Чигринський, Клаудіо Пісарро, Абреу та ще 5 гравців, які тричі (!) грали за один клуб

Добірка з нагоди повернення Чигро в УПЛ.

Дмитро Чигринський цього літа вже міг потрапити в одну з добірок Трибуни - а саме про повернення до рідних клубів. "Шахтар" для Дмитра не рідний, ну але в тому матеріалі ця умова була не надто строгою - і включались повернення Дрогба до "Челсі" та Анрі до "Арсеналу".

Але, насправді, перехід Чигринського до ШД - це привід зробити іншу добірку, значно складнішу. Про гравців, які тричі (або більше) виступали за один клуб.

Складнішу, тому що таких гравців значно менше, а сама історія в такому разі нетипова. Бо щось має змусити гравця піти й вдруге - а клуб після цього вдруге його повернути. Нетипова комбінація - у тому числі й через те, що кар'єра футболіста не надто вже й тривала.

Однак назбирати на пост таких історій усе ж вдалося. Деякі нюанси перед початком:

• один період у клубі=одне перебування на контракті. Тобто якщо гравець виступав за клуб, потім його віддали в оренду, потім він з неї повернувся, то це вважається як один період;
• але гра в оренді зараховується за період гри в цьому клубі, який орендував гравця;
• що цікаво, не знайшов укр-, рос- чи англомовних добірок на цю тему. Але знайшов іспаномовну - двох персонажів додав до посту саме завдяки їй;
• як завжди, запрошення до коментарів доповнювати добірку. Майже напевно тут немає когось дуже очевидного - ну а неочивдних і поготів.

А тепер - власне, до історій.

***

Дмитро Чигринський

Який клуб: "Шахтар"

Періоди: 2002-09, 2010-15, 2023-н.ч.

Винуватець урочистостей чи, точніше, той, хто дав привід для цієї добірки. Можна уявляти, чого б він міг досягти - зокрема в збірній - якби не травми. Чи якби не зіграв за "Шахтар" проти "Тимішоари" і був би доступним для "Барси" для заявки на Лігу чемпіонів.

Ну але в результаті український вболівальник його майже не бачив - бо: а) травми; б) останні роки Дмитро пограв у Греції, за якою у нас здебільшого не слідкують і яку навіть на "Поверхності" та каналах "Футбол" пізнього періоду не показували.

Але було і хороше: незважаючи на всі проблеми, відіграв більшість найуспішнішого сезону "Шахтаря" в ЛЧ - 2010-11.

Райан Бабель

Який клуб: "Аякс"

Періоди: 2004-07, 2012-13, 2020

Футболіст з доволі небанальною кар'єрою. Рано вистрілив, здавалося, що так само рано згас, але потім ще кілька разів повертався на велику сцену - та навіть повертався до збірної Нідерландів.

В "Аяксі" грав на всіх трьох етапах кар'єри: починав там; потім повертався на сезон на середньому етапі, після "Ліверпулю" та "Хоффенхайму"; і потім ще було півроку навіть за Еріка тен Хаага, коли його кар'єра переживала черговий етап воскресіння. Щоправда, через пандемію майже нічого за амстердамский клуб того сезону не зіграв.

Зараз виступає в другому турецькому дивізіоні, за "Еюпспюр".

Марко Борр'єлло

Який клуб: "Дженоа"

Періоди: 2007-08, 2012-13, 2015

Не знаю як хто, а автор цього текста дізнався про Марко Боррьєлло в сезоні 07-08. У журналі "Футбол" під таблицею кожного з чемпіонатів завжди публікували список найкращих бомбардирів - і саме тоді я звернув увагу на незнайоме до цього прізвище. До того ж, цей футболіст ще й виступав за "Дженоа", який лише повернувся до Серії А. Тієї кампанії він відзначився 19 голами в 35 матчах.

І той сезон так і залишився найуспішнішим у кар'єрі. І до цього, і після цього він постійно змінював клуби - і повертався до "Дженоа" ще двічі. Обидва рази ненадовго - перше повернення було вдалим (28 матчів, 12 голів), друге ні (8/0).

Цікавий факт: сезон 06-07 провів у "Мілані", але НЕ вважається переможцем ЛЧ, оскільки впродовж сезону отримав позитивний допінг-тест - і клуб був змушений виключити його з заявки на плей-оф.

Клаудіо Піссаро

Який клуб: "Вердер"

Періоди: 1999-01, 2008-12, 2015-17, 2018-20

Тут розпочнемо з фотографії. Нападник Пісарро під нетиповим для своєї позиції четвертим номером не просто так - четвірка символізувала те, що це був його вже четвертий період в клубі.

І це єдиний легіонер в добірці - тобто який аж стільки разів грав за закордонний клуб, а не за представника рідної країни. "Вердер" був його першим європейським клубом, після чого він ще тричі повертався - двічі після того, як ставав непотрібним топ-клубам ("Челсі" та "Баварії"), а ще один раз просто для того, щоб завершити кар'єру в майже рідному клубі.

І до речі, за цей четвертий період встиг стати найбільш віковим автором голу в Бундеслізі.

Олександр Пищур

Який клуб: "Волинь"

Періоди: 2005-06, 2007-09, 2010-11, 2012

- Вже в другому таймі, за рахунку 3:0 Пищур недопрацював, ви йому ... ну, натякнули, що він недопрацював, а він каже "Так рахунок же 3:0!" Капітан має право таке казати?

- Він вже не капітан, він вже не капітан, я думаю, цим все сказано. Він вообще всю ігру спортив в другом таймє... Почав шось піжонитись.. Ми щас з ним розберемся в раздєвалке.

Це короткий уривок з післяматчевого флеш-інтерв'ю Віталія Кварцяного після матчу "Волинь"- "Олександрія" (3:1) у серпні 2011-го. І він максимально повно описує стосунки Пищура та легендарного тренера волинян.

Примітно, що і на наступний матч Пищур вивів "Волинь" у якості капітана, але потім до кінця місяця ще встиг покинути команду. Загалом, він постійно то йшов, то повертався - і в результаті періодів у клубі в нього набралось цілих чотири.

Євген Селезньов

Який клуб: "Шахтар"

Періоди: 2002-09, 2011-12, 2016

Це було і до Кулача. В сезоні 11-12 Євген Селезньов став найкращим бомбардиром УПЛ, але ним були не особливо задоволені ані в "Шахтарі", ані в збірній. Олег Блохін відверто казав, що це "мало", а ШД купив Марко Девіча. Селезньов невдовзі після цього повернувся до "Дніпра".

Загалом, найбільш успішні його періоди були в "Дніпрі" та "Арсеналі", а в "Шахтарі" більше всього запам'ятався - тут фани "гірників" можуть мене виправити - голом в ворота "Тоттенхема" та своїм третім періодом. Точніше, тим, що передувало йому. Перехід до "Кубані", багато пам'ятних висловлювань, розрив контракту та анонс того, що "я переходжу до топ-клубу". Цього разу в топ-клубі він награв всього півроку та менше десятка матчів. Але, до речі, наблизився тоді до рекорду на один гол - на стільки ж, на скільки за весь період в "Минаї".

Себастьян Абреу

Який клуб: "Насьональ" (Уругвай)

Періоди: 2001, 2003, 2004, 2014-15

Європейський вболівальник майже не бачив його в клубному футболі, однак майже напевне відтворить один епізод з його кар'єри на рівні збірних. Саме Себастьян Абреу забив переможний пенальті в одному з найдрматичніших матчів в історії ЧС - Уругвай - Гана в 2010-у. Та ще й паненкою!

Справжній футбольний пілігрим, який за кар'єру розміняв не один десяток клубів. Задля ілюстрації - верхня половина (так!) його клубної кар'єри на сторінці в Вікіпедії:

На цьому тлі недивно, що відразу в декількох клубах він грав двічі - і що знайшовся такий, за який Абреу виступав три та навіть чотири рази. Однак з "Насьоналем" це не просто збіг. Він справжній вболівальник цього клубу - і щоразу грав за нього за мінімальну зарплатню. Одного разу навіть зовсім безкоштовно.

Хуан Себастьян Верон

Який клуб: "Естудіантес"

Періоди: 1994-96, 2006-14, 2017

Наприкінці - вайби Владислава Гельзіна. Хуан Себастьян Верон починав кар'єру в "Естудіантесі", там же й закінчував - що виглядає доволі стандартною історією. Звідки тоді взявся третій період? Річ у тім, що вже після закінчення кар'єри Верон балотувався на пост президента клубу - і виграв вибори з показником понад 70%. А вже потім, перебуваючи на посаді, вирішив поновити кар'єру гравця - в результаті зігравши 5 матчів у Кубку Лібертадорес та 1 в чемпіонаті. У віці 42 років. І ми знаємо, з кого він брав приклад.

***

Кого б ще додали до списку?

Насправді, я ще згадав Аршавіна, який тричі грав за "Зеніт", ну але ця добірка точно може обійтися без нього - тим паче, що ніякої винятковості в його історії немає.

Телеграм канал/дневник автора: история про украинца, который играл в "Вестерло" до Сидорчука; серия постов про влияние данных и аналитики на трансферы и переговоры, Жоржиньо и язык жестов и другое