Сініша Михайлович: «Ніколи не був лицеміром, не буду ним і зараз - не розумію звільнення з «Болоньї»

«Я часто прощався з фанами, футболістами, клубами, містами. Це частина кар’єри футболіста та тренера, рано чи пізно ти мусиш залишати команду. Спортивні цикли народжуються, розвиваються, приносять задоволення, іноді розчарування, а потім неминуче закінчуються. Ніщо не вічне. Але цього разу смак після прощання ще сумніший.

Чому б мені просто не попрощатися з фанами, які підтримували та любили мене протягом цих 3,5 роки повних футболу і життя, сліз радості та болю, успіхів, падінь та стартів. Це прощання з братами та співгромадянами.

Моя історія в «Болоньї» була не просто футболом, не просто спортом. Це був союз душ, які разом йшли темним тунелем, щоб знову побачити світло. Я відчував повагу як до тренера і людини. Ваше тепло зігрівало мене в найскрутніші хвилини. Я намагався відплатити за всю цю прихильність своєю повною відданістю та прихильністю до емблеми - ніколи не шкодував себе на полі чи з лікарняного ліжка.

Чи міг я зробити ще краще? Можливо. Чи віддав усе, що міг? Так, без найменшого сумніву. І це дозволяє мені дивитися на всіх з високо піднятою головою і ні в чому себе не звинувачувати.

Але якщо мені це вдалося, це також завдяки вам, фанам, і всій Болоньї. Я ніколи не забуду ваші процесії до святилища Сан-Лука для мене, підбадьорення, «сила Сініші не здаватися», коли ви зустріли мене на вулиці, у Кастельдеболе, на стадіоні. І мої емоції, коли я отримав почесне громадянство, відчував себе болонцем серед болонців.

Ніколи не був лицеміром, не буду лицеміром і цього разу - я не розумію цього звільнення. Я приймаю це, як і належить професіоналу, але вважав, що ситуація абсолютно контрольована і її можна покращити. Вся спільнота була такої ж думки. Ми лише зіграли 5 турів, мені важко думати, що все це залежить лише від останніх результатів чи пониження в класі. Це не рішення, яке виношувалося найдовше. Прикро.

Проте хочу сказати, що стан мого здоров’я хороший і постійно покращується. Роблю все більше і більше періодичних перевірок. Останніми тижнями я стежив за всіма тренуваннями в Кастельдеболе - моя єдина тимчасова перешкода полягає в тому, що я не можу перебувати на сильному сонці протягом багатьох годин. Але я не пропустив жодного дня. Ніщо не заважає мені працювати і сидіти на лавці.

Зараз не час для футбольних аналізів минулого періоду, ринку, управління якимись ситуаціями, з якими я не погоджувався. Зараз, згадуючи стільки унікальних і незабутніх моментів, я просто хочу сказати вам спасибі.

Бажаю «Болоньї» та всім уболівальникам найкращих спортивних успіхів - моєму наступнику я залишаю здорову команду, культуру роботи та, вважаю, важливі цінності, які поділяє це середовище.

Ми знову зустрінемося, сподіваюся, скоро на полі. Яку б наступну форму я не одягнув, ніколи не буду суперником, але завжди буду одним із вас», - написав Михайлович.

Також сербський фахівець подякував керівництву клубу за роботу, але не згадав серед них Марко Ді Вайо та Джованні Сарторі, які були ініціаторами його звільнення.