Харлан – про Андреа Теренціо: «З тим, як ми тренувалися до цього, мені було дико тренуватися по-новому»

Дворазова олімпійська чемпіонка у фехтуванні Ольга Харлан порівняла методики вітчизняних тренерів та італійського фахівця Андреа Теренціо.

– Хто його запросив? Це була якась твоя рекомендація?

– Моя рекомендація. Він відповідав за весь тренувальний процес і збирав коло нас таку команду, що у нас був і психолог, і тренер з фізпідготовки, і Женя був з нами завжди – він був як assistant coach.

І з нами був фізіотерапевт – хотілось би більше, щоб він був, але… Але він все ж таки був взагалі. І на Олімпіаді він з нами був – це було класно.

Ми повністю змінили свою підготовку, і з тим, як ми тренувалися до цього, мені було дико тренуватися по-новому. Тому що все ж таки італійський підхід мені більше підходив.

– Я так розумію, що було більше враховано саме професійних нюансів – те, що ти говориш про психолога, наприклад.

– Так.

– Я думаю, попередні тренери звикли без цього.

– До цього в нас теж був психолог. Але ми дуже багато працювали в той момент. Я не можу сказати, що зараз ми небагато працювали, але все ж таки в цьому був сенс. Тому що коли мені тренер каже: «Оль, тобі досить фехтувати сьогодні», а мені, коли я до цього тренувалася, чим більше боїв – тим краще.

Але він розуміє зараз, що мені краще, щоб я якісно провела ці бої, але не на кількість. Тобто я могла провести за тренування 6 поєдинків на 15, а зараз я проводила 3.

Каже: «Краще проведи правильно, якісно, щоб я бачив, що ти відпрацювала це – і ти більше відпочинеш». Але ти візьмеш більше інформації, і він візьме більше інформації з цього, ніж ти будеш 6 боїв фігачитись, і незрозуміло в якому… І ти можеш травмуватися, як було до цього.

– Тобто, чим більше, тим краще – це такий радянський підхід. Мені здається, ти можеш мене поправити, що в Андреа більш європейський підхід – він більше справді на те, щоби якісно працювати і давати можливість своєму ресурсу потім якісніше працювати на змаганнях. Бо якщо ти вихолостиш… І це так завжди в Союзі справді підхід був: що маєш вмерти на тренуванні – і тоді суперкомпенсація.

– Так, а потім на втомі ти повинен фехтувати на змаганнях. На втомі в нас була, можна сказати, репетиція змагань, і ми просто там вмерли вже під кінець. «Ти ж втомлена на змаганнях, тому що тобі треба». Я кажу: «Я майже не можу прийти на ці змагання, розумієте?»

А зараз це було по-іншому. Звісно, ми віддавалися на тренуваннях, і для нього було важливо, щоб ми віддавалися на тренуваннях, тому що він каже: «Якщо ви працюєте менше – тоді це повинно бути якісніше».

І ми більше почали звертати увагу на свій фізичний стан, на силу, на швидкість, на все. І у нас було, можна сказати, 3 тренування на тиждень фізичної підготовки і 2 – фехтувальних. Тобто ми піднімали дуже сильно фізичну підготовку – і мені це дуже подобалося, – сказала Харлан.