«Сент-Етьен» встановив золоте крісло – на згадку про 101-річного вболівальника, який помер влітку

Переживати зі своєю командою гарні часи дуже легко, а ось залишатися вболівальником в тяжкий час – важче. Що говорити про те, коли життя підкидає випробування і де знайти час, сили, можливість слідкувати за футболом взагалі?

Еміль Робер народився в травні 1921 року. В ті часи «Сент-Етьен» ще не мав професійного статусу і про звання одного із найтитулованіших клубів Франції ніхто не мріяв. Коли Емілю виповнилося 12 років він вперше потрапив на гру «зелених» і став їхнім фанатом.

«Я був присутній на дебютній грі, у 1933-му. На трибунах сиділи лише 3-4 тисячі людей, а газон більше був схожий на звичайну скошену траву. Місця без сидінь були засипані землею – звідти ми з моїм другом дивилися матч».

Маленький Еміль не тільки був ярим прихильником «Сент-Етьена», але і його гравцем. Він виступав за клуб з 1937 по 1943 роки. Друга світова війна внесла свої корективи, тож з футболом Еміль зав’язав. В 40-х роках була депортація, під час якої він проходив трудову службу. Але в серці чоловіка завжди була його команда, він мріяв що одного разу повернеться на стадіон.

Робер повернувся до Франції. У вільний час тренував регіональну команду і відвідував кожний домашній матч улюбленого «Сент-Етьена». Щороку від купляв новий абонемент на одне й теж саме місце, щоб переживати зі своєю команду зльоти та падіння. Еміль деякий час навіть був координатором фанатів «зелених».

Серед вболівальників Робера прозвали «Doyen du Peuple Vert» – «Старійшина Зеленого Народу», а клуб останні роки просто дарував йому місце на стадіоні і помістив портрет Еміля в клубний музей.

Любов до свого клубу Еміль Робер проніс через все своє життя. В серпні, у віці 101 року, серце Еміля зупинилося. Блок 33, ряд 26, місце 143 – клуб назавжди закріпив за Робером. Серед зелених рядів тепер маячить золоте крісло з пам’ятною табличкою, яка нагадуватиме поколінням про велику любов. Цього сезону місце залишиться порожнім і на нього не будуть продавати квитки. Перед матчем з «Парижем» сім’я Еміля була запрошена на стадіон і його онук дав символічний старт грі.

Еміль Робер – це приклад вірності і любові до одного клубу. Ця історія нагадує про цінності які поступово зникають, бо гроші і медійність виходять на перший план.

Канал автора в ТГ про Лігу 1 тут

Фото: «Сент-Етьен»