Чому присутність збірної України на цьому ЧС була для нас критично важливою
8 пунктів.
Більшість з них інтуїтивно очевидні, втім, захотілося про них написати напередодні старту турніру.
1. Під час наступного місяця увага всього футбольного світу буде прикута до Катару. Як би штамповано не звучала ця фраза, але з нею годі сперечатися. Під час чемпіонату світу футбольний світ спостерігає саме за ЧС і під час такої події поняття "футбольного світу" розростається до значно більших масштабів, ніж зазвичай. Більший фокус на ЧС - менший фокус на війні; більше заголовків на перших шпальтах про ЧС - менше про війну. Будьмо відверті, навіть ми з вами - ті, хто не знаходиться у прифронтових регіонах - наступного місяця через ЧС будемо стежити за війною трохи менше (з очевидною ремаркою щодо відключень світла). Наша присутність в Катарі суттєво б допомогла залишатися в цьому фокусі.
2. Статті з анонсом до турніру у більшості країн. Бо у більшості спортивних видань, як не крути, але був би анонс по всіх збірних - і в контексті нашої, як не крути, але написали б про війну. Якби були окремі статті про кожну групу, то на титульну фотографію відповідного тексту цілком могли б поставити фото саме нашої команди.
3. Коментарі наших гравців і тренерів. Нижче про це буде детальніше, але й загалом тут все очевидно - вони б говорили, їх би цитували видання, а читачі б це читали. Як на мене, це не варто недооцінювати. В опитуваннях на вулицях Москви, які я час-від-часу дивлюся, мене завжди найбільш дивують навіть не люди, які підтримують війну, а люди, які здається, взагалі нічого про неї не знають. Звісно, росіяни не показник, але вочевидь, подібні люди є й у інших країнах, серед футбольних фанатів зокрема. А так з'явилася б імовірність, що вони б у своєму футбольному світі стикнулися з правдою про війну в нашій країні - й щось, та й знали б.
4. Якби ми потрапили в ту ж групу, що й Уельс, то це теж було б не так погано. Бо тоді можна було - і навіть треба - б відмовитися грати з Іраном. Враховуючи обставини, це було б єдиним правильним кроком - навіть незважаючи на можливу технічну поразку чи інші наслідки. Але цілком імовірно, що з усім суспільним тиском, який би слідував за цим, ФІФА б виключила Іран з турніру- як це було зі збірною росії навесні.
5. Якби ми потрапили в іншу групу, то могли б опинитися в одному квартеті з якоюсь країною, де нам можна і потрібно боротись за суспільну думку. Скажімо, з Мексикою чи якоюсь латиноамериканською збірною, де російська пропаганда працює досить успішно. Люди з цих країн у будь-якому разі прочитали б коментарі наших футболістів і тренерів перед очним матчем, в місцевих виданнях була б яка-не-яка, але стаття про нашу збірну - і це могло б на когось вплинути.
6. Воєнні події під час турніру - як позитивні, так і негативні. Почнемо з негативу: якби росія здійснила черговий серйозний обстріл - під час матчу, за день до матчу тощо - то: а) наші футболісти і тренери висловилися б про це на прес-конференціях; б) коментатори з усіх країн, де б транслювали гру, хоч-не-хоч, а сказали б про це - і, відповідно, розголос був би більший.
7. Тепер до відносного позитиву. В збірній є футболісти з багатьох куточків України, тож коли ЗСУ звільнили б чергове місто чи населений пункт, з великою ймовірністю знайшовся б футболіст, який з цим містом пов'язаний - і про це теж розказали. Наприклад, про Караваєва - в статтях, під час коментарів матчу - напевне б розповіли, що він з Херсона і що його батьки стільки місяців були під окупацією. Негативу цей пункт теж стосується - після обстрілу Житомира розказали б, що обстріляли місто Маліновського і тд, і тп.
8. Все це було б значно легше прийняти, якби Уельс у вирішальному матчі нас знищив чи просто повність переграв. Але ні: в кращому разі це була рівна гра, а в реальності - поєдинок з нашою суттєвою перевагою. Де супернику реально посміхнулась доля з рикошетом після штрафного. І за будь-яких інших обставин це теж можна було б сприймати спокійно - це футбол, така його природа - але ж, чорт забирай, саме цього разу ця удача реально була більш потрібна саме нам. Навіть з урахуванням того, що Уельсу не було на ЧС п'ятдесят років.
Безумовно, все висловене вище - а точніше, те, що України в Катарі немає - є для нас таким собі нейтрально-негативним фактором. Втім, ми вже впоралися з такою кількість несприятливих факторів, що впораємося й із цим.
