Три шляхи розвитку сучасного футболу

Просте пояснення, домінуючих наративів у сучасному футболі, і майбутній шлях розвитку гри.

Позиціонізм

Уже в самому слові заховане пояснення цього терміну. Гравці повинні займати чітко визначені позиції на футбольному полі. Для цього у них є "інструкції", "вказівки" надані тренером, які позиції вони мають займати, в залежності від фази гри, або зони перебування м'яча.

Безперечно головним натхненником сучасного позиціонізму, є Пеп Гвардіола. Його ідеї мають найбільший і напевне вирішальний вплив на розуміння цього шляху розвитку.

"Не ми рухаємо м'яч, а м'яч знаходить нас у потрібних позиціях" - Гвардіола.

Ця цитата, якнайкраще ілюструє позиціонізм. Це не означає, що тренери прихильники цього напрямку, відкидають інші погляди, зовсім ні. Але маємо говорити, що у них, в основному, будуть використані принципи, властиві для позиціоністів.

Один з прикладів розташування на картинці вище, показує як гравці займають потрібні позиції на полі, для максимально вигідного покриття простору, і функції гравців у відповідних лініях.

Релятивізм

Якщо максимально спростити, розуміння цього терміну, то це буде заперечення позицій на полі.

На думку Карло Анчелотті, найбільша проблема молодих сучасних тренерів, це те, що вони надають надто багато інструкцій гравцям у грі з м'ячем. Це обмежує їхню креативність на полі, робить гру більш прогнозованою, і ускладнює розвиток гравців.

Відштовхуючись від слів Карло, можемо зрозуміти, що основний принцип релятивізму, це надати гравцям можливість, самостійно приймати рішення у грі з м'ячем. Мова не йде про повну свободу дій, так чи інакше, футболісти мають певні вказівки, але їх значно менше.

Звичайно ж, це певний відступ до футболу минулого, але сам принцип-філософія цього напрямку була сформована нещодавно, лише три роки тому. Командам котрі грають під керівництвом тренерів такого типу, властиві зміщення великої групи гравців на один край поля, і взаємодія у невеликому просторі через короткий пас.

І тут теж важливо зробити уточнення, це лише напрямок котрому віддається перевага, інші засоби, чи шляхи розвитку не відкидаються.

На малюнку згори, приклад від збірної Швейцарії, флангове перевантаження, або зміщення великої групи гравців на край поля, для створення кількісної переваги.

Гегенпресинг, або проактивний футбол

"Найкращий плеймейкер, це хороший пресинг" - Юрген Клопп.

І тут теж маємо цитату, котра дуже влучно дає пояснення, для цього типу розвитку гри.

Батьком цього терміну, небезпідставно вважають Ральфа Рангніка. Хоча Юрген Клоп вочевидь вдосконалив цю систему і тим самим перевершив його.

Приклад пресингу від Австрії під керівництвом Ральфа.

Багато тренерів цього типу, загалом важко віднести до будь-якої з перших двох категорій. Вони радше перебувають на вертикальній шкалі системи координат. Та все ж за другорядними критеріями, їх можна "поставити" лівіше, або правіше, на нижче наведеній таблиці.

Маємо три шляхи розвитку, в якому буде розвиватись сучасна гра. Як на протидії одного принципу, до іншого, так і на взаємодії, поєднання, окремих принципів в одній команді.

Табличка ілюстрація, в якій площині перебувають сучасні тренери, котрі мають найбільший вплив на розвиток гри.

Цей текст був написаний, як не складно здогадатись з картинок під час Євро. А зараз ми можемо подивитись на півфіналістів Ліги Чемпіонів.

Енріке і Артета є яскравими прихильниками позиційного футболу. Позиції гравців і їхнє розташування домінують в обох наставників. При цьому вони різняться по інших критеріях, наприклад "ПСЖ" значно більше використовує високий пресинг, тоді, як "Арсенал" не проти грати у середньому і навіть низькому блоці проти м'яча.

На короткому відео наведено один з прикладів, як підопічні Енріке під час розвитку позиційної атаки займають потрібні позиції на полі.

Флік і Інзагі навпаки є прихильниками релятивізму. Їх теж можна розрізнити на основі інтенсивності дій, німецький наставник використовує пресинг значно більше, і також важливою відмінністю для Фліка є центральні перевантаження у позиційних атаках

Один з варіантів центрального перевантаження буде на відео нижче на прикладі збірної Японії, щоб показати, що цей тип прогресування м'яча через центральну зону, уже доволі широко використовується в світі, але особливо властивий німецьким сучасним тренерам.

У свою чергу Інзагі має три ключових принципи побудови гри, це універсалізація гравці легко змінюють позиції на полі, присутня ротація при білд-апі, між півзахисниками і захисниками включно з центральними захисниками.

Простір домінує над структурою, мова про те, що Інтер значно рідше буде розташовуватись у "правильних позиціях", вони радше будуть зміщуватись там де утворився вільний простір. І розвивати атаки у випадку наявності цього простору максимально швидко.

Маємо дещо інший підхід, але усі ці принципи природно лягають у площину релятивізму.