонстрував всі якості центрфорварда, типового «наконечника»: різкість, уміння зіграти на випередження, чудова гра на «другому поверсі».
І тим не менш, було б щастя, але нещастя допомогло. В сезоні 2000/2001 «Кайзерслаутерн» почало відчутно трусити, і майбутнього «Короля Отто» на тренерському містку змінив Андреас Бреме. Новий наставник вирішив повернути Мирослава на його звичну позицію центрального нападника і не помилився. 20 жовтня 2000 року 22-річний Клозе забив свій перший м’яч за «Кайзерслаутерн» і відсвяткував його виконанням сальто вперед. У майбутньому це стане візитної карткою форварда. Всього, до кінця сезону він встиг забити у чемпіонаті та Кубку УЄФА 11 м’ячів і отримав виклик до збірної Німеччини. Неймовірно, але факт – вчорашній аматор став головною ударною силою клуба. А його трансферна вартість підскочила в 10 раз.
Однак «Кайзерслаутерн» повільно, але впевнено скочувався униз по турнірній таблиці. Мирославу став отримувати цікаві пропозиції від інших клубів. І ось, весною 2004 року він перейшов до «Вердеру». Бременська команда, яка не так давно виграла чемпіонат, придбала нападника за 5 млн. євро. Саме там, граючи за «музикантів», Клозе остаточно сформувався у центрфорварда екстра-класу. В сезоні 2005/2006 він з 27 голами став кращим бомбардиром Бундесліги.
У Бремені Клозе відчув смак боротьби за самі високі місця. З його поміччю «Вердер» взяв Кубок країни, залишивши позаду «Баварію» і дібрався до 1/8 ЛЧ. Крім цього, Мирослав разом з командою постійно завершував сезон в призерах чемпіонату. Його піком, став яскравий виступ на домашньому мундіалі 2006 року. Після якого форварду почали пропонувати контракти імениті клуби. Серед них – «МЮ», «Реал», «Арсенал» та інші. Але скромний німець залишився у «Вердері».
І ось, трапилося те, після чого до цих пір на нього зляться бременські фанати. В червні 2007 року президент мюнхенського клубу Карл-Хайнц Румменігге оголосив про досягнення домовленості з «Вердером» щодо переходу Клозе за 15 млн. євро на 4 роки.
У складі «Баварії» нападник вперше став чемпіоном Німеччини, забивши 21 м’яч. Але, починаючи з сезону 2009/2010, Мирослав поступово починав втрачати місце в основі. В принципі, це було зрозуміло. Йому було вже 30+, крім того постійні травми та відсутність «хімії» з партнерами по команді привело до того, що його гра за мюнхенців обернулася провалом. Він майже не з’являвся в основі, програвши конкуренцію Івіці Оліч та Маріо Гомесу. Правда для нього трапилася ще одна знакова подія – участь у фіналі Лізі чемпіонів. Він вийшов на поле за рахунку 0:1 (не на користь «Баварії») і не зміг себе нічим проявити. Німці програли у тому поєдинку міланському «Інтеру».
Влітку 2011 року 33-річний Мирослав перейшов до римського «Лаціо». Змінивши обстановку, після Мюнхена, він знову набув колишньої впевненості і знову прийнявся забивати двозначне число голів за сезон.
«Я дуже радий, що за наш клуб грає сам Клозе. Адже ми шукали саме такого футболіста», - хвалився головний тренер «Лаціо» Едоардо Рея. Символічно було те, що вже перший його м’яч в Серії А приніс римлянам нічию з діючим чемпіоном країни «Міланом». У тому ж році Мирослав Клозе остаточно і безповоротно закохав у себе вболівальників «вічного міста» забивши переможного м’яча в римському дербі на третій доданій хвилині гри. А ось у сезоні 2014/2015, завдяки 13 голам зіркового нападника, «Лаціо» вперше з 2007 року зміг завоювати призове місце в чемпіонаті і кваліфікуватися до ЛЧ. Ще в Римі він став автором пента-тріка. У грі проти «Болонії» (травень 2013 року) йому знадобилося 42 хвилини, щоб забити 5 м’ячів у ворота суперника. До речі, це всього був лише третій пента-трік у всій історії Серії А.
У листопаді 2016 року 38-річний Клозе заявив про завершення кар’єри гравця. У своєму останньому сезоні він відзначився 8 разів в 31 поєдинку.
Клозе вибрав збірну Німеччину і не помилився
Мирослав – єдиний в історії футболіст – власник чотирьох медалей ЧС («золото», «срібло» і дві «бронзи»).
Для мільйонів футбольних вболівальників він став відомим за виступами у складі збірної Німеччини. Але, в 2001 році все могло бути інакше. Нападник сильно зацікавив тренера польської збірної, який намагався отримати гравця у свою команду. Враховуючи національність Клозе і його проблеми з німецькою мовою, тренер Єжи Енгель розраховував на його згоду. Але Мирослав йому відмовив. А ось наставнику бундестім Руді Феллеру – дав свою згоду.
«У мене німецький паспорт. І якщо справи складаються таким чином, я хочу використати шанс – зіграти у Руді Феллера», відповів Клозе.
Мирославу знадобилося всього 15 хв., щоб у своєму першому матчі проти Албанії, який закінчився мінімальною перемогою німців 2:1 (Клозе забив переможний м’яч за 2 хв. до кінця гри), дати зрозуміти die Mannschaft про себе. Саме тоді світ вперше побачив знамените сальто, яким Клозе буде надалі святкувати кожний світ забитий гол за збірну. До речі, зустріч була не товариською, а відбірковим матчем до ЧС 2002. Через чотири дні він забив гол у ворота Греції при рахунку 2:2 (остаточний рахунок – 4:2 на користь німців). Цих двох м’ячів вистачило Феллеру, щоб включити Клозе до остаточної заявки на мундіаль - 2002. Нападник «віддячив» тренеру яскравим хет-триком у першому матчі турніру проти Саудівської Аравії, добавивши потім ще по голу у ворота Ірландії та Камеруну. Мирослав став другим у списку бомбардирів свого ж першого великого міжнародного турніру. Крім того, він став першим в історії нападником, котрий забив на одному турнірі 5 голів головою.
Євро 2004 пройшло для Клозе на фоні відновлення після травм і завершилося для німців повним фіаско.
Наступний успіх чекав його на домашньому ЧС-2006. У день свого 28-річчя, в поєдинку відкриття проти збірної Коста-Рики Клозе оформив дубль. Гра завершилася перемогою бундестім 4:2. Тоді, оновлена збірна Німеччини у себе на батьківщині, під керівництвом Юргена Клінсманна здивувала багатьох, продемонструвавши яскравий атакуючий футбол. А головною ударною силою стала пара форвардів з польським корінням – Клозе – Подольський.
На груповому етапі Мирослав забив 4 м’яча. В матчі 1/8 фіналу він активно брав участь в обох голах Лукаша у ворота збірної Польщі. А також врятував німців у чвертьфіналі з Аргентиною, забивши гол за 10 хвилин до кінця основного часу гри. У серії пенальті бундестім виявилась сильнішою. Німці зупинилися лише за крок до фіналу, програвши італійцям (майбутнім чемпіонам цього мундіалю) і завоювали 3 місце, обігравши португальців у матчі за бронзові медалі. На тому турнірі Клозе з п’ятьма м’ячами став кращим нападником. Вже у вересні 2007 року Мирослав, вперше, зіграв у матчі проти Уельс з капітанською пов’язкою, забивши в той день два голи.
На світовій першості в ПАР (ЧС-2010) Клозе відзначився чотири рази і за кількістю голів на мундіалях (14 м’ячів) наздогнав свого легендарного земляка Герда Мюллера, наблизившись впритул до рекордсмена – бразильця Роналдо (15 голів). Наступний мундіаль в Бразилії став останнім для Мирослава. 36-річний нападник все ж попав до заявки бундестім (травма Маріо Гомеса і нелюбов Йоахіма Льова до Штефана Кісслінга), але в якості запасного. Основним центральним форвардом був молодий талант Маріо Гьотце.
І тим не менш, «основний інстинкт» Клозе забивати, працював так, як ні у кого з його молодих партнерів. Спочатку він повторив рекорд Роналдо, вийшовши на заміну і забивши 15 м’яч на мундіалі у ворота Гани (2:2). А потім, у півфіналі проти збірної Бразилії, він встановив не тільки свій власний, але і рекорд світу – забивши на 23 хв. зустрічі 16 гол. В результаті, німці розгромили господарів чемпіонату з рахунком 7:1. Доречі, м’яч вийшов досить символічним, так як був забитий у ворота збірної Бразилії, на її землі. Що стосується ЧЄ, то на них Клозе проявив себе не так яскраво. Тричі у складі збірної Німеччини він приймав участь у фінальній частині Євро, но забив там лише три м’ячі. Два з них прийшлося на ЧЄ-2008, але були досить важливими для команди – Мирослав забивав в 1/4 фіналу португальцям і в 1/2 фіналі туркам (обидві гри завершувалися перемогою 3:2). Ще один гол він забив у ворота Греції в 1/4 фіналу Євро-2012.
Трохи про особисті та тренерські будні
Після бразильського мундіалю, 36-річний новоспечений рекордсмен заявив про своє рішення – завершити виступи за збірну Німеччини.
«Я вирішив більше не грати, краще візьму бокал пива чи вина, сяду і подумаю над тим, що здійснив. Був ось на рибалці, у човні зовсім один. І думав про кількість своїх поєдинків за збірну – 137 поєдинків. Якщо скласти цифри цього числа, то отримується «11», мій ігровий номер. Здається, це ідеальний момент, щоб зупинитися», - міркував Мирослав Клозе.
До цих пір німецький нападник з 71 м’ячем в 137 матчах, являється кращим бомбардиром бундестім.
Крім своїх гольових звершень легендарний форвард відомий своєю чесністю і благородством. Одного разу в матчі Бундесліги він вмовив арбітра не ставити пенальті у ворота суперника, а у період виступу за «Лаціо», забивши гол рукою, він відразу повідомив про це судді, і взяття воріт не було зараховано.
Сам по собі, Клозе не любитель соціальних мереж. Зіркова хвороба обійшла його стороною, тому він не любив хвалитися своїми досягненнями. Захоплюючись ралі, футболіст навіть брав участь у гонках як другий пілот у парі з відомим гонщиком Маттіасом Кале. Крім цього, не дивлячись на свої чудові зовнішні дані та гучну славу, він не відрізнявся бурхливим особистим життям.
Існує така версія, що Клозе спав по 11 годин на добу. Також, перед кожною грою він влаштовував собі теоретичні заняття, розбираючи гру захисників, проти яких йому довелося зіграти.
Його одноклубники розповідали, як після одного з тренувань у Римі він здивував усіх, залишившись попрацювати над ударами по воротах. Але здивував він не старанністю: закінчивши тренування, Клозе склав у тюк тренувальні м’ячі і сам потягнув їх до роздягальні – без адміністраторів, молоді та інших помічників.
1 листопада 2016 року Клозе заявив про завершення кар’єри гравця. У тому ж році він став помічником головного тренера збірної Німеччини Йоахіма Льова. У травні 2018 року колишній форвард погодився пристати до тренерського штабу мюнхенської «Баварії». Мирославу довірили виховання юнацької команди футболістів до 17 років. А з приходом Ганса (Ханса) – Дітера Фліка на місток головного тренера «червоних», Клозе у ролі асистента, перебрався до нього до штабу.
Пізніше Мирослав зізнався, що бореться зі своєю хворобою, яка пов’язана з тромбозом ноги. Тому був вимушений взяти паузу. Але, як стало відомо, літом 2022 року, кращий бомбардир в історії Німеччини очолив клуб австрійської Бундесліги «Альтах». У минулому сезоні ця команда зайняла передостаннє місце у чемпіонаті, але зберіг прописку в елітному дивізіоні. На сьогоднішній день його підопічні займають нижню частину турнірної таблиці.
Післямова
Успіх Клозе – історія про те, як життя спускає тебе з конвеєра таким, як усі, і ти проводиш десятки років у тяжкій механічній роботі, щоб рано чи пізно стати особливим. Це все відобразилося на його стилі гри – хижацькому і живому, який базується виключно на інстинкті і разючому почутті позиції всередині штрафного майданчику.
Дії Клозе на полі, в деякому сенсі є первісними: чудова гра головою, повільні котячі рухи, мінімальна кількість доторків м’яча перед воротами і бажання швидко направити його у сітку будь-якою частиною тіла.
Нажаль, але саме відсутність поєднання гри на клубному та національному рівні не дозволило Мирославу увійти до пантеону кращих футболістів поколінь, таких як: Анрі, Дрогба, Ето’О, Дель П’єро та ін., які тягнули за собою не тільки збірні, але ще й клуби до перемоги у чемпіонатах та єврокубках. Травми, а також той факт, що Клозе прийшов у великий футбол у віці 21 років, згаявши той важливий проміжок, що починається з 18 років, який вважається критичним у формуванні професіонала екстра-класу, не дозволили йому потрапити до цього списку.
