Євген Зукін: «У мене тільки одна заздрість — Хорватія, така маленька країна і з такими божевільними результатами, ось на кого треба рівнятися»
Віцепрезидент Федерації тенісу України Євген Зукін розповів про перспективи розвитку спорту в країні у найближчі 5 років.
«Ми відкинуті не знаю на скільки років назад. Якщо стежити за хронологією українського тенісу, то з 2004-2005 року до 2008-го був такий період, як і в усій країні...
Теніс повністю залежить від економіки в країні. Краще в економіці — краще в тенісі. І ось тоді було найбільше зростання, з'являлася купа інвесторів, готових інвестувати в клуби, гравців, змагання. На цьому всьому загальному підйомі, і потім трапилася криза у 2009 році. Мені здається, що ми в 1990-ті повернулися за всіма цими можливостями. Але в нас не було варіантів. Який? Саморозпуск? Немає охочих брати на себе відповідальність ні моральну, ні фінансову, ніяку.
Вибори були безальтернативними не тому, що хтось хотів, щоб не було альтернативи. Навпаки, всі, можливо, були б щасливі, якби вона була. Але як це називається, це ж виборна посада, громадська організація, ти відчуваєш відповідальність за неї. Тобто, як, що робити, розходимося? Без федерації нічого неможливо. Так, можливо, якісь локальні турніри, але якась взаємодія з міжнародними органами — це неможливо. Може, якби ті, хто періодично виявляє бажання зробити щось своє, заявилися на вибори, вони були б уже президентами. Може, я скажу трохи глибше, відповідаючи на це запитання. А чому в України взагалі виходить тільки в складний час розвиватися, Майдан, війна, і тільки тоді всі об'єднуємося, і то в нас боротьба українців проти українців — це ж улюблене заняття. У нас люди, на жаль, не дозріли до предметної дискусії, до предметного створення організації. У нас громадські організації — це на папері, громадськість не бере участі у фінансуванні, що, начебто, очевидно, що вона має фінансуватися громадськістю. Усі кажуть: «Ні-ні, цей нехай платить, а ми будемо говорити, що робити. І не в рамках тих правил, які визначені, а в рамках тих правил, які нам сьогодні будуть вигідні». Моя глобальна думка полягає в тому, бо за це в мене болить душа, бо більшу частину життя я віддав цим громадським організаціям, що доки ми не навчимося їх створювати, громадські організації, у нас нічого глобально не буде в країні. А ми всі продовжуємо жити в СРСР, у якому має бути начальник, а якщо начальник не подобається, його треба поміняти, але він має все вирішувати, так як нам вигідно, але ми для цього нічого не повинні робити. Тут ще важливо, що відзначити. У чому різниця між нами й тими, хто був у федерації в «золоті часи». Тоді й бюджет міг бути 2 млн доларів, але робилося на ці 2 мільйони в 10 разів менше, ніж нами при фінансуванні на 800 тисяч або мільйон.
Питання в тому, як ефективно інвестувати кошти, як на 1 долар отримати максимальний результат. Всередині України, зрозуміло, що ми чемпіони. А якщо порівняти з європейськими федераціями — мати стільки турнірів, стільки гравців. Готовий із ким завгодно позмагатися. У мене тільки одна заздрість — це Хорватія. Така маленька країна і з такими божевільними результатами. Ось на кого нам треба рівнятися. На німців, іспанців, британців, французів ми не можемо рівнятися, там в організаціях працює по 300 осіб співробітників», — розповів Зукін.
