Чемпіонство «Динамо» – передусім заслуга Шовковського
Здобув титул всупереч обставинам, а не завдяки.
«Динамо» офіційно оформило чемпіонство – і його точно слід вважати сенсаційним, нехай навіть за останні 8-9 місяців такий сценарій поступово перестали описувати подібним визначенням.
Якщо заглянути в минуле, а точніше десь у середину липня 2024-го, то навряд знайшлося б багато поціновувачів ставки на киян. Тоді все видавалося безперспективним у боротьбі зі значно потужнішим за ресурсами «Шахтарем», який, здавалося б, по ходу сезону 23/24 відносно швидко відреагував на проблеми та знайшов правильного тренера.
Призма цього неочікуваного спаду головного конкурента дещо знецінює чемпіонство «Динамо». Мовляв, «якби не криза гірників, то нічого б цього не було». Якщо ви фан киян, то відгукніться, скільки разів чули цю фразу. Якщо ви фан «Шахтаря», то підійміть руку, якщо хоч раз її використовували. Впевнений, у шерензі з 10 людей більшість з вас не змогли б залишитись нерухомими.
Руки, раптом що, можете вже опустити.
Проте правда у тому, що безвідносно результатів «Шахтаря» динамівці все одно провели чемпіонський сезон:
➡️ Минулого року гірники гарантували собі чемпіонство у 28-му турі – набравши 70 очок. У «Динамо» в поточній кампанії на цьому етапі було лише на 2 бали менше (68).
➡️ 14 років тому гірники гарантували собі чемпіонство теж у 28-му турі – набравши ті самі 70 очок.
➡️ Позаминулого року гірники гарантували собі чемпіонство у 29-му турі – набравши 72 очки. У «Динамо» в поточній кампанії на цьому етапі зараз на 3 бали менше після нічиєї «Чорноморцем» (69).
Продовжувати список можна далі, але цих прикладів достатньо, щоб констатувати факт – кияни пройшли дистанцію ліги у темпі, який зазвичай гарантує або боротьбу за золоті медалі, або, власне, самі золоті медалі. Та й 29 матчів без жодної поразки також є показовими.
А тепер поставимо наступне питання – чи очікував хтось такого, враховуючи оцінку стану «Динамо» влітку 2024-го? Одиниці. Дехто навпаки пророкував боротьбу з грошовитими «Поліссям» чи «Карпатами» за медалі. І це відправна точка, на якій ми вперше згадуємо Олександра Шовковського та переходимо виключно до нього.
Оскільки не факт, що правильно казати «клуб перевершив всі очікування». Та ні, радше «Шовковський перевершив всі очікування попри те, що клуб не сильно сприяв цьому».
По-перше, трансферна кампанія, яку у вересні доводилося називати «найкращою за останні роки», виявилась не такою вже й сильною – більшість новачків не виходили зі статусу запасних, за винятком Піхальонка (який навесні теж частіше дивився футбол з лавки, ніж грав у нього). Вирішальний відрізок сезону команда провела ледь не в тій же стартовій 11, яку Шовковський переймав від Мірчі Луческу. За винятком точкових змін, як ось підтягування Михайленка та Михавка з внутрішніх резервів.
По-друге, Шовковському за півтора року так і не привезли гравця на найбільш дефіцитну позицію – він весь цей час мучився з наявними у ростері центрбеками, чиї помилки давно стали чимось звичним.
По-третє, клуб явно не сприяв Шовковському в гонитві за результатами, коли вирішив возити футболістів на єврокубки у Гамбург. Що, о диво, згодом публічно визнав Ігор Суркіс.
Тобто ні зовнішні, ні внутрішні фактори не вказують, що Шовковському створили комфортніші умови, ніж мав Луческу.
Так, претензій все одно вистачає. Почнімо хоча б з того, що рівень гри приблизно у третині переможних матчів викликав негативні емоції. Чи з того, що заради УПЛ Шовковський у кількох іграх «забив» на єврокубки та коефіцієнт країни в таблиці УЄФА. Тренерський штаб вирішив не гнатись за двома зайцями – бо розумів, що банально бракує ресурсу і є ризик залишитись без нічого.
У цьому частково полягають головні плюси Шовковського – вміння оцінювати ситуацію, планувати все наперед та обирати вдалу стратегію. Звідси грамотна ротація складу, звідси правильне підлаштування під суперників, звідси заготовлені гольові стандарти. Одним словом, звідси – усі плюси, які можна відзначити у роботі коуча.
Щодо мінусів, то насправді більшість з них є наслідком або браку ресурсів клубу, або відсутності багатого тренерського досвіду. Взяти хоча б той факт, що «Динамо» часто критикують за рівень гри: «не атакувальний», «не домінувальний», «не цікавий». Але ж не треба забувати, як цією командою захоплювались на старті кваліфікації ЛЧ – більшою мірою проти «Партизана» та меншою мірою проти «Рейнджерс». Та й зі «Зальцбургом» були непогані матчі.
Тут вилізла боком згадана відсутність досвіду, адже у сприятливих умовах на літніх зборах Шовковський команду під ці матчі підготував, а восени у важчих обставинах – ні. Чинників вистачає: і графік, і ментальна складова, і те, що не всі новачки проходили підготовку та потребували більше часу на адаптацію (Герреро, Рубчинський, Михайленко).
Тому як мінімум на другий шанс в єврокубках цей штаб точно заслужив. Аби довести, що досвід минулого врахований – і що в кооперації з клубом вони здатні зробити так, щоб, наприклад, наступної весни не довелося знову обирати з-поміж двох турнірів. Кадрове підсилення, краща логістика, робота над помилками – вуаля (хто заважає мріяти?).
Шовковський – хороший стратег з вмінням приймати ефективні рішення. І це його тренерський титул. Тож він заслуговує як на визнання роботи, так і на підтримку керівництва. Раптом з нею з‘явиться стабільність та «красива гра» зразка зустрічей з «Партизаном», якої так бракує ненаситним критикам. You never know, you never know.
Це критично необхідно для збереження інтриги у наступному сезоні УПЛ, оскільки «Шахтар» явно серйозно налаштований повернутися за відібраним золотом. Золотом Шовковського.
Фото: «Динамо»
Інші пости блогу
