Російська футболістка Карпова: «Спортсменам важливіше купити сумку від Dior, ніж врятувати від пропаганди людей, які живуть на 5 тисяч рублів на місяць і ходять до туалету на вулицю»
Російська футболістка Надія Карпова розповіла, як ставиться до спортсменів, які не висловлюються про війну.
— Ви можете припустити, що окремі російські спортсмени можуть виступити проти війни, щоб мати змогу змагатися під нейтральним прапором?
— Це залежить від спортсмена, від його бажання, наскільки він хоче їхати. Наскільки я знаю, ми маємо тенісистку Дашу Касаткіну — першу ракетку Росії. У всякому разі, вона була нею у той момент, коли робила свою антивоєнну заяву. Але вона тренується не в Росії й живе, мабуть, також. Тому теоретично це можливо з боку, наприклад, низки тенісистів, які можуть собі це дозволити.
— Чому російські спортсмени здебільшого мовчать про війну? Винятком стали одиниці — наприклад, та сама Касаткіна чи футболіст Федір Смолов.
— Для мене чорний квадрат Федора Смолова також не є антивоєнним висловом. Як ти можеш, коли відбулася Буча, викласти лише чорний квадрат (Смолов опублікував пост в інстаграмі 24 лютого, до висвітлення подій у Бучі – прим.)?
Для мене це схоже на позицію людей, які кажуть: «Я за мир» — і при цьому підтримують Путіна. Але я не хочу на Смолова всіх собак спускати, бо є люди, які цього навіть не зробили. Молодець, що виклав.
Мені теж дуже складно було висловитись, коли я дала велике антивоєнне інтерв‘ю. Я довго про це думала і розбиралася: «Чому? Кого я боюсь? У який момент я теж стала частиною цього слухняного стада?». Я довго не спала, переживала — як і що скажу. Зрештою я зрозуміла, що не можу мовчати, і все-таки це зробила. Мені здається, багато хто не висловлюється, тому що не може розібратися в собі. Вони мають проблеми зі своїм «я» — вони затюкані та забиті. Або просто безсовісні.
Я не хочу ділити людей: спортсмени, артисти, журналісти — тут нема великої різниці. Ми всі нещодавно бачили артиста Кучеру, який прийшов на інтерв'ю до Дудя, яка у нього каша в голові. І у спортсменів те саме: одні просто дурні, а інші мерзотники, які задовольняються своїми матеріальними благами. Їм важливіше купити сумку від Dior, ніж врятувати від пропаганди людей, які мешкають на п'ять тисяч рублів на місяць і ходять до туалету на вулицю. Для цього, напевно, мають бути й людські риси, якась емпатія. Коли почалася війна, мене переслідувало відчуття непроглядної темряви та жаху. Це досі фонить, тому я не змогла по-іншому.
У мене багато друзів, які мають дуже багато підписників у соцмережах. Я писала їм: «Чому ми всі мовчимо? Що з нами? Ми ж вважали себе прогресивним молодим суспільством, а зрештою виявилося: «Ой, а я не можу, а в мене бізнес, а раптом що…». Серед моїх знайомих були люди, які казали: «Чекай, я зараз собі роблю візу до Франції. Ось поїду — і висловлюватимуся ». Та й нічого в результаті. Я не маю іншого пояснення, крім того, що диктатура всіх зашугала, і для людей якісь матеріальні речі стали важливішими, ніж бути собою, — сказала Карпова.
