Шлях Болгарії до півфіналу ЧС 1994. Як це сталось і хто кував ці перемоги?

США - господар

15-тий розіграш Кубку світу з футболу проходив у 1994 році у США. Вчетверте титул забрала збірна Бразилії, перегравши по пенальті у фіналі збірну Італії. Неочікувано в півфіналах також опинилися Швеція та Болгарія, які і розіграли між собою третє місце, де сильнішими виявились шведи. Отож, як Болгарія змогла дійти так далеко?

Передумови на потрапляння

Відбіркові матчі на ЧС-1994 відбувались у 1992-1993 роках. У європейському відборі прийняло участь 37 країн, відібрались у фінальну стадію 12 команд і плюс Німеччина як переможець останнього ЧС.

Отож, болгари потрапили до групи, в якій окрім них були: Швеція, Ізраїль, Фінляндія, Австрія та Франція. Загалом, прохідна група, чи не так?

Напевно, побачивши групу, більшість французьких фанатів уже святкували перше місце. Можливо, навіть і Швеція з Болгарією десь подумки уже боролися за другу сходинку у цій шістці. Але чи сталося так, як гадалося?

Диво на “Парк де Пренс”

Отже, 17 листопада 1993 року. Швеція гарантувала собі участь на ЧС, набравши 15 очків, програвши лише французам на виїзді (так, тоді за перемогу ще давали 2 очки. До речі, правило трьох очків за перемогу прийняли в 1994 році, заохочуючи команди до більш агресивного атакуючого футболу, тож Чемпіонат світу-1994 вже грали за цим правилом).

Останній матч відбору. Франція проти Болгарії. Заповнений вщент “Парк де Пренс”. В попередній грі Франція неочікувано поступилася аутсайдеру групи - збірна Ізраїлю, програючи по ходу матчу 2 : 1, створила камбек в останню десятихвилинку і виборола для себе перемогу (2 : 3). Таким чином, Франція дарує шанс Болгарії на вихід в фінальну частину. Болгарам потрібна лише перемога в цьому протистоянні. Напруга була колосальною, що відбивалось і на поведінці вболівальників- буквально кожен дотик м‘яча зелено-білих супроводжувався несамовитим гулом трибун. Признатись чесно, моментами звук був настільки моторошний, що якби я не знав, що це футбольний матч, то подумав б, що це саундтрек до якогось хоррору. Матч складався добре для французів, кожна ланка команди грала на відмінно, що і вилилось в забитий Еріком Кантона гол на 32-й хвилині. Але через 5 хвилин болгари зрівняли рахунок. Гол виглядав абсолютно випадковим, оскільки французи трішки втратили концентрацію при розіграші кутового від гостей. В другому таймі французи почали підсідати, тягнути час та займатись іншими футбольними хитростями. Натовп на стадіоні шаленів, підганяючи суддю завершити матч якомога швидше. І от, кінцівка матчу, обрізка від французів, контратака болгарів, пас від Пенєва на Костадінова, удар... гол! Другий гол для Еміла Костадінова в цьому матчі! 90-та хвилина, розіграш з центра поля... і лунає фінальний свисток, який ознаменував вихід Болгарії на найуспішніший Чемпіонат світу в їх історії. Болгарія набирає 14 очок, в той час як Франція залишається за бортом з 13 очками.

Франція вдруге поспіль пропускає Мундіаль і вся легендарна банда французьких майстрів на чолі із Кантона так ніколи і не зіграє на головному футбольному турнірі.

American dream

Болгарія привезла у США достойну команду, але не вражаючу. Досить яскраво виділявся нападник іспанської “Барселони” і один з найсильніших форвардів того часу - Христо Стоїчков. Справжній лідер і головна зірка тієї збірної.

В груповому квартеті до болгарів додалися збірні Аргентини, Греції та Нігерії, яка мала потужний та іменитий склад гравців, але грали на Чемпіонаті світу вони вперше.

Аргентина традиційно вважалась фаворитом турніру, а Греція була андердогом цієї групи.

1 тур. Аргентина очікувано знищує греків (4 : 0), а от Нігерія переграла за всіма статтями Болгарію (3 : 0) на очах у 44 тисяч вболівальників. Матч пройшов на стадіоні “Коттон Боул” у Далласі.

2 тур. У другому турі болгари, як і аргентинці, декласували збірну Греції з аналогічним рахунком. Аргентина не без проблем, але все-таки подужала збірну Нігерії з рахунком 2 : 1.

3 тур. В принципі, перед останнім туром доля кожної команди вже була зрозуміла - аргентинці, нігерійці та болгари займуть перші три прохідні місця в групі, а от Греція втрачає надії на “американську мрію” і летить додому. Нігерія без особливих проблем перемагає греків (2 : 0), а от Аргентині нічия з болгарами гарантувала би перше місце в групі, але Болгарія стрибає вище голови і впевнено забирає перемогу 2 : 0 зусиллями Стоїчкова та Сіракова. Підсумковий розклад в цій групі був такий:

1. Нігерія - 6 очок

2. Болгарія - 6 очок

3. Аргентина - 6 очок

4. Греція - 0 очок

На той момент у Стоїчкова уже було 3 голи на мундіалі.

Стадія плей-офф

Для Болгарії вже було успіхом дійти до матчів на виліт, країна вже раділа, але це далеко не означало, що вони будуть зупинятись на досягнутому. В одній восьмій фіналу в суперники їм потрапила збірна Мексики. Команди обмінялись голами до 20-ї хвилини і, як це зазвичай відбувається, засушили гру аж до серії пенальті, де сильнішими виявились болгари. Незважаючи на черговий гол Стоїчкова, головною фігурою того матчу був болгарський голкіпер Борислав Михайлов, який, після перших нереалізованих точок з обох боків, підряд відбив два пенальті від Родрігеса та Берналя. Болгари не дозволили собі підвести воротаря і справились зі своїми наступними ударами. 3 : 1.

10 липня 1994.

Далі був більш грізний суперник - Німеччина, яка на той момент була діючим володарем Кубку світу. У Бундестім вистачало проблем перед цим матчем. Вилучений з команди півзахисник Штефан Еффенберг, який показав середній палець своїм же фанатам після останнього матчу групового етапу. Німеччина не без складностей подолала Південну Корею (3 : 2), причому вела в рахунку весь матч 3 : 0. Південна Корея ледь не створила камбек. Такий хід подій не подобався вболівальникам - вони свистіли і викрикували різного роду образи, що не сподобалось Штефану. Йдучи на заміну, він показав середній палець вболівальникам Бундестім, внаслідок чого головний тренер Берті Фогтс вигнав його з розташування збірної.

Замість Еффенберга у півзахисті довелося поставити Лотара Маттеуса. А інший основний захисник Андреас Брьоме отримав травму вже під час самого матчу з болгарами, тому німецька збірна мала не найкращий можливий захист. Але експерти все одно вважали німців впевненими фаворитами.

Перший тайм очікувано на полі домінували німці. Це було зумовлено ударом Балакова в штангу після вдалої контратаки. Після цього німці просто осадили ворота болгарів і здавалося, що м’ячу немає куди дітись, окрім як залетіти в сітку воріт Михайлова, але ні - безгольова нічия, команди ідуть на перерву. Одразу ж після виходу на другий тайм німці заробляють пенальті, який реалізовує Маттеус. Німці мали безліч шансів для подвоєння переваги, але не скориисталися ними. А всі ми знаємо, яке є правило у футболі - “Не забиваєш ти - забивають тобі”. На 76-й хвилині Стоїчков підставився під фол. Арбітр призначає штрафний удар на користь болгарської команди. До м’яча підходив той же Стоїчков. Він не вважався якимось чудо-виконавцем штрафних, тому у німців була надія, що він помилиться. Але Стоїчков, як спражній лідер, у найвідповідальніший момент б’є повз воротаря і забиває класний гол. 1 : 1.

Деморалізовані німці, болгари на куражі. Проводимо аналогію з матчем Аргентина - Саудівська Аравія. Відчуваєте, що буде? Так, болгари через 3 хвилини кладуть ще один м’яч в ворота Іллгнера. 1 : 2. Як би німці не старались, відігратись їм уже не вдалось. Болгарія проходить далі. “Джайантс Стедіум” побачив історичну подію! Футболісти не приховують емоцій. Їх можна зрозуміти - все-таки історичне досягнення для країни!

13 липня 1994. Ось і казочці кінець

На жаль, “Джайантс Стедіум” не став для Болгарії щасливим місцем. В півфіналі вони без особливих шансів поступилися італійцям, які зробили свою роботу ще в першому таймі - дубль Роберто Баджо. Стоїчков забив у відповідь з пенальті “у роздягальню” наприкінці першого тайму. Але на цьому все. Це був кінець для Болгарії на цьому мундіалі, оскільки вони проти Швеції у матчі за третє місце вже були замучені і психічно, і фізично. 4 : 0 для шведів(які програли бразильцям, але виграли у румунів, які, в свою чергу, виграли у аргентинців). Але ніхто не дорікне болгарам за ті останні дві поразки від італійців та шведів, оскільки вони і так створили диво. Диво, в яке, можливо, вони і не вірили самі. Казка, яку згадуватимуть ще дуже довго, а в Болгарії взагалі, напевно, ніколи не забудуть. Вдома їх зустрічали наче героїв. Ось їх прізвища: Борислав Михайлов, Трифон Іванов, Цанко Цветанов, Петар Хубчев, Красимир Балаков, Іліян Киряков, Йордан Лечков, Златко Янков, Еміл Костадінов, Наско Сіраков, головний тренер Дімітар Пенєв і, звісно ж, Христо Стоїчков, який став кращим бомбардиром того ЧС і у підсумку отримав Золотий м’яч у 1994 році.