Втрачене "Динамо", котре ми більше не побачимо...

У цьому дописі трішки хочу повернутись у минулий рік, щоб показати, яким було і могло бути "Динамо", якщо б Шовковський мав сталі і цілісні ідеї розвитку команди, і не кидався у крайнощі з "набором тактичних схем".

Зрештою, як говорив Кройф: "краще усе втратити зі своїм бачення, аніж з чужим".

Шовковський і тактика, це як похід у магазин солодощів, коли ви стоїте перед прилавком і не знаєте, що обрати. Зрештою берете усе. Так і у Олександра, він обирає усе можливі тактики, котрі знає, але жодну з них не здатен довести до кінцевого продукту.

Постійно перебираючи схеми, від початку своєї кар'єри, влітку минулого року було стовідсоткове влучання. "Динамо" отримало варіанти і патерни розвитку, котрі просто ідеально лягали під підбір виконавців. Матчі проти "Партизану" і "Карпат" котрі обрані для прикладів, просто ідеально відповідали навичкам і можливостям наявних виконавців, розкривали їхній потенціал і надавали грі киян дуже яскравих барв.

Три маленьких епізоди на котрі звернув увагу.

Команда працює згідно наданій їй інструментів, і у "Динамо" вони з'явились, більше того, видавалось, що кількість патернів буде зростати, і відповідно збільшуватись якість.

"Партизан" використовував класичну формацію 4-4-2, у низькому блоці, досить проста, але надійна система захисту.

Як і більшість команд в УПЛ. Щоб "маніпулювати" розтягувати побудови, звільняти простір між лініями, в "Динамо" було на той час три ідеї, як це зробити.

а) центральне перевантаження, окрім здатності Ярмоленка зміщуватись в середину і працювати у малому просторі, треба відзначити Кабаєва, його рух, динамічний рух у зону інсайду, дозволяв створювати центральне перевантаження, і як наслідок простір на флангах.

б) тут теж у більшій мірі робота від Кабаєва, а саме звуження у зону інсайду і використання динамічної переваги, це буде у другому епізоді на відео. Рух у коридори захисту суперника, звільняє простір для Шапаренка

в) флангове перевантаження, особливо у другому таймі, з появою Піхальонка. Окрім розташування у коридорах захисту, треба звернути увагу на кількісне розташування гравців Динамо на фланзі... І взаємодію у рамках трикутників.

Окремо варто було відзначити Попова, котрий неймовірно додав у просуванні м'яча, за цього варіанту розташування і гри динамівців.

Перегляньте відео, наведених вище епізодів, хоч пройшов майже рік, а ця гра досі викликає захоплення.

Ця модель гри дозволяла не лише домінувати на полі, але й розкривала потенціал гравців, окремо це стосувалось дій Олександра Піхальонка. Нижче відео з його діями у матчі проти "Карпат" з розмальовками і прикладами розумного руху у зони інсайдів, бачення поля, і власного позиціонування на полі себе по відношенню до партнерів.

Піхальонок був гравцем, котрий дозволяв використовувати "Динамо" флангові і центральні перевантаження... Якість роботи з м'ячем і розуміння гри, просто на захмарному рівні для УПЛ.

Але, як показали подальші події, для Шовковського цього було замало, і він продовжив свої зміни, котрій й привели киян туди, де вони зараз є. Так фактично чемпіони, але ніякої "магії" більше немає.

Уже з початком осені були чергові спроби змін від Шовковського, цього разу була випробувана тактична схема 3-4-2-1.

Більш детально, про ту спробу Шовковського перейти на 3-4-2-1. Чому це не захисна формація, а навпаки атакуюча? Які переваги вона формує, стосовно дій в атаці? Чому водночас ця система є збалансованою? І чому особисто мені такі різкі рухи не подобалися у його роботі?

Формування квадрата з кількісною перевагою в центрі.

Центральна четвірка в середині поля формується завдяки двом центральним півзахисникам (Бражко, Шапаренко) і двом атакувальним інсайдам, котрі радше "десятки", а не восьмі номери (Кабаєв, Буяльський).

Це дозволяє контролювати м'яч у центрі поля, створюючи чисельну перевагу проти суперника, у середині. Проти "Чорноморця", це було 4 в 2. Геометрія квадрата сприяє підтримці м'яча та зв'язкам між гравцями, короткі передачі, можливість швидкої зміни напрямку атаки та перемикання між флангами. Інсайди (десятки) працюють у напівфлангах і є ключовими для зв'язку між півзахистом та нападом.

Формація легко адаптується. У фазі побудови атаки вона трансформується у 3-2-5. У завершальній стадії атак латералі забезпечують підтримку на флангах, тоді як інсайди використовують простір між лініями, або атакують коридори у захисті суперника.

Баланс системи, поділ 5 на 5 на групу атаки і захисту.

У фазі атаки формація умовно поділяється на п'ять атакувальних гравців і п'ять гравців, що балансують систему і працюють на захист.

П’ятірка в атаці, форвард, два інсайди, два латералі (Ванат, Кабаєв, Буяльський, Караваєв, Вівчаренко). П’ятірка в обороні, три центральні захисники й два центральні півзахисники, (Попов, Біловар, Михавко, Бражко, Шапаренко).

Цей баланс дозволяє команді не тільки ефективно атакувати, але й швидко перебудовуватися у випадку втрати м'яча. Саме балансування між групою гравців атаки, і захисту, визначає, буде команда працювати на атаку, чи на захист.

У даному розрізі, формація значення немає, можна з будь-якої системи, завдяки цьому поділу, зробити, або ультраатакуючу модель, або так само ультразахисну. Це виключно питання балансу. І навіть в одному матчі, чи таймі. Відповідно, якщо тренер хоче змістити акцент на захист, чи оборону, йому не потрібно робити жодних замін, це легка перебудова.

Наприклад, у матчі проти "Чорноморця". Виділив, групу гравців, котра балансує систему. В першому випадку, це п'ятірка гравців "Динамо", буде видно на малюнку, проти двох гравців "Чорноморця". У другому випадку, це трійка гравців "Динамо", проти трійки "Чорноморця".

Це відповідь, для чого! Шовковський йде на такі експерименти. Бо ця модель дозволяє в УПЛ використовувати баланс сім!(7) на три, у сторону атаки. І Бражко і особливо Шапаренко можуть рухатись вище по полю, насичуючи групу атаки, або входити у зону між лінії захисту.

Інша перевага, це можливість атакувати усі коридори у захисті, не виділяв додатково, але на кожному з малюнків, видно, що п'ятірка гравців групи атаки, розташована між захисниками, в усіх коридорах, окрім цього у випадку доведення м'яча, у цю зону, є кількісна перевага - п'ять гравців Динамо, проти - чотирьох захисників Чорноморця.

Чому мені це не подобалось?

Бо мав великий сумнів, що Шовковський наважиться, використовувати цю модель в єврокубках. Одна справа залишити балансувати систему трьома гравцями проти Чорноморця (тут можна підставити більшу половину команд УПЛ), і зовсім інша, проти умовного "Сосьєдада", чи "Галатасарая".

Друга важлива складова, це тренувальний процес.

У матеріалі Процес VS Результат, уже писав, що початковий рівень імплементації, постановки моделі займає до трьох місяців (у топових командах до місяця). Шовковський бавився можна сказати, цим у 10 днів. І замість переходити на інші рівні, вдосконалюючи тактичний вишкіл, загальну командну координацію, відпрацювання взаємодій, як загально-командних, так і взаємодій групах...

Отримав набір різних тактик, кожна з котрих, так і не переходить на нові етапи розвитку.

За рік роботи Шовковський почав з перебудови на 4-1-4-1, це одна модель, але місцями повертався до 4-4-2, котрі були ще за Луческу, з переходом у 4-2-3-1 у атаках. Разово випробував схему з - 5 захисниками проти "Роми", знову повернувся до напрацювань Луческу, у матчі проти "Шахтаря", далі перейшов до - 3-4-2-1.

Але й це не було кінцевим варіантом, бо далі гра продовжувала змінюватись, до класичного середнього блоку з використанням - 4-4-2, і прийшла у той вигляд, котрий є зараз, і котрий навіть не цікаво розбирати.

Варіативність у виборі дуже велика, але чи дозволяє це рости команді? Чи сприяє такий підхід розвитку, у сенсі виходу команди на вищий рівень гри?

Має бути розуміння того, що процес допомагає створити тривалу стратегію розвитку команди. Систематичний аналіз процесу та його ключових аспектів, дозволяє оцінювати прогрес команди, і розраховувати на досягнення довготривалих результатів.

От цього нажаль непомітно, а відповідно, через рік, Динамо буде там, де є сьогодні. Лідером в УПЛ, але з тими ж проблемами в Європі...