Аморіму потрібно більше часу для побудови команди? Як «Манчестер Юнайтед» вилітає з Кубка Англії від «Фулгема».
«Манчестер Юнайтед» знову програє, демонструючи велику кількість браку в тактичних ідеях Аморіма. Цього разу "манкуніанці" поступаються «Фулгему» в серії пенальті та вилітають з Кубка Англії в 1/8 фіналу. Автор YouTube- і Telegram-каналу Гра Розуму розбирає тактичні аспекти гри обох команд, які вплинули на результат матчу. Тактичний розбір.
Білд-ап Аморіма залишається незмінним у структурі гри його команди. Один із трьох центрбеків заходить в центр — цього матчу таку роль виконував Магвайр. Інші двоє захисників займають широкі позиції, підключаючи до розіграшу Онана.
Перші труднощі гравців «МЮ» в матчі виникають під час пресингу суперника. Навіть попри те, що Магвайр перебуває ближче до центру в момент, коли «Фулгем» починає пресингувати, він все одно не займає зручної позиції для прийому м'яча. До того ж варто пам'ятати, що це Магвайр.
Захисник намагається вийти з-під тиску "передачею на третього" через Бруну Фернандеша.
Далот не має надійних варіантів для продовження завдяки вдалому розташуванню «Фулгема», що призводить до потрапляння м`яча в боротьбу ближче до центру поля.
Тобто гравцям «МЮ» не вдавалося виходити з-під пресингу, не кажучи вже про можливість обернути його на свою користь, шляхом використання простору попереду. Основним шляхом позбавлення від цього тиску були дальні передачі від Онана, кількість яких була занадто великою.
Коли «Фулгем» залишався в середньому блоці, майже всі позиційні атаки «МЮ» базувалися на діагональних передачах від захисників. Зазвичай їх виконував Де Лігт.
Коли ти граєш проти компактних 4-4-2, які «Фулгем» застосовує для позиційного захисту, використання флангів є одним із основних шляхів створення небезпеки попереду. Проблема полягала в тому, що ці діагональні передачі не призводили до жодної гостроти з флангу.
Гравцям «МЮ» вдавалося залишати захисника в ситуації один в два на свою користь, що є правильним сценарієм використання широких позицій.
Проте після цього, зазвичай, відбувалися або втрати м'яча через технічний брак, або спроби ударів/подач, які блокувалися півзахисниками «Фулгема» в штрафному майданчику.
Спроби виходу з оборони короткими передачами також були. В цьому епізоді «Юнайтед» утворює більшість в центрі — Зіркзе забирає одного з опорників за собою, дозволяючи Еріксену приймати передачу в напівфланзі абсолютно вільним.
Проте очікувати від нього великої мобільності та можливості швидко просувати м'яч вперед для створення гостроти не варто. Усе знову зводиться до передач на Далота у фланг та подач у штрафний майданчик.
Першими забивають гравці «Фулгема», і стається взяття воріт після кутового. Проте це не перший провал «МЮ» під час подач у штрафний майданчик.
В одному з епізодів за декілька хвилин до забитого м'яча інсайд «Фулгема» забирає Мазрауі за собою в напівфланг. Натомість жоден із гравців центру поля господарів не страхує праву ногу суперника під час подачі, залишаючи ситуацію один в один, що дозволяє виконати цю подачу. У цей час абсолютно вільний Лукич робить вбігання в зону завершення — і робить це без жодного супротиву.
Тепер щодо самого забитого м'яча. Відбувається подача кутового, в цей час Мазрауї та Далот залишаються тримати зони на дальній і ближній стійці відповідно.
В зоні одинадцятиметрового, звідки гравці «Фулгема» готуються вриватися для завершення в момент подачі, ситуація точно не на користь «МЮ». Проте це звичайна ситуація, якщо ви не граєте в стовідсотково персональний захист на стандартах.
Під час самої подачі Угарте, який грав по іншому супернику, повинен перебудовуватися та вступати в боротьбу з Родрігу Мунізом. Саме нападника, власне, і запише на свій рахунок гольову передачу.
В свою чергу Мазрауї, який залишається на дальній стійці, дозволяє пробивати захиснику «Фулгема». Так, це знову пропущений гол «МЮ» з кутового — одне з найголовніших слабких місць команди Аморіма.
У другому таймі малюнок гри майже не змінився — ідентична ситуація з постійними діагональними передачами та великою кількістю виносів від воріт під пресингом.
Звичайно, «Фулгем» також виходив з-під тиску шляхом закидань вперед, але є одна важлива відмінність.
Гравці «Фулгема» мають навички та логічні шляхи робити закидання вперед і будувати атаки подібним чином, адже нападник здатний чіплятися за м'яч та вигравати боротьбу, роблячи скидання на вільний простір та створюючи ситуацію один в один.
Натомість Зіркзе та Гойлунн, які були постійними адресатами дальніх передач від Онана, не могли стабільно вигравати боротьбу в захисників та чіплятися за м'яч.
Намагання атакувати та підвищення інтенсивності, не в останню чергу завдяки замінам, звичайно, у господарів відбулося, і за цим слідувало створення небезпеки попереду.
«МЮ» все ж вдається зрівняти рахунок на 71-й хвилині — Далот нарешті з флангу виконує не подачу в боротьбу, а дійсно якісну передачу в другий темп. Індивідуальна майстерність Бруно Фернандеша в подібних епізодах — на топ-рівні.
За нічийного рахунку створення гольових моментів точно було на стороні «Фулгема». Приклад спроби закидання на нападника за спини захисникам «МЮ» — і головна увага на Магвайра в цей момент. Єдиним орієнтиром для нього залишається м'яч, через що він повністю втрачає розуміння щодо позиції нападника суперника. Як наслідок вихід на ударну позицію.
Також варто звертати увагу на провали в опорній зоні, коли Каземіро та Бруно Фернандеш зміщуються ближче до флангу, що призводить до удару з величезного вільного простору перед штрафним майданчиком.
До речі, подібний провал в центрі ми побачимо і в екстра-таймі. Каземіро має перебудуватися, щоб не дозволяти супернику атакувати простір перед лінією захисту, але бразилець продовжує рухатися пішки.
Чвертьфіналіста Кубка Англії довелося визначати в серії пенальті, де Ліндельоф та Зіркзе, не забивши вирішальні удари, породили ідею написання цього тактичного аналізу
Дивіться тактичні розбори матчів на YouTube-каналі: Гра Розуму
Більше аналітики — у телеграм каналі автора: Гра Розуму
