20 найкращих гравців «Ювентуса» у ХХІ столітті
Багато справжніх легенд світового футболу.
Tribuna.com продовжує серію рейтингів найкращих гравців європейських клубів у XXI столітті.
На черзі черговий італійський гранд – «Ювентус».
Напишіть у коментарях, чи погоджуєтеся ви з футболістами, що перелічені у цьому списку, а також кого можна було додати.
20. Джанлука Дзамбротта (1999 – 2006)
Правий латераль був одним з лідерів «Ювентуса» нульових. Він перейшов до «Старої синьйори» з «Барі» у 1999-му, але більшу частину кар'єри в клубі провів саме у цьому столітті.
Джанлука був чудовим захисником, що не лише добре виконував свої безпосередні обов'язки, тобто відпрацьовував в захисті, а і активно допомагав біля чужих воріт. На його рахунку 10+35 в 297 матчах, чотири здобутих чемпіонських титули (два з них було анульовано), в деяких іграх він виходив з капітанською пов'язкою.
Але у 2006 році через «Кальчополі» відправився в «Барселону».
19. Фабіо Каннаваро (2004 – 2006, 2009 – 2010)
Каннаваро провів в Турині лише два роки перед трансфером у мадридський «Реал», але має вагомий аргумент опинитися у цьому списку – «Золотий м'яч», який він виграв у рік, коли грав за «Ювентус». Звісно, на це в першу чергу вплинула перемога на Чемпіонаті світу 2006 року в складі збірної Італії, де Фабіо був капітаном.
Він провів 127 матчів за клуб, якщо рахувати з сезоном-2009/10, коли ненадовго знову примірив чорно-білі барви. Вигравав «скудетто» у 2005 та 2006 роках, втім ці чемпіонські титули було відібрано через «Кальчополі».
На піку дійсно цілком закономірно вважався одним з найкращих захисників світу. І це при тому, що на початку кар'єри взагалі хотів грати в атаці.
18. Мауро Каморанезі (2002 – 2010)
Талант, який не розгледіли у рідній Аргентині. Мауро розпочинав на батьківщині, а після успішних виступів за «Верону» зацікавив «Ювентус».
В першому ж сезоні в Турині Каморанезі разом з командою дійшов до фіналу Ліги чемпіонів, а в наступні роки виграв декілька чемпіонських титулів, з яких офіційно визнано лише один – у 2003 році. Крім того, демонстрував дуже солідну результативність, забивши 32 голи та віддавши 75 асистів в 288 матчах. До речі, з самого початку отримав свій шанс на позиції Дзамбротти, в тому числі вплинувши на те, що він пізніше перекваліфікувався у лівого латераля.
Півзахисник, так само, як і згаданий вище Джанлука та Фабіо Каннаваро, вигравав ЧС-2006 в складі «Скуадри адзурри», завдяки натуралізації, але відмінністю є те, що він не залишив «Ювентус» після «Кальчополі». Ба більше, зробив вагомий внесок у повернення клубу до Серії А.
«Гра за «Ювентус» була найкращим досвідом у моєму футбольному житті. Це мій найдовший період в будь-якому клубі, а також найуспішніший і захоплюючий».
17. Златан Ібрагімович (2004 – 2006)
Не можна не відзначити і Златана. Хоча форвард і провів в складі «Ювентуса» лише два роки, але запам'ятався численними забитими голами. Можливо, їх було не так багато в порівнянні з показниками в інших клубах, але варто пам'ятати, що Ібрагімович тоді лише переїхав до одного з топчемпіонатів, а справжньою гольовою машиною став вже після 30.
Він показав свій клас вже у першому матчі за «Стару синьйору» в Серії А, забивши «Брешії».
Не виключено, що Ібра, який допоміг команді виграти два «скудетто», залишився би в «Ювентусі», але у 2006 році вирішив відправитися у інший клуб.
«Я не залишав «б'янконері» через цей скандал. Між мною та керівництвом клубу виникли розбіжності, тому я вирішив піти ще до «Кальчополі».
16. Едгар Давідс (1997 – 2004)
Півзахисника точно пам'ятають через його знамениті окуляри, які він одягав в тому числі під час виступів за «Ювентус». На початку нульових Едгар був одним з найбільш зіркових півзахисників Європи, вже маючи за плечима перемогу у Лізі чемпіонів в складі «Аякса».
Були в нього два фінали головного єврокубка і в складі «б'янконері». В сезоні-2002/03 Давідс зробив 1+5, відзначився важливим асистом у чвертьфіналі в матчі-відповіді з «Барселоною».
Також виграв три чемпіонських титули. Перехід «пітбуля», як прозвали гравця через його жорсткий стиль, до Турину був важливим і в контексті командного балансу. Марчело Ліппі розповідав, що завдяки його блискучій грі зміг перейти на схему з трьома захисниками, максимізувати користь від Зінедіна Зідана на початку виступів нідерландського півзахисника в команді, а також пізніше називав його одним з лідерів.
Крім того, Едгар був дуже універсальним гравцем, що міг зіграти на будь-якій позиції в центрі поля.
15. Давід Трезеге (2000 – 2010)
Ще один ключовий гравець «Ювентуса» початку цього століття. Зірка збірної Франції, а також той, хто залишився в клубі навіть попри пониження в класі.
Давід доєднався до команди у 2000 році в статусі талановитого форварда, який перед трансфером у «Стару синьйору» забив 22 голи у Лізі 1. В Італії його показники були дуже солідними – 171+38 у 320 матчах. В сезоні-2001/02 він став найкращим бомбардиром Серії А, забивши 24 голи. Крім того, пізніше став одним з найкращих в історії «б'янконері». Виграв з ними багато трофеїв, включно з кількома «скудетто».
Після «Кальчополі» Трезеге казав: «Тоді клуб мав серйозні фінансові проблеми, деяких футболістів довелося продати. Ті, хто залишився, прагнули повернути «Ювентус» до Серії А. Можливо, саме тоді я усвідомив, наскільки люблю цей клуб. Разом з Дель П'єро, Недведом, Буффоном, Каморанезі ми розуміли, що зобов'язані повернути команду на ті позиції, на які вона заслуговує».
14. Ліліан Тюрам (2001 – 2006)
Захисник перейшов до клубу у 2001 році. На той момент він встиг добре зарекомендувати себе у «Пармі», що була дуже сильною в той період.
Тюрам одразу став лідером оборони «Старої синьйори», був важливим елементом команди, що доходила до фіналу Ліги чемпіонів, а також вигравала чемпіонські титули. Сам Ліліан на піку був, можливо, найкращим правим захисником світу. Після 204 матчів в складі «Ювентуса» він вирішив залишити клуб через «Кальчополі», поїхав у «Барселону».
13. Поль Погба (2012 – 2016, 2022 – 2024)
Зараз кар'єра Поля знаходиться у невизначеній ситуації, але на її початку він був безумовно дуже талановитим гравцем. Його хотіли купити багато грандів, сам він був важливим в структурі «Ювентуса» спершу під керівництвом Антоніо Конте, а потім Массіміліано Аллегрі.
Забивав багато розкішних голів, демонстрував чудове поєднання техніки, бачення поля, топової якості передач.
Допоміг клубу виграти чотири «скудетто», а також дійти до фіналу Ліги чемпіонів. Саме Погба серйозно вплинув на вихід «Старої синьйори» до плей-оф, забивши переможний гол у важливому матчі з «Олімпіакосом» на груповому етапі, що дозволило команді обійти цього суперника в таблиці. Також на його рахунку був асист у матчі-відповіді в півфіналі з «Реалом».
У 2022 році Поль повернувся до «Ювентуса», але не демонстрував такого ж високого рівня, в основному мав численні пошкодження, а також потрапив у допінговий скандал, що і призвів до його відходу з клубу.
12. Алекс Сандро (2015 – 2024)
У цьому рейтингу цілком могли би бути два інших крайніх захисники «Старої синьйори». Стефан Ліхштайнер та Даніло мали не менший вплив на успіхи клубу у попередні роки, але варто відзначити Алекса Сандро.
Він перейшов з «Порту» у 2015 році, поступово перетворившись на одного з найкращих латералів світу. Разом з командою виграв багато трофеїв, в тому числі п'ять чемпіонських титулів, дійшов до фіналу Ліги чемпіонів.
За весь час в клубі провів 327 матчів, зробивши в них 16+32, лише минулого року вирішив повернутися на батьківщину.
11. Артуро Відаль (2011 – 2015)
Півзахисник ще за часів виступів у «Баєрі» зацікавив багато топклубів Європи. Але він обрав «Ювентус», що заплатив за нього всього 12,5 мільйонів євро.
Артуро цінувався своєю універсальністю, грав і опорного півзахисника, і «десятку», навіть провів декілька матчів в якості центрального захисника. Допоміг «Старій синьйорі» встановити гегемонію у Серії А, був невід'ємною частиною тієї команди.
Наприклад, мав свій внесок у вихід клубу в фінал Ліги чемпіонів, забивши переможний гол «Монако» у чвертьфіналі. За весь час провів 171 матч, у яких зробив 48+25, а в сезоні-2012/13 взагалі був визнаний найкращим гравцем команди.
10. Альваро Мората (2014 – 2016, 2020 – 2022)
Хтось може сказати, що це спірне рішення. Варто згадати Карлоса Тевеса, який за два сезони в «Ювентусі» демонстрував навіть кращі показники в перерахуванні на кількість матчів.
Але Мората дійсно демонстрував топрівень, особливо в перший період виступів у Італії. Саме тоді він перетворився на одного з найкращих на своїй позиції. Крім здобутих з «б'янконері» трофеїв, де він приносив багато користі своїми пересуваннями на полі, дозволяючи багато забивати тому ж Карлосу, він забивав у найбільш відповідальні моменти.
У плей-оф Ліги чемпіонів сезону-2014/15 Альваро забивав чи відмічався асистами на кожній стадії, крім чвертьфіналу, але і там заробив вирішальний пенальті, в тому числі відзначився у фіналі. Забив переможний м'яч у фіналі Кубка Італії 2016 року з «Міланом». І це лише декілька відомих прикладів.
Тому безумовно заслужив бути в цьому списку.
9. Кріштіану Роналду (2018 – 2021)
Очевидно, що в цьому рейтингу має бути Кріштіану Роналду. І з точки зору статусу, і через користь на футбольному полі.
У 2018 році КріРо переходив в «Ювентус» в статусі одного з найкращих гравців світу, переможця Ліги чемпіонів з «Реалом», а також мав стати головною зіркою нового проекту. Головною метою була перемога у головному єврокубку.
Оцінювати виступи Кріштіану можна по-різному. Фактично, він розділив два періоди команди з Турина – італійського гегемона, що кожного сезону вигравав «скудетто» та входив в число фаворитів на здобуття «вухастого», до серйозних змін в клубі, що продовжуються досі. Саме тоді «б'янконері» почали регулярно змінювати тренерів, що змушені були будувати гру навколо Роналду, а після двох «скудетто» разом з ним віддали чемпіонський титул «Інтеру» у 2021 році.
Але Кріш приніс «Ювентусу» багато користі. Вражаючі 101+32 у 134 матчах, а також багато ігор, що надовго запам'ятаються вболівальникам, як з «Атлетіко» в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів сезону-2018/19, коли він оформив свій відомий хет-трик.
8. Пауло Дибала (2015 – 2022)
Один з найкращих гравців команди за рівнем таланту, але повноцінно реалізувати свій потенціал Пауло так і не вдалося. Він цілком міг залишитися в «Ювентусі» надовше, а також здобути з клубом більше трофеїв.
Тим не менш, все одно заслужено вважався справжньою зіркою в Турині. Видавав потужні сезони в Серії А, де багато забивав. У кампанії-2019/20 зробив 11+11 в чемпіонаті.
Допоміг «Старій синьйорі» вийти у фінал Ліги чемпіонів у 2017 році. Тоді Дибала зробив дубль у чвертьфіналі з «Барселоною».
Дуже солідні показники у 293 матчах за клуб – 115+48. Крім того, на полі Пауло демонстрував справжню магію, виділявся своєю технікою, але в підсумку покинув клуб.
7. Андреа Пірло (2011 – 2015)
Справжній маестро, легенда та один з тих, хто кував для «Ювентуса» чемпіонські титули у десятих. Вкотре описувати велич півзахисника не потрібно, тому що його видатна гра не раз радувала вболівальників різних клубів.
Не менш вигідним для «б'янконері» цей трансфер став і через те, що Пірло дістався їм безкоштовно. Все через політику «Мілана», який вирішив відпустити багатьох вікових зірок влітку 2011 року, серед яких опинився і Андреа. Міланський клуб вважав, що більшість з них навряд чи зможуть демонструвати високий рівень в наступні роки, але серйозно помилився.
Чемпіон світу 2006 року став одним з лідерів команди Антоніо Конте, а потім і Массіміліано Аллегрі, провівши декілька блискучих сезонів в Турині.
У 164 матчах Андреа зробив 19+38, визнавався найкращим гравцем сезону в клубі, а також тричі найкращим футболістом року в Італії.
6. Андреа Бардзальї (2011 – 2019)
5. Леонардо Бонуччі (2010 – 2017, 2018 – 2023)
4. Джорджо К'єлліні (2005 – 2022)
Варто об'єднати трійку центральних захисників, тому що саме так їх запам'ятали вболівальники. Кожен з них прийшов до клубу в різні роки, але на піку пройти цю оборону «Ювентуса» було практично неможливо.
Андреа приєднався до команди пізніше за Джорджо та Леонардо, але в статусі чемпіона світу. Провів 281 матч за клуб, зробивши внесок у майже всі чемпіонські титули «Старої синьйори» з початку десятих.
Леонардо Бонуччі встиг трішки зіпсувати відношення до себе трансфером в «Мілан» у 2018 році. «Це був складний сезон і з особистого, і з професійного погляду. Були розбіжності з тренерами та партнерами, і я зрозумів, що трансфер був поганим рішенням. Місяці, проведені в «Мілані», допомогли мені зрозуміти, що «Ювентус» – моя сім'я», – казав захисник.
Але все одно гравець був важливим елементом команди, провів за неї 502 матчі, в яких зробив 37+10, виграв багато чемпіонських титулів, двічі доходив з клубом до фіналу Ліги чемпіонів.
К'єлліні є втіленням справжнього капітана. Він грав в Турині ще під час здобуття чемпіонства 2006 року, встиг зіграти з клубом у Серії B, а потім успішно виступав за «Ювентус» до 2022 року.
За цей час Джорджо провів 561 матч, зробив в них 36+26, виграв безліч трофеїв, а також став одним з найкращих гравців в історії італійського футболу.
3. Павел Недвед (2001 – 2009)
На початку нульових Недвед чудово виступав за «Лаціо», чим і зацікавив «Ювентус», який купив його за солідні 45 мільйонів євро. Але це точно один з найкращих трансферів в історії клубу.
Недвед міг зіграти на різних позиціях в центрі поля, зазвичай виходив ближче до атаки, провів 327 матчів, зробив в них 65+77, визнавався гравцем року в Італії. Виходив у фінал Ліги чемпіонів, де не зміг взяти участь через дискваліфікацію.
І найголовніше – виграв «Золотий м'яч» у 2003 році.
«Коли я починав в Італії, потрапив до «Лаціо», я не знав італійської. Я був молодий, все було в новинку, довелося пристосовуватися – до італійського способу життя та стилю гри у футбол. Коли я перейшов до «Ювентуса», то досвіду у мене було вже достатньо, я знав, чого можу очікувати. Життя стало простіше, я вже спілкувався італійською, але футбольну кар'єру розвивати стало вже важче. «Ювентус» один із найкращих та найбільших клубів у світі», – розповідав Павел.
2. Джанлуїджі Буффон (2001 – 2018, 2019 – 2021)
Коли багато хто згадує про досягнення «Ювентуса» цього століття в списках найкращих гравців неодмінно іде Джанлуїджі Буффон. Не дивно, тому що воротар багато років надійно захищав ворота «Старої синьйори», виграв з нею безліч трофеїв, крім Ліги чемпіонів, у фіналі якої він грав не один раз, а також заслужив багато пошани не лише від вболівальників команди, а і від багатьох інших.
ДжіДжі приходив у Турин двічі, була пауза в один сезон у Франції, але майже завжди був номером один та одним з найбільш стабільних на своїй позиції у світі – 685 матчів прямо про це говорять. Пройшов з клубом все, в тому числі пониження в класі, але завжди залишався вірним.
1. Алессандро Дель П'єро (1993 – 2012)
Ще в дев'яностих Алессандро заслужив собі статус справжнього лідера «Ювентуса», виграв з ним декілька чемпіонств, а також Лігу чемпіонів. Але залишив клуб лише у 2012 році, тому його просто не можна не включити до списку.
Про важливість форварда для команди найкраще говорить його статистика – у 705 матчах він зробив 290+172, ставав найкращим бомбардиром в двох італійських дивізіонах, Кубку Італії, а також головному єврокубку. Демонстрував високий рівень навіть, коли почав програвати конкуренцію. Його будуть ще довго пам'ятати не лише в Турині.
У списку найкращих голеадорів в історії клубу він займає перше місце.
Фото: «Ювентус», Loris Roselli/Global Look Press
Інші пости користувача
