Ван Леувен – про роботу в Україні в умовах війни: «Я виніс уроки з Ізраїлю»

Головний тренер «Металіста 1925» Патрік ван Леувен поділився думками про роботу в Україні в умовах війни.

– Як ви почуваєтеся в різних містах України – у Києві, у Львові?

– Звісно, це по-різному відчувається в різних містах. У Києві значно сильніше чути атаки та як їх відбивають. Коли я перебуваю у Львові, такого страху немає, я відчуваю менше переживань, можу спокійніше виконувати свою роботу та продовжувати життя в Україні.

Ви, певно, знаєте, що в мене вже був досвід, як реагувати на подібне. Я переніс трохи подібного досвіду з Ізраїлю, де ще до України переживав подібні ситуації. Я вже брав участь у змаганнях, які зупинялися через ворожі атаки, через воєнну загрозу. Можу сказати, що і в Ізраїлі, і Україні армії роблять гарну роботу по захисту населення.

– Після пережитого досвіду в Ізраїлі чи лякали вас звуки вибухів в Україні, чи можна це порівняти?

– В Ізраїлі я отримав великий подібний досвід. Там у кожній квартирі є безпечна кімната. Такі кімнати мають укріплення зі сталі і захищають вас у разі влучання ракети у вашу будівлю. Це велика різниця, і для тамтешніх громадян, це дає відчуття безпеки, більшої безпеки, ніж якщо вони підуть кудись в інше місце поруч. Якщо ви на вулиці, вас також можуть запросити в інші будівлі, які знаходяться поруч, у спеціальні безпечні кімнати.

В Україні інша ситуація, на початку вторгнення найбезпечнішим місцем захисту були метро або підземні паркінги. Тут зовсім інше відчуття. Однак, коли ти знаєш, де знайти безпечне місце, щоб сховатися, ти можеш почуватися спокійніше і розуміти, що є час дістатися до безпечного місця.

– Я дивлюся на вас, і для мене ви не маєте вигляд людини, якій може бути страшно.

– Ні, я обережний. Маю попередній досвід, трохи неочікуваний. Один із перших моментів був в Ізраїлі. Це коли тобі цікаво, що відбувається, і ти виходиш на балкон, починаєш знімати на відео усі ці рухи в небі, а потім сусід каже тобі: «Ти що здурів? Забирай свій айпад і йди всередину, в кімнату, візьми чіпси і сиди стільки, скільки треба. Не дивися і не виходь на балкон». Плюс-мінус ось такий досвід був у мене в Ізраїлі.

У Києві я часто не чую звуків – не знаю, може у мене аж такі хороші вікна в квартирі або вибухи просто десь подалі. Словом, я обережний з цим всім. Я виніс уроки з Ізраїлю, а також від людей, які ділилися зі мною там і тут.

– Коли ви чуєте, що якийсь іноземець, гравець чи тренер через війну хоче розривати контракт зі своїм клубом – чи розумієте ви це?

– Мушу сказати, коли я тренував в Ізраїлі, деякі легіонери теж хотіли залишити країну на період війни, і клуб відпускав їх. Так, я можу їх зрозуміти. Ті гравці, які перебували в Ізраїлі без родин, дослухалися до їхньої реакції на події, до реакції зовні.

Що я маю на увазі. Візьмемо новини в Нідерландах, і що там показують про Україну чи Ізраїль. Там завжди показують найгірше, але ж це зовсім не та ситуація, яка відбувається в реальному житті, де люди продовжують ходити на роботу, ходити в магазини. Усі реагують тоді, коли відбувається небезпечна ситуація. Ось так я це бачу, і це дає мені певне відчуття спокою, бо я знаю, куди йти і як реагувати на це все, – сказав ван Леувен.

55-річний нідерландський фахівець працював з 2016 по 2021 роки в «Маккабі» (Тель-Авів) – спочатку виконавчим директором департаменту молоді, а з кінця сезону 2019/20 головним тренером.