Олена Кравацька: «Коли ми готувалися до Ріо, в нас був спортивний психолог Колосов – він працював з Усиком і Ломаченком»

Срібна призерка Олімпійських ігор у карате Анжеліка Терлюга та олімпійська чемпіонка у фехтуванні Олена Кравацька розповіли про роботу зі спортивними психологами.

– Ви говорили про психоаналітиків, про роботу з психотерапевтами. Ви шукали самостійно для себе спеціалістів чи, можливо, держава також надає якусь психологічну допомогу для спортсменів?

Терлюга: «Ні, держава не надає нам допомогу. Я особисто не стикалася з тим, щоб у нашій команді був психоаналітик або психотерапевт. І твої психологічні проблеми – це суто твої проблеми.

У нас тренер – це для тебе все. В мене зараз у житті так сталося, що мій тренер – це мій чоловік, мій найкращий друг, мій психолог, людина, на яку я можу зірватися, якщо мені треба виплеснути емоції. Це мій тренер з фізпідготовки. Це все в одному просто виходить, наразі так. А коли мені треба окремі якісь спеціалісти, коли я відчуваю, що десь просідаю, то я їх шукаю самостійно».

Кравацька: «У мене було по-іншому. Навіть коли ми готувалися до Ріо, в нас був спортивний психолог – Колосов Андрій Борисович. Він працював також з Усиком і Ломаченком. Він був саме спортивний психолог. І це не має нічого спільного з тим, коли ти працюєш просто з психологом, коли ти щось про свої почуття, відчуття – це зовсім інше було.

Коли нас питали, що ми робимо, я кажу: «Ми стояли в «берізці», рахували числа, запам'ятовували якісь віршики, потім щось жонглювали». Коротше, то взагалі була інша робота. Тобто спортивний психолог у нас був інший.

Потім, коли ми в Італії готувалися, в нас також була психолог, саме вже італійка. Як би я займаюся зі своїм особистим психологом, я тільки їй плачу кошти. А ті, хто були по спорту, то їх, скажемо так, надавали нам.

Але, звісно, ці форми дуже сильно відрізняються. Ми звикли, що якщо в тебе щось погане – ти прийшов до психолога, поплакав, щось розібрав з батьками. Тут зовсім по-іншому: ви мало балакаєте – ви більше працюєте все одно.

Але це дуже крутий досвід. Мені дуже подобалася робота саме з Колосовим. Це було дуже складно, тому що він більш за все доводив нас, що ми били ту підлогу, ламали шаблі, тобто, це було навпаки.

Але це було таке загартування до того, щоб у дуже стресовій ситуації втримати свій контроль, концентрацію і доробити дію, на яку ти був налаштований. Це було дуже цікаво, але дуже складно».