Блондин з Хорватії: курив дві пачки в день, забивав за дві збірні на ЧС і грав за Реал та Барсу
Joga Bonito або ж Грай красиво… Якби легендарна кампанія від Nike знімалася в 90-ті, то там важливу роль грав би наш герой - Блондин з Хорватії. Цей футболіст виступав на позиції, яка зараз вмерла - плеймейкер. Яскраві фінти, круті спурти з м'ячем, разючі передачі, красиві удари і вміння читати гру на кілька ходів вперед. Все це вмів Роберт Просінечкі. Він творив на полі й футбол для нього був життям. Тому легендарний вислів “Життя - це гра. Грай красиво” саме про Жуті (так його називали за колір волосся). Ось підбірка його топових дій на полі:
Курив у перерві
Кар’єра сербо-хорвата (мама сербка, тато - хорват), який народився в Німеччині, була менш яскравою, ніж його гра. Вона видалася неоднозначною й з перепадами. Не в останню чергу через його відношення до режиму й непростий характер. Для таких талантів це характерно. Український приклад Просінечкі - Олександр Рикун. Правда хорват відомий не так пристрастю до алкоголю, як до цигарок. Він курив постійно і багато. Подейкують, що йому потрібно було дві пачки на день.
- Наскільки я знаю, він курив 40 цигарок в день, коли грав в Портсмуті. Попри це, він видав вражаючий сезон - 9 голів у 33 матчах, - розповідав SkySports ексзахисник Портсмута Лінвой Примус.
Попри пристрасть до сигарет, Роберт стежив за собою і це дозволяло йому у 32 роки грати на такому ж рівні, як в пікові 90-ті. В команді його називали генієм. Так звернувся до Просінечкі форвард Марлон Хервуд перед матчем проти Ноттінгем Форест. Тоді Роберт забив переможний м’яч.
Не виключено, що в перерві того матчу Просінечкі теж курив. Для нього це було нормою.
- Це правда, що він курив одну сигарету в перерві матчу. Після Просінечкі душова завжди смерділа димом від сигарет. Це не вписувалося в нашу культуру. Але ніхто не осмілювався засуджувати його, оскільки він чудово грав на полі, - додає Примус.
Сам Просінечкі про свою тягу до куріння говорив наступне:
- Я знаю, що куріння вредне для спортсмена, але це мене розслабляє. Це єдиний мій недостаток. Окрім цього, ніхто не живе сто років.
Курити Роберт полюбляв червоне Мальборо. Про це розповідав Пітер Крауч, з яким вони пересікалися в Портсмуті. Височенний форвард був в захваті від гри хорвата й дивувався його знанню англійської.
- Я в тому сезоні забив 18 голів. І він подав мені як на тарілку майже кожний, - пригадує Крауч. - Коли він щось розповідав, то говорив на ідеальній англійській. Але коли ти його щось питав, то він казав "Я не розумію".
Забивав за різні збірні на ЧС
Виступ у Портсмуті в сезоні 2001/2002 співпав із завершенням його кар’єри в збірній Хорватії. А вона була цікава. Пік - чемпіонат світу 1998 у Франції. Там не завжди Роберт був основним, поступаючись місцем в складі легендарному Звоніміру Бобану. Але коли Блондин виходив на поле, він творив й допомагав здобути результат.
Перша його вдала дія - гол у ворота Ямайки в матчі першого туру. Просінечкі після розіграшу штрафного на фланзі з гострого кута чи то навісив, чи то свідомо вдарив. М’яч по красивій траєкторії залетів у дальній кут воріт. Так він вивів свою команду вперед при рахунку 1:1. Матч завершився 3:1 перемогою Хорватії й це стало початком казкового для них чемпіонату.
Далі Роберт зіграв ще два матчі групового етапу, діючи в парі із тим самим Бобаном. На плейофф коач хорватів Блажевіч не ризикнув виступати з двома атакуючими півзахисниками. 1/8 та 1/4 довірили Звоніміру. Просінечкі вийшов на поле вже в півфінальному матчі проти французів, коли потрібно було відігруватися при 1:2. Не допомогло.
В основі Просінечкі появився у матчі за 3 місце проти Нідерландів. Тоді він відкрив рахунок і дав початок перемозі, яка принесла бронзу для Хорватії. Роберт отримав передачу від свого тески Ярні, будучи в оточені трьох суперників. Він розвернувся із м’ячем на 360 і пробив. Ван дер Сар не врятував. Коку, Нюман та Франк де Бур намагалися завадити хорвату. Але в підсумку просто стали глядачами, які бачили все з перших рядів.
Той чемпіонат був другим для Просінечкі. У першому він зіграв 8 роками раніше. На першості 1990 в Італії Роберт виступав за Югославію, до якої тоді ще входила Хорватія. На мундіаль він вже їхав зіркою. До цього його визнавали кращим гравцем тріумфального молодіжного чемпіонату світу в Чилі.
В Італії команда Роберта дісталася до чвертьфіналу. Там шлях югів зупинила Аргентина із Марадоною. Після 0:0 все вирішувалося в серії пенальті. Наш герой став одним із двох, хто реалізував свою спробу. Аргентинці свою лотерею потягнули краще і пішли далі до фіналу, який програли німцям.
Точний удар з позначки у серії - не єдина вдала дія Просінечкі на мундіалі-90. В третьому турі групового етапу він забив м’яч у ворота ОАЕ. Вже в компенсований час він встановив остаточний рахунок - 3:1. Для цього йому знадобилося 12 хвилин після виходу на заміну.
Завдяки тому голу та виступу за Хорватію, Просінечкі є одним із небагатьох гравців, які зіграли на ЧС за дві різні збірні. Але точно є єдиним, кому вдалося забити за різні команди на мундіалях.
Цікаво, що хорватам важко було пробитися в склад збірної Югославії. Потрібно було бути вищим на голову від інших. Принаймні, так вважав Славен Біліч - хорват, який так і не зіграв за югів.
- Хорватам однозначно було складніше грати в тій збірній. Звісно, якби ти був Бобаном чи Просінечкі і грав набагато, набагато краще, чим хтось інший, ти б грав. Але я не був настільки сильний, - казав Біліч.
Завершимо тему Просінечкі на чемпіонатах світу коротким описом про 2002, де Роберт зіграв лише тайм у першому турі й більше на поле не виходив.
Вигравав Кубок чемпіонів, грав за Барселону та Реал
Клубна кар’єра Просінечкі розпочалася із загребського “Динамо”. Тоді тренером був вже згаданий Мирослав Блажевич. Він не дуже довіряв молодому таланту. Тому батько забрав його звідти й повіз у “Црвену Звезду”. За чотири сезони він став улюбленцем гарячої та вимогливої публіки, яка частенько співала в честь свого кумира.
Із “звездою” Роберт досяг свого головного успіху в клубній кар’єрі - перемога в Кубку європейських чемпіонів 1991 року. Тоді у фіналі юги перемогли Марсель у серії пенальті після 0:0. Один із точних ударів на рахунку Блондина.
Успіх югів та гра Роберта зачарували керівництво Реала. Перспектива гри за такий гранд змусила обійти правило, яке тоді діяло в Югославій. Гравцям до 26 років заборонялося переходити в закордонні клуби. Просінечкі було 22. Але до Мадриду всіма правдами та неправдами він переїхав.
В Мадриді він був основним, але лідером команди не став. Та й часи в Реала були не найкращі. Хорват поповнив свою колекцію титулів лише кубком та суперкубком Іспанії. На вершині тоді була чарівна Барселона Кройфа.
Цікаво, що, транзитом через “Ов’єдо”, Просінечкі опинився на ворожій для королівського клубу стороні. Він встиг пограти під керівництвом великого Кройфа, але й в Барсі основним не став. Не в останню чергу через ставлення фанатів, які не могли забути його мадридське минуле. В додачу ще й травми й далі спад кар’єри: Севілья, чемпіонати Хорватії, Бельгій та згаданий Портсмут, який тоді грав у Чемпіоншипі.
Після Англії, транзитом через Словенію, Просінечкі перебрався до Загреба, де й завершив свою кар’єру гравця у віці 35 років. Взявши футбольну паузу, він зайнявся тренерством. Тут успіху поки він не знайшов. Робота коачем не задалася. Асистент в збірній Хорватії, головний в Црвені Звезді, Азербайджані, Кайсеріспорі та БіГ… Поки найкраще, напевне, йому вдалося з боснійцями.
Спроби досягти чогось як тренер поки не дають позбутися стереотипу про Просінечкі, як про білявого генія із кремезним прокуреним лицем діда, який поєднував на полі якості творця-плеймейкера з бійцівськими якостями.
Фото - dailystar.co.uk
