Забудьте про «Динамо» – «Шахтар». У нас є «Ураган» – «Сокіл»

Справжня ворожнеча, а не класичне, яке паразитує на минулому.

У лютому, в розпал трилогії ХІТ – «Аврора» (тоді київські топ-клуби за кілька тижнів провели 2 матчі в Кубку та 1 Екстра-ліги) на Трибуні вийшов текст з заголовком «ХІТ проти «Аврори» – головне дербі українського спорту просто зараз». Можливо, дербі в класичному розумінні – справді так. Але якщо говорити про ворожнечу, то по запеклості ХІТ – «Аврора» і близько не стоїть з розбірками івано-франківського «Урагану» та хмельницького «Сокола».

Останні події: відмова «Сокола» від рукостискання, нібито напад на вболівальниць, «фак» від тренера

Ох і неслося останніми днями в Івано-Франківську. «Ураган» приймав «Сокіл» після двох поразок на виїзді – щоб переводити серію в 5-й матч, потрібно вигравати обидві гри вдома.

Ще до третього та четвертого матчів виникла ворожа атмосфера. Все почалося ще з Кубку, коли на шляху до трофею «Ураган» вибив «Сокіл». Вже після «Фіналу восьми» у світ вийшов черговий 2-годинний випуск «Футзалогії», в якому колишній президент «Сокола» Олександр Мирний просто змішав з лайном новоспеченого володаря КУ:

«Знаєте, це команда падальщиков – я би так сказав. Тобто вони нічого не створюють, вони, знаєте, як оці грифони кружляють. Лев спіймав здобич, поїв, там шматочок м’яса залишився – прибігли, причому купою налетіли, між собою побилися, м’ясо поділили».

Особливо дісталося висхідній зірці українського футзалу Іллі Приходьку, якого визнали найкращим гравцем КУ: «Знаєте, от що прикро? Чому не дати MVP людині, в якої інтелект? Тобто покажи, що ти вітаєш гру, яка цікава, яка розумна, яка приносить задоволення, в тому числі і естетичне. Ну зачем же? Ми будемо давати MVP новому мальчику бум-бум».

Просто уявіть собі, наскільки токсична атмосфера в «Соколі», якщо експрезидент клубу вивалює таке в публічну площину. І ці пропагандистські спічі виходять на клубному ютуб-каналі.

Не дивно, що це налаштовує команди одна проти одної. Матчі у Хмельницькому минули спокійно, бо «Сокіл» переміг спочатку 4:2, а потім 5:0 – без питань. А от дуже напружений і бойовий третій матч серії забрав «Ураган» (3:2). Як виявилося, «найкраща команда в Україні» (так свій «Сокіл» возвеличує сам Мирний) не вміє приймати поразки.

Після гри хмельничани відмовляються від традиційного рукостискання, франківська публіка реагує оглушливим гулом. Майже всі гравці «Сокола» одразу йдуть з майданчика, лише Костянтин Абзалов та Кирило-Ілля Бабак пішли до своїх других половинок. І якраз у тому місці й у той момент найбільше спалахує, бо там же опиняється головний тренер «Сокола» Роман Ковальчик. У нього починається словесна перепалка з фаном «Урагану», і якби не Бабак та Абзалов, то тактична дошка неминуче поламалася б об лису голову вболівальника.

Як виявилося потім, цей фанат нібито нападав на дівчат гравців «Сокола». Про це Анна Бабак написала в коментарях під постом про результат матчу:

Кадрів та доказів самого нападу поки не з’явилося, тому стверджувати чи заперечувати щось не візьмуся. Тож перейдемо до другої гри в Івано-Франківську та четвертої в усій серії. Оскільки матч проходив на наступний же день, емоції не встигли влягтися. Як і зазвичай у матчах між «Ураганом» та «Соколом» було багато боротьби, яка часто переходила у грубощі.

А сам сценарій тільки посприяв подальшій ескалації. «Ураган» повів 3:0 вже на 14-й хвилині, третій гол якраз забив Ілля Приходько.

До речі, ідентичний гол (у пусті ворота після дитячої помилки суперника) Ілля забив «Соколу» і в Кубку. Мирний назвав той м’яч випадковим. Але може коли твої гравці двічі привозять одне й те саме, це не зовсім випадковість?

Тим не менш, «Сокіл» відігрався з 0:3 і перевів гру в овертайми. Драматизму додавало те, що в обох команд було по 5 фолів, тобто за кожен наступний призначався б 10-метровий удар. Здавалося, що якраз і буде гра до першого фолу, але ні – Бабак прошив воротаря збірної Сіріцького потужним ударом з лету.

«Ураган» кинувся рятуватися і за 36 секунд (!) до кінця отримав шанс на мільйон – Бабак сфолив у атаці й ризикував перетворитися з автора переможного м’яча в антигероя. Втім, капітан «Урагану» Мар’ян Масевич не реалізував дабл-пенальті.

Дотерпівши до фінальної сирени, гравці «Сокола» почали святкувати вихід у півфінал прямо перед вболівальниками «Урагану». В хід пішли всі можливі провокативні жести:

Але учням до вчителя ще далеко. Головний тренер «Сокола» Роман Ковальчика показав фанатам суперника середній палець:

Отримавши червону картку, Ковальчик розійшовся не на жарт, його заспокоювали та виводили з поля ледь не півкоманди.

Як же шкода, що 5-го матчу не буде. Оскільки рівень ненависті та агресії зростав з кожною грою, у Хмельницькому на нас би чекав один із найгарячіших матчів в історії українського футзалу.

Передісторія та причини ворожнечі

Такі заруби не виникають на рівному місці. Все вищеописане – це лише новий виток в історії ворожнечі «Урагану» та «Сокола», яка вийшла на новий рівень ще в листопаді 2023-го, коли Ковальчик та Мирний у перерві матчу «Сокіл» – «Ураган» побили Артема Фаренюка. Після того всерйоз розглядалося виключення хмельницького клубу з Екстра-ліги. До крайньої міри все ж не дійшло, «Сокіл» тільки пограв деякий час не у Хмельницькому, а в Здолбуневі.

Але той резонансний випадок став маркером для багатьох фанатів українського футзалу, що «Сокіл» – це не зовсім адекватний клуб. Підкреслю, що мова про клуб, а не команду. Бо команда – це гравці, а клуб – це президент, менеджер, прес-аташе, адміністратор і всі-всі-всі. І насамперед президент формує інформаційну повістку, а прес-служба її реалізовує. І як не крути, але знаходящись у такому токсичному середовищі, футзалісти починають вірити у все, що вкладають у їхні голови – і в те, що весь світ проти «Сокола», і що АФУ дає команду суддям вбивати «Сокіл», і в усяку іншу єресь…

Це як з російською пропагандою. На жаль, деякі наші співгромадяни після 2014-го року вирішили перебратися запорєбрік. І за роки існування всередині російської інформаційної бульбашки вони почали вірити на слово і соловйову, і сіманьян, і всім іншим пропагандонам. А якщо навпаки, вирватися з полону зомбоящика, то вмить відкриваються очі, а світ з чорно-білих тонів стає різнокольоровим.

До речі, такі випадки є в історії «Сокола». Наприкінці 2017-го у Хмельницькому стався гучний скандал, команду покинув найкращий бомбардир в історії Олександр Педяш.  Він відмовився підписувати новий довгостроковий контракт, йому почали погрожувати «маринуванням» у другій команді (привіт, «Зоря»), але Педяш не терпила – в односторонньому порядку розірвав контракт і перейшов у «Хіт». А сталося це все після того, як Олександр почав регулярно викликатися у збірну. Він побачив, що буває не тільки так, як у «Соколі» і зрозумів – треба валити.

Напевно, через те Мирний і боїться відпускати гравців у збірні України, щоб не втратити їх голови. Добре, хоч зараз Первєєва відпускають – це реально один із найяскравіших українських футзалістів прямо зараз. Цілком можливо, що він піде стопами Педяша, бо нещодавно Влад у себе в інсті опублікував пост про початок співпраці з іспанським агентством С10 Sports.

Далі буде… Але що?

Повертаючись до ворожнечі «Урагану» та «Сокола», то на жаль, у цьому сезоні ми більше не побачимо диких заруб між цими командами. Але останні події заклали міцний фундамент для ескалації в майбутньому. Тож якщо не станеться нічого надзвичайного, то найепічніші скандали у класичному «Динамо» – «Шахтар» нам здадуться дитячим лепетом.

Справді, якщо порівнювати з «Сокіл» – «Ураган», нинішнє головне дербі українського футболу – це щось дуже аморфне та кволе. «Динамо» та «Шахтар» втратили той драйв, який робив кожне наступне класичне більше, ніж просто матчем.

А от кланова боротьба Хмельницького та Івано-Франківська має ту хімію, яка робитиме кожну гру очікуваною та вибухонебезпечною. Ба більше, ця історія виглядає як канонічна боротьба добра зі злом, де чітко розподілені ролі – хороші хлопці та антагоністи. Що виглядає цікавіше – коли гравці готові рубатися навіть після фінального свистка, чи як колись непримиренні суперники обіймаються та мило бесідують на полі? Ваші відповіді чекаю в коментарях.