В день, коли Аргентина вийшла з групи на ЧС-1978, її зненавидів увесь світ

Від редакції Tribuna.com: це дебютний пост автора на конкурсі «Кубок світла» – він вже отримав високі оцінки від суддів, підтримайте і ви коментарями та відгуками.

***

Пропоную створити рецепт найжахливішого футбольного турніру. Візьмемо договірняк рівня ФРН-Австрія з ЧС 1982, суддівські скандали із Японії і Кореї 2002, некомфортні умови для туристів в ПАР 2010 або Катарі 2022, пропаганду тоталітаризму в росії 2018.

І отримаємо коктейль під назвою Аргентина-1978.

Чемпіонат світу 1978 року проводився на фоні репресій і терору

Політичні, економічні, корупційні проблеми почекають, якщо країна займається організацією великого спортивного турніру. Сучасні диктатори не першими зрозуміли цю істину. В минулому столітті політики теж вдало використовувалу таку опцію.

Право на проведення мундіалю дісталося Аргентині в 1966-му, за 8 років до того, як так звана хунта силовим шляхом усунула від влади пероністів. Генералу Хорхе Віделі навіть військовий стан не завадив прийняти рішення про продовження підготовки до чемпіонату світу. Ще учора він скинув попередню владу в країні, а вже сьогодні прийняв рішення, що турніру на його землі - бути. Ніякі ризики спустошити державний бюджет не зіставні з можливістю довести світу, що Аргентина – надійна країна, а її керівництву можна довіряти.

Підготовку до ЧС Відела легко поєднував з терором проти населення. Лише за офіційними даними в результаті дій військової хунти 30 тисяч аргентинців зникло безвісти. Методів тортур не цуралися – дисидентів та опозиціонерів скидали з гелікоптерів і літаків, заливали заживо в цемент. Ці події були названі Брудною війною.

Попри наявність активної і навіть озброєної опозиції, Відела заставив величезну кількість людей повірити у вигідні йому наративи. Формула проста – пропаганда і цензура в ЗМІ для власних громадян і мільйон доларів гонорару топовій американській компанії по зв“язкам з громадськістю для реклами за межами країни.

Світ не оцінив старань військової хунти

Американці PR-спеціалісти не ідеально справилися зі своєю задачою. Усього 15 тисяч іноземців прибули в Аргентину. Це ніщо порівняно з очікуванням влади – вони були готові прийняти сотні тисяч туристів. Але американська компанія разом з аргентинцями вирішила відразу позначити, що робити приїжджим можна, а що ні. Всю цю інформацію розмістили в путівнику. Серед іншого там були заборона на перевезення революційної літератури і порнографії.

Французська інтелігенція намагалася відкрити очі цивілізованому світу. Пропонували бойкотувати цей турнір, пробували звертатися напряму до Платіні і інших зірок мундіалю. «Не можна грати посеред концлагерів» - було написано на буклетах, розміщених в Парижі і столицях багатьох інших європейських країн. Правозахисна організація Amnesty International теж натякала, що реальність Аргентини треба вивчати не на стадіонах, а в тюрмах і тортурних.

ФІФА допомогла аргентинській хунті просунити її наративи

Як відреагувала футбольні органи? Ніяк. На попередньому чемпіонаті світу ФІФА вирішила влаштувати дуже дивні хвилин мовчання в пам“ять про попередника і ідейного супротивника Відели – Хуана Перона.

Заради цього судді зупиняли усі матчі ігрового дня на 10-й хвилині (до сих пір не зрозуміло, чому саме на 10-й). Згодом головна футбольна організація затвердила емблему для ЧС в Аргентині, на якій був зображений Перон і його жест. Здавалося, що ФІФА солідарна з аргентинським народом. Але терор проти пероністів не став достатнім аргументом для футбольних чиновників, щоб перенести чемпіонат до іншої країни.

ФІФА наче і не помічала насильної зміни керівництва аргентинської федерації. А нова футбольна влада серед іншого обрала 66 гравців, яким заборонено покидати межі Аргентини. Головний тренер Сезар Луіс Менотті і головний диктатор Віделі також приймали участь в обговоренні цього списку.

Навпаки – тодішній президент Авеланж розсипався в компліментах приймаючій стороні: «Я і сам дуже залежав від фантастичної роботи, яку провела ваша країна. Я пишаюся. Аргентина змогла відповісти на виклик. Разом ми досягли усього, про що домовлялися». Бразилець був присутній на матчі-відкритті на «Монументалі», стадіоні Буенос-Айроса, розміщенному в двух кілометрах від однієї з сотень катівень.

Перший груповий етап аргентинцям допомогли подолати судді

На футбольному полі господарям теж віддавали належне. Угорці це відчули першими, отримавши дві червоні картки. Наступна гра з французами не обмежилася звичайними суддівськими помилками з назначеним і неназначеним пенальті в потрібні ворота. Вона обросла справжніми міфами. Якщо вірити французьским гравцям, рефері перемигувався з Луке і просив Пассареллу більше не фолити.

Ще ходили чутки, що Платіні і компанія не надто напружувались, бо нібито програш «півнів» на футбольному полі міг допомогти визволити з в’язниці Буенос-Айреса декількох громадян Франції. А найбільший хіт – легенда про те, що декілька аргентинців приймали амфетамін перед матчем, а вже після нього – чиновник місцевої федерації заніс конверт представнику ФІФА за замовчування.

І перша, і друга гра завершилися перемогою господарів з однаковим рахунком 2:1. Останній матч групи з Італією був програний, але аргентинцям це вже не могло завадити вийти до наступного раунду. Тим не менше, ФФА запам’ятала ізраільского рефері Клейна, відсудившого цю гру, і пізніше подала протест до ФІФА на рішення про назначення його на фінал. Господарям можна все, і цей запит був задоволений.

Другий груповий етап аргентинцям допомогли подолати перуанці

Щоб дістатися фіналу, біло-блактним довелося подолати непростий шлях. Вони потрапили до групи з Бразилією, Польщею і Перу. За правилами путівку в фінал отримувала найкраща з квартету команду. Тоді ФІФА ще не здогадувалася про можливість проводити вирішальні матчі паралельно. Тому перед грою Аргентина – Перу уже всі розклади були відомі. Біло-блакитним потрібна була перемога 4:0 або більше. В іншому випадку з першого місця групи в фінал потрапляла би Бразилія.

І хоча Аргентина була фаворитом, але перемогти з таким рахунком на пізній стадії здавалося надто складною задачей. Підготовку суперника до гри, яка повинна була відбутися в Росаріо, почали вболівальники. Вони співали і кричали всю ніч біля готеля, а військова поліція, яка охороняла до цього кожен крок всіх учасників турніру, кудись зникла.

Потім за справу взявся водій автобуса. Дорога до стадіону зайняла дві години замість очікуваних 30 хвилин. Водій загубився на неважкому маршруті і випадково провів оглядову екскурсію для суперників Аргентини перед матчем.

Перуанці опинилися в роздягальні за 50 хвилин до гри. І тут раптом двері відкрилися. Зайшов диктатор Відела і без довгих прелюдій мовив: «Я просто хочу сказати вам, що сьогодні гра між братами. Я тут, щоб поділитися своїми сподіваннями, що в ім’я латиноамериканскього братерства все складеться добре. Наш континент спостерігає за вами».

В доповнення самопроголошений президент зачитав лист перуанського генерала Франсиско Моралеса-Бермудеса про співробітництво між двома країнами. Аргентина перемогла 6:0.

Жодних офіційних доказів зливу гри зі сторони немає. Зате є низка теорій без підтвердження: 50 тисяч доларів для захисника Родольфо Манцо, нерухомість для кожного гравця збірної, 50 міліонів доларів для чиновників Перу, поставка великої партії зерна, затримання перуанських опозиціонерів, що ховалися в Аргентині. Світові ЗМІ почали шукати інсайди ще до початку гри і продовжили після її закінчення. А найбільше лютували бразильці, які відчували себе жорстко обманутими одвічними суперниками.

Збірна Аргентина обіграла Нідерланди в фіналі ЧС-1978

Після фінального свистка вирішальної гри з голандцями кубок дістався переможцям транзитом через руки Авеланжа і Відели. Диктатор заявив, що турнір став символом миру. Він відчув, що справа зроблена. Що може бути краще для іміджу країни в світі, як не перемога на домашньому турнірі.

Аргентинці висипали на вулиці і почали святкування на межі з божевіллям. Особисті наглядачі деяких в’язнів теж не могли втриматися і долучилися до переможного групового танго. Їм довелося брати жертв режиму з собою, а ті спостерігали змученими і спустошеними очами за радістю натовпу через грати спеціалізованих автомобілей. Про це згадував один з в“язнів, якому вдалося через багато років звільнитися.

Це був турнір, який виграла Аргентина і який програли аргентинці. Навіть ті, хто щиро радів успіху своєї збірної, згодом відчули наслідки бенкету під час чуми. А Відела вже за 7 років сам опинився на лаві підсудних. Диктатор помер в 2013 році в тюрмі в передмісті Буенос-Айреса, де відбував пожиттєвий срок за злочини проти людяності.