Проблеми Гвардіоли виявились сильнішими за недоліки Анчелотті. Як «Реал» переміг «Манчестер Сіті» в Лізі Чемпіонів.
Тактика є одним із найважливіших аспектів у футболі найвищого рівня, проте навіть топовий тактичний план на гру зовсім не забезпечує твоїй команді перемогу, особливо коли проти тебе грає «Реал». Автор YouTube- і Telegram-каналу Гра Розуму розбирає тактичні ідеї команд, які вплинули на результат матчу, та головні причини перемоги «Реала».
Тактичний розбір матчу.
Пеп Гвардіола з самого початку демонструє нові ідеї в окремо взятому матчі з «Реалом». Формація 2-3-5 на першому етапі побудови атаки, де в центрі поля одночасно розташовуються троє захисників. Так грати може тільки Гвардіола.
Стоунз повинен виконувати роль опорного півзахисника протягом усього матчу, натомість Аканджі та Гвардіол відіграють інвертованих фулбеків, заходячи в центр під час володіння м'ячем і розташовуючись між лініями суперника.
Перше, що дає Гвардіолі така структура, — це чисельну перевагу в центрі поля. «Реал» на початку матчу захищався середнім блоком, майже без пресингу, тому опорники мадридців не завжди встигали приймати рішення щодо гравців, яких їм потрібно було опікати. Через це Камавінга та Себальйос зазвичай обирали інсайдів «Сіті» як головні орієнтири під час позиційного захисту. Водночас Аканджі та Гвардіол брали на себе Родріго та Беллінгема, звужуючи свої позиції, а Стоунз мав змогу постійно залишатися вільним у центрі поля та отримувати м'яч у цій зоні.
Також гравці «Манчестер Сіті» застосовуватимуть високий пресинг із перших хвилин, що часто призводить до втрати м'яча суперником — отже, мети пресингу досягнуто. Проте це не стане вирішальним у першому таймі.
Вирішальним буде те, що «Сіті» самостійно почнуть провокувати цей пресинг. Як ми вже сказали, «Реал» застосовував середній блок і майже не чинив тиск на лінію захисту з перших хвилин, тому Пеп вийшов на матч із планом не намагатися пробивати захисну структуру Анчелотті, а, навпаки, провокувати утворення розривів у цьому блоці. Уся захисна ланка «Сіті», включно з воротарем, до останнього чекає, допоки «Реал» почне висуватись вперед і пресингувати.
Коли це відбувається, «Сіті» одразу розпочинають максимально вертикальну атаку з просуванням м'яча вперед, де у Голанда вже утворюється ситуація один в один із захисником. Це стається через те, що гравці «Реала» висунулись вперед для пресингу лінії захисту «Сіті».
Звичайно, розуміючи, що цей новоутворений простір попереду потрібно не лише створити, а й реалізувати, Гвардіол уже вбігає за спини центрбеків і скидає м'яч на Голанда, завдяки чому «Сіті» відкривають рахунок.
Після першого забитого м'яча ми побачимо ще багато епізодів із розіграшем «Сіті» від воріт, які відбувались максимально простим шляхом — через Стоунза. В свою чергу півзахисник «Реала» зазвичай змушений був обирати між двома гравцями суперника, яких він мав тримати. Як наслідок, покрити центр поля «Реалу» не вдавалось, через що план Гвардіоли в першому таймі дійсно працював.
По перерві «Реал» підіймає темп гри та робить його найвищим (для себе) за увесь матч. Подібну ситуацію ми бачили в минулій зустрічі команди Анчелотті проти «Атлетіко». Тепер господарі мають значно більшу частину часу проводити без м'яча, ніж це було в першому таймі. Як демонструє поточний сезон, гра без м'яча є однією з найголовніших проблем Гвардіоли. Через це «Реал» починає створювати багато гольових нагод.
До всього цього додаються й провали «Сіті» в опорній зоні, тут знову варто згадати про проблему, яка триває протягом усього сезону.
Як результат, «Реал» відіграє один м'яч, все завдяки постійному тиску та перевазі у володінні в перші 15 хвилин другого тайму.
Нічийний рахунок на виїзді за такого малюнку влаштовував «Реал», принаймні таким чином самі за себе говорили дії структури команди на полі — знову віддають володіння супернику та використовують середній блок. Саме шляхом позиційної атаки «Сіті» вдається заробити пенальті.
Всі ми розуміємо, що Вінісіус не відпрацьовує в обороні, проте в цьому епізоді він ситуативно опиняється на позиції Беллінгема в структурі позиціонування захисного блоку і не звужує позицію, дозволяючи Льюїсу приймати м'яч та доставляти його Фодену на фланг в ситуацію один в один.
Навіть ведучи в рахунку 2:1 станом на 81 хвилину, у Гвардіоли починають з'являтись ледь не головні проблеми в його структурі гри та індивідуальні помилки гравців, які також постійно супроводжують «містян».
Спочатку відбувається втрата м'яча перед своїм штрафним майданчиком, і навіть попри те, що майже увесь захисний блок «Сіті» повертається назад, Ковачич не встигає втримати контроль у зоні підбору, результатом чого є гол Браїма Діаса, який зрівнює рахунок.
Саме Ковачич відзначиться і в переможному забитому м'ячі «Реала», де хорват на пару з Льюїсом подарують Вінісіусу вихід один в один з голкіпером. Індивідуальні помилки цих двох гравців системно повторюються від матчу до матчу, особливо в Лізі Чемпіонів, незважаючи на те, що вони обидва з'явилися на полі в другій половині матчу.
«Реал» заслуговував на цю перемогу, адже сильні сторони команди Анчелотті стовідсотково зійшлися зі слабкими сторонами «Манчестер Сіті», і відбулось це на останніх хвилинах зустрічі, що додає матчу не лише тактичної видовищності, а й справжньої футбольної краси.
Дивіться тактичні розбори матчів на YouTube-каналі: Гра Розуму
