Build-up. Проти персонально і просторово орієнтованих суперників

Варіанти виходу з оборони (build-up), проти команд котрі ведуть пресинг у різних формаціях. Персонально орієнтованих і просторово орієнтованих. На прикладі Комо під керівництвом Сеска Фабрегаса.

Загалом робота Сеска Фабрегаса заслуговує окремої розповіді, але оскільки він не тренує "гранд", то навряд такий матеріал буде цікавим хоч комусь. У той же час, якщо хтось шукає нові ідеї у футболі, не стандартні погляди, то таким клубам потрібно стежити саме за Сеском.

Серія А в останні роки взагалі стає дуже цікавим турніром, саме у розрізі становлення молодих тренерів, тут важко дати однозначну відповідь, чи це кращий аналіз керівників клубів, здатність більше ризикувати довіряючи місце на тренерській лаві молодим наставникам, чи можливо менша інтенсивність самого чемпіонату, більше дозволяє напрацьовувати різні тактичні зв'язки, чи ще щось інше.

У першу чергу нагадаю, що "білд-ап" це про розташування, про взаємодію між гравцями, ротації, а не про довгі, чи короткі передачі.

Загалом Комо друга команда Серії А, котра розпочинає атаки від воротаря короткою передачею на одного з центральних захисників, більше за них це робить лише Інтер, але якість гравців в Інзагі в рази вища.

Тим не менше, якщо у тренера є ідея, і є здатність доносити власну ідею до гравців, як через тренувальний процес, так і в індивідуальних бесідах, розвиток чи побудова атак від воротаря стає можливою, навіть за умови відсутності топових виконавців.

Перейдемо до прикладів виходу

Аталанта персонально орієнтована команда, тому вони розбирають суперника один в один у пресингу. Відповідно зона котру можна використати завше - "високо", і довести туди м'яч можна переважно через довгі передачі. А щоб це було ефективно, у Фабрегаса є два патерни.

Перший це широкі позиції крайніх вінгерів, і відповідно велика зона у центрі поля показана на малюнках. У цьому варіанті, або форвард, або атакуючий півзахисник, витягують як можна далі на власну половину поля центральних захисників, і на зміні ритму, або завдяки ротаціям атакують наведений простір.

Другий варіант, знову ж таки двійка форвард і "10", витягують суперника на власну половину, а вінгери звужуються, отримуючи ситуацію 2 в 2 на у центрі поля, або на чужій половині.

Тут потрібно додати, що четвірка гравців (два центральних півзахисника, атакуючий півзахисник і форвард) мають постійну ротацію у Фабрегаса, аж до того, що нерідко у позиції півотів опиняються саме нападник з "10"

У випадку якщо суперник веде високий пресингу зорієнтований більше на покриття простору (більшість команд у Серії А), тоді вихід є більш класичним і знайомим, через короткі передачі, розігруючи окремі ситуації грою на третього. Відповідно зони виходу наведенні на малюнка інші, а довгі передачі не будуть настільки ефективними, бо Ювентус зберігає структуру, і ситуацій 2 в 2 чи 3 в 3 не отримати, більше того, як видно з прикладів у таких команд залишається четвірка позаду...

Не менше цікаво виглядає Комо і у позиційних атаках у третій зоні, у першу чергу це стосується балансу команди, Фабрегас не боїться насичувати зону завершення сімкою гравців, балансуючи систему 3 на 7. У нього цікаві функції виконують крайні захисники, а особливої уваги заслуговує атакуючий півзахисник Ніко Пас, у котрого є усі задатки стати новою зіркою Серії А у найближчі роки.