Ашур – про початок повномасштабного вторгнення: «Почали приймати переселенців, їхня кількість перевищила сто осіб»
«Коли все почалося, я був у Дніпрі. Першою реакцією стало рішення зібратись і поїхати з дружиною на базу, де мешкали хлопці з U-19 та академії. Їх було чимало. Так сталося, що я провів там два місяці, бо одразу вирішив, що не поїду, поки всі діти або не виїдуть за кордон, або не повернуться до своїх батьків.
Цей період був максимально неприємним. У перші дні ми взагалі не усвідомлювали, що відбувається і що ще може статися. Занадто багато чуток, страхів. Звісно, згодом настав процес адаптації – навіть до того, що майже щодня над головами чулися вибухи, прильоти. І протягом цих двох місяців, враховуючи, що потрібно було дбати про дітей на базі, про дружину – у мене не було змоги дати слабину.
Ми почали приймати переселенців, і їхня кількість у певний момент перевищила сто осіб. Але коли останній юний футболіст повернувся до батьків, я вирішив повернутися в Одесу – очікуючи на подальші дії і розвиток подій як в Україні, так і з боку «Дніпра-1».
Коли я повернувся в Одесу, можливо, саме ті емоції і той стрес, який доводилось довго тримати в собі, дали про себе знати. Декілька тижнів було дуже важко зібратися. З’явилось внутрішнє хвилювання, яке просто довелося прийняти, пережити й відпустити. Повністю це хвилювання нікуди не зникне, поки не закінчиться війна.
А вона має закінчитися, звісно, нашою перемогою. Перемогою, на яку ми всі так чекаємо. І заради якої ми знаємо, що роблять наші герої – наші військові. За це ми шануємо кожного з них і щодня сподіваємось, що це скоро припиниться. І що більше не буде у нас ані військових, ані цивільних втрат», – сказав Ашур.
