Враження за місяць від «Барселони» Фліка

Минув рівно місяць з моменту публікації попередньої статті про Барселону, тож час підвести підсумки cтарту сезону.

Моя реакція на цей місяць, м’яко кажучи - велике здивування.

Тож пройдемося по списку.

Перший пункт мого “здивування” це те, як нахабно і безсовісно вигнали найкращого гравця минулого сезону. 

Ілкай Гюндоган прийшов до клубу своєї мрії, відіграв один з найкращих сезонів своєї кар’єри, був на полі всюди і всюди був ефективним, але клуб вирішив, що такого гравця можна не просто продати, навіть не просто віддати, а реально вигнати. 

Це одна з багатьох ситуацій, коли я ловлю себе на думці - “Ну чому я почав вболівати саме за цей клуб? Ну можна ж було обрати Реал і не знати горя”. Але - що маємо те маємо. 

Наступний пункт, який плавно витікає з попереднього - це гра Дані Ольмо. 

Чому витікає з попереднього? Тому, що багато журналістів і експертів кажуть, що без Гюндогана з’явилася фінансова можливість грати для Ольмо. 

Те, що Дані дуже сильний гравець сумнівів не було (відверто кажучи 3 роки тому, після Євро-2021, я мріяв, щоб він перейшов до Барселони). Тож свою репутацію він виправдав - неймовірний дебют, коли він вийшов на поле склалося таке враження, що за Барселону грає 13 гравців. Наступні ігри теж не були провальними - 3 результативні дії у 3 матчах. Щоразу він один з кращих на полі, але є два нюанси. Перший - кожен раз коли грає Ольмо, я розумію, що для цього вигнали Гюндогана. Другий - він травмувався у третьому своєму матчі. І саме другий нюанс не такий вже і нюанс. Про його травматичність знали всі, додайте до цього факт, що гравці Барселони травмуються частіше інших вже довгий час. Який висновок? Риторичне питання.

Від речей, які дивують у негативному плані переходимо до майже позитивної - академії Барселони. Чому майже? Бо і тут є ложка дьогтю.

Здавалося б, чим може здивувати Ла Масія вболівальника зі стажем? Але я дійсно дивуюся цьому кожен сезон. Ну звідки така кількість талантів на квадратний метр тих тренувальних полів? 

Команда починає сезон без номінального опорного півзахисника і з академії з’являється одразу два Марка - Берналь і Касадо.

Якщо Касадо вже давно на слуху і Флік вже третій тренер який намагався допустити його до ігор першої команди, то Берналь це новий діамант. При чому почав сезон основним гравцем саме Марк Берналь і почав він його дуже якісно. Але саме тут і стає відчутно наш дьоготь у цій бочці меду - розрив хрестоподібної зв'язки. Після травми основним опорним став Касадо і, поки що, у нього все виходить добре.

Ну і остання в списку, але, певно, найголовніша причина мого здивування початку сезону - гра команди Фліка, а, якщо бути точним, результати.

Принципово гра під керівництвом Хансі Фліка не сильно відрізняється від гри, яка була у перших 1,5 сезону під керівництвом Чаві Ернандеса (крім, звісно, побудови контрпресингу), але результати дивують. Особливо дивує те, як команда стала реалізовувати свої моменти. При Чаві на 1 гол команді потрібно було 1,18 xG, при Хансі Фліку - на 1 гол команді треба 0,8 xG. І тут буде хвилинка марної математики - в середньому Барселона за останні сезони створювала моментів на 80-85 xG (із створенням, як ви бачити проблем точно не було, бо всі конкуренти створювали менше), тож в темпі реалізації Чаві за сезон команда мала забити - 67-72 м’ячі, а в темпі Фліка - 100-107. І тепер після цих підрахунків ви, певно, розумієте моє здивування. Само собою, що вибірка у 5 матчів проти вибірки в 2,5 сезони це смішно, але свою емоцію я до вас доніс.

Підводячи підсумки хочу сказати, що цей місяць був здебільшого позитивним, його точно можна занести в актив команді та тренерському штабу, але ніяким чином не керівництву клуба.

Кращим гравцем місяця я вважаю Рафінью, гіршим - Феррана Торреса.

Оцінка за період - 9/10

З нетерпінням чекаю старту у Лізі Чемпіонів. 

Дякую всім, хто дочитав це до кінця. Сподіваюся, що такого роду висновки будуть регулярними.