Ілля Ковтун: «Коли я виграв олімпійську медаль, я відчув, що люди в Осієку раділи більше, ніж в Україні»
Срібний призер Олімпійських ігор у спортивній гімнастиці Ілля Ковтун вперше прокоментував своє рішення виступати під прапором Хорватії.
«Ми залишились тут, я продовжую тренуватися в Осієку. Процес (зміни громадянства - прим.) наразі йде своїм ходом, я все ще чекаю на документи. Тренер Володимир Махаревич і пан Марко Піпунич справді роблять усе можливе, щоб це сталося швидше.
Я нічого не можу оцінити, бо це не залежить від нас. Більш реалістично, що це станеться наступного року. Важко очікувати, що всі документи будуть готові протягом 2025 року, але, чесно кажучи, це мені навіть підходить, тому що останні 3 роки були дуже активними та виснажливими.
У мене було 25-28 змагань на рік, і тому зараз я можу насамперед відновитися після проблем з плечем. Цей рік буде корисний для того, щоб ще більше покращити свої вправи», - сказав Ковтун.
Він також розповів, чому вирішив змінити громадянство.
«Ви знаєте, як сніг спускається з гори — спочатку це маленький сніжок, а потім він стає більшим. Так і у мене сталося за ці 3 роки. Не лише війна в Україні вплинула на моє рішення. Було багато ситуацій, через які я вирішив змінити громадянство.
Безумовно, і те, що я відчуваю моральний обов’язок перед людьми в Осієку, перед Володимиром, паном Піпунічем. Тут мене прийняли, я фактично жив у них, спав, тренувався і харчувався в «Соколу». Коли я виграв олімпійську медаль, я відчув, що люди тут раділи більше, ніж в Україні.
Я намагаюся це зрозуміти (чому так - прим.). Люди в Україні мають набагато важливіші турботи.
Родина мене підтримала. Мені 21 рік, і я можу самостійно ухвалювати рішення. Мій тато вже 13 років живе в Польщі, а разом з ним і сестра, вже сім років. Мама весь час війни була в Україні. У нас була стара бабуся, яка померла, тому мама скоро поїде жити до Польщі. З початку війни я не був в Україні. Я їздив до тата в Польщу, а вони приїжджали до мене в Осієк. Всі були разом на Новий рік», - сказав Ковтун.
