Патрік ван Леувен: «Циганков був у «Шахтарі», казав: «ОК, ми повернемося». Наступного тижня він уже був у «Динамо»
Головний тренер «Металіста 1925» та ексочільник академії «Шахтаря» Патрік ван Леувен розповів, як Віктор Циганков свого часу міг опинитися в академії гірників.
– Коли Віктор Коваленко був гравцем юнацької команди «Шахтаря», я пам'ятаю, його хотів підписати «Олімпіакос», навіть був коментар представника цього клубу в ЗМІ. Один із найбільших талантів академії – яким він запам'ятався вам на дитячому рівні?
– Коли він з'явився у нас, то був вищим і швидшим за решту. Ми одразу намагалися оцінити, яким чином одразу покращити його розвиток – відправили його в команду на рік старших. Потім він приєднався до команди із Зінченком, Матвієнком. Усі ці гравці 1996 року, зібралися разом.
Віктор почав як «десятка», бо його ігрові чесноти були ліпшими, ніж в інших гравців. Потім ми побачили, що він може організовувати гру, більше з глибини – бокс-ту-бокс, «вісімка» або навіть починати атаки ще нижче, як «шістка».
Це дало йому змогу далі показувати своє вміння у першій команді. Він міг завершувати атаки, а також асистувати і допомагати в захисті команді.
– Як вам вдалося перехопити його у «Динамо»? Вони ж дуже його хотіли.
– Слухайте, десь втратиш, десь знайдеш. Пам'ятаю, як ми втратили можливість підписати Циганкова. Він був у нас, казав: «ОК, ми повернемося». Наступного тижня він уже був у «Динамо».
Десь програєш, десь виграєш. Іноді молодим гравцям подобається історія того чи іншого клубу, іноді їхнім батькам дають кращу пропозицію для того, щоб забрати гравця у свою академію.
– Тобто, Циганков тренувався з вами?
– Так, тренувався. Ми запросили його у 13-річному віці. Скаути його відібрали. Пам'ятаю, багато таких історій. Купа таких гравців або посередині своєї кар'єри, або закінчили вже.
– Коли ви дивитеся матчі збірної України та бачите гравців, яких виховували з дитинства, що відчуваєте в такі моменти?
– Мені подобається дивитися ігри. Подобається порівнювати те, якими вони були, як працювали, з тим, як працюють зараз, і якими вони стали. Це оцінка себе, як менеджера, як тренера. Дивишся, де ти пішов у правильному напрямку, а де щось пропустив, – сказав ван Леувен.
