Михайленко – головний прогрес 2025-го у «Динамо». Вже навіть з прицілом під збірну України
Дебютував аж у 23, майже всю кар’єру конкурує з Бражком.
«Хто міг подумати, що Микола Михайленко буде незамінним? Він пограв, сьогодні виконує великий обсяг роботи на футбольному полі. І тренеру, і мені дуже подобається, як він це робить», – недавні слова Ігоря Суркіса, які лише закріпили хавбека у статусі головного прогресу весни у «Динамо».
Допоки Володимир Бражко бореться з наслідками трансферної саги, інший 23-річний (скоро 24) вихованець отримав шанс, яким сповна скористався.
Але, напевно, не слід списувати ситуативний успіх Михайленка виключно на проблеми конкурента. У Миколи довгий, складний та цікавий шлях до основи киян, а сьогодні його якості необхідні для команди Олександра Шовковського.
Михайленко – екскапітан U-19, але дебютував за «Динамо» аж у 23. Пройшов купу оренд, ключовий вплив мав Ротань
Михайленко, напевно, є яскравим прикладом для всіх дітей академії, які колись мріють заграти за дорослу команду – але перед якими постане купа труднощів, а не швидкий і плавний стрибок в основу.
Микола у клубі з дитинства, у ДЮФЛУ починав грати за біло-синіх одразу з U-14. До колективу U-19 потрапив доволі рано, дебютувавши у 17 років. Далі кожен з етапів кар’єри то наближав, то віддаляв його від «Динамо» – зокрема на тлі заочної конкуренції з на рік молодшим Бражком, який теж стрімко проскакував вікові категорії та наступав на п’яти.
🔹 Сезон 2018/19. Перший повноцінний у складі U-19. І вже тоді кілька разів отримував капітанську пов‘язку попри молодший вік.
🔹 Сезон 2019/20. Тут підтягнувся Бражко – але обидва впродовж року отримали серйозні травми. Володимир порвав «хрести» у жовтні, а Михайленко у листопаді вилетів на кілька місяців.
🔹 Сезон 2020/21. З конкурентів гравці несподівано перетворилися на партнерів. Микола не проходив в U-19, граючи виключно за U-21 (це був останній рік перед скасуванням молодіжного чемпіонату). Бражко натомість долучався і туди, і туди – а в U-21 грав або в парі з Михайленком в опорній зоні, або на позиції центрального захисника.
🔹 Сезон 2021/22. Шляхи розійшлися, бо футболісти обрали для себе різний вектор розвитку. Обом пропонували оренду в «Чорноморець», однак Микола погодився, а Володимир – відмовився, пояснюючи рішення бажанням пограти проти топових академій в Юнацькій Лізі УЄФА: «Думав про це влітку. Вирішив залишитись. Була дитяча мрія – зіграти у юнацькій ЛЧ. Ми були готові обігравати «Барселону», «Бенфіку».
Михайленко в підсумку сповна набрався досвіду в УПЛ – в Юрія Мороза в Одесі був основним як опорник чи центрбек в схемі з 5 захисниками.
🔹 Сезон 2022/23. Доля знову звела їх з Бражком, коли «Зоря» орендувала обох хавбеків на 2 роки. Цю дуель виграв молодший Володимир – заграв у Патріка Ван Леувена в опорній зоні, видавши той самий проривний рік, а ось Микола нідерландцю не знадобився: 40 хвилин у 5 матчах до зими.
І ось взимку 2023-го сталася подія, яка фактично врятувала Михайленка від серйозного гальмування прогресу – «Олександрія» призначила Руслана Ротаня. У нього, на відміну від Ван Леувена, на ту мить Микола навпаки виграв конкуренцію у Бражка – був основним опорником в U-21 України.
До збірних динамівець підтягнувся якраз виключно завдяки Ротаню: відіграв 16 матчів за U-21, хоча до цього лише сумарно один матч за U-17, U-18 та U-19.
Друга половина сезону УПЛ в «Олександрії» й відкрила Миколу як потенційний актив «Динамо» на майбутнє. І хто знає, чи провів би Бражко в основі Євро U-21 влітку 2023-го (те пам‘ятне з виходом у півфінал), якби Михайленко за пару днів до турніру не пошкодив коліно.
🔹 Сезон 2023/24. Власне, ця травма та рецидиви змазали Миколі наступну кампанію. Стабільно повернувся до гри аж у другому колі, але видав його на топовому рівні – ба більше, Ротань відкрив для нього нову позицію «вісімки», а не опорника, що зокрема стало передумовою для двох дублів проти «Руха» і «Вереса».
🔹 Сезон 2024/25. Заслужене повернення в «Динамо», заслужений дебют (аж у 23 роки) та чергова конкуренція з Бражком.
Дізнаватись інформацію про кар‘єру гравців зручно в їхньому тегу на Tribuna.com.
Михайленко міг нав’язати боротьбу Бражку ще восени – але сильно затягнулась адаптація
Як мінімум тому, що Михайленко поточний сезон розпочинав не у складі «Динамо», а зі збірною U-23 на Олімпіаді. Знову у ролі «вісімки» з Ротанем, який після турніру висловлював бажання повернути гравця в «Олександрію»:
💬 «Коли є Микола на полі – у нас є структура, працюємо з м’ячем краще, розуміємо один одного краще. Ми дійсно дуже хочемо його повернути, це ключовий гравець для нас.
Від нього йде багато ефективності, а особливо він дає баланс – і в атаці, і в обороні. Дуже класно розуміє нашу гру, тому хотіли б його знову заполучити. Проте розуміємо, що все вирішує «Динамо», це його клуб. Якщо він там доведе, то ми йому тільки можемо побажати успіхів. До себе ж залюбки б його взяли – він би додав того балансу, якого нам не вистачає. Микола себе вже зарекомендував себе ще з молодіжної збірної на позиції «вісімки». Такого футболіста бракує».
Після Олімпіади наклалися два чинники затягнутого шляху до регулярної практики у Києві:
а) Михайленко, як і декілька інших новачків, не проходив збори з «Динамо» – а це ускладнило процес інтеграції в командну гру;
б) Михайленко після збірної отримав чергову травму, що теж на деякий час загальмувало адаптацію.
У підсумку складалося враження, що Микола поки взагалі не готовий до рівня амбіцій клубу – коли все ж отримував шанси, то радше розчаровував, аніж подавав ознаки якісного конкурента для Бражка. Втім, згодом все кардинально змінилося. Час, проведений на тренуваннях з колективом, пішов на користь, тож у заключних матчах грудня почав стабільно виходити в основі, посунувши Володимира вище на позицію інсайда.
Паралельно з цим Михайленко не раз заявляв, що нарешті досяг свого: «Дуже щасливий, тому що я в «Динамо» з дитинства, завжди мріяв грати та забивати за рідну команду».
Головна перевага Михайленка зараз – він забезпечує баланс і спокій, яких немає з Бражком в опорній зоні
Микола навесні перетворився на безальтернативну опцію у складі «Динамо» – стартував у 8/9 матчах УПЛ. У 5 з них команда зіграла на нуль, а більше одного голу кияни з Михайленком в основі пропустили тільки проти «Шахтаря». Єдина гра, коли в опорній зоні у чемпіонаті зі старту вийшов Бражко, завершилася 2:2 із «Зорею».
Уся статистика гравців УПЛ доступна у їхніх профілях на Tribuna.com.
Для пояснення, чому довіру отримав Микола, можна виокремити три пункти. Перший очевидний – спад Бражка. Інші два натомість потребують детальнішого коментаря.
1. Михайленко додає «Динамо» балансу – у тій системі, яка подобається Шовковському
Пам‘ятаєте, як навесні тренерський штаб експериментував зі схемою 3-4-3? Тоді коуч зізнавався, що йому загалом подобається така формація: «Безумовно, ця схема дає певні можливості, вона додає нам креативності в атаці».
Складається враження, що Шовковський не проти остаточно перейти на неї – але поки це не дозволяє зробити підбір виконавців, де явний дефіцит хороших центрбеків та перебір півзахисників у центр поля. Але ознаки симпатії до такого підходу все одно простежуються як мінімум у фазі володіння м‘ячем.
Власне, «Динамо» останнім часом нерідко будує свої атаки у трендові 3-2-5, а головний індикатор – фулбеки, які розташовуються дуже високо та дуже широко. Натомість вінгери зміщуються в центр, що дозволяє якісніше розігрувати м‘ячі та тиснути на суперників.
Подібну історію ми бачили в останньому дербі з «Шахтарем», коли Дубінчак та Тимчик у другому таймі стали ледь не найактивнішими гравцями попереду (а Владислав виконав 4 ключові навіси у карний).
Однак щоб подібний сет-ап працював, потрібне якраз опускання опорника у трійку до двох центрбеків, що підсвічено вище на прикладі Михайленка. Це також необхідно як додаткова опція для розіграшів м‘яча позаду, коли фулбеки відправляються вверх.
Використання у такій ролі Михайленка – значно логічніше, ніж використання Бражка. Хоча б через те, що Володимир зі схожими функціями втрачає можливість демонструвати свої сильні якості. У цьому контексті неодноразово відзначалося, яке покращення в атаці «Динамо» отримало після зміни Сидорчук-Бражко.
І це дійсно правда – зі своїм ударом, фізичними якостями та звичкою ризикувати Бражко є корисним на чужій половині поля. Однак річ у тому, що Шовковському при його моделі гри зараз не треба, щоб опорник бігав вперед – навпаки, при проблемах у захисті позаду потрібен додатковий гравець, який не залишатиме зону та постійно перебуватиме у готовності страхувати партнерів при контратаках суперника.
Частково ми це розбирали у тексті під ймовірний трансфер Володимира у «Вулвергемптон» – наводячи аргументи, чому найкращою позицією на полі для нього може бути вертикальна «вісімка» під усі сильні сторони, а не «шістка», де не вдається маскувати слабкі сторони (позиційна робота, покриття простору за спиною тощо).
Статистика також допомагає нам підтвердити тезу про те, що Михайленко більше прив‘язаний до своєї позиції – має у середньому вдвічі менше єдиноборств в атаці, ніж Бражко, але майже однакову кількість у захисті. І, що цікаво, переважає Володимира за ефективністю цих дуелей.
Тобто Бражко сьогодні банально не може забезпечити «Динамо» той баланс, який потрібен Шовковському. Особливо зараз, коли він повернувся до напрацювань Мірчі Луческу з Буяльським у ролі відтягнутого форварда. А не «вісімки», куди Віталія переводили минулого року.
2. У Михайленка краща робота з м‘ячем – спокійніший під тиском та якісніше приймає рішення
У Бражка багато домінантних якостей, за якими він очевидно випереджає Михайленка – цупкість, наземні/верхові єдиноборства, удар, довгі передачі, гра на перехопленнях/у підкатах. Навіть за статистикою передач помітно, наскільки Володимир ініціативніший:
Але, знову ж, при сьогоднішньому стані «Динамо» Шовковському в опорній зоні навряд потрібна людина, яка ризикує та створює хаос – навіть якщо це корелюється з більшою динамікою дій.
Киянам, які страждають у захисті, навпаки потрібен спокій. І Михайленко – опорник, який цей спокій забезпечує, бо виграє у Бражка за наступними компонентами: швидкість та якість прийняття рішень, робота з м‘ячем під тиском, пластичність, холоднокровність.
Одним словом, не те, що навесні вже тричі виконав Володимир з привозами за збірну U-21 та у Кубку проти «Буковини».
Тож не виключено, що Бражко зараз радше конкурує не з Михайленком за опорну зону, а з Шапаренком/Буяльським за позиції «вісімок». Адже сьогоднішньому «Динамо» набір якостей Володимира підходить краще саме для цієї ролі (і туди він вийшов на заміну проти «Шахтаря»).
Хоча якщо прибрати контекст стилю команди, то очевидно, що за загальним рівнем Михайленку до Бражка ще далеко – і до інтересу з топліг, який викликає Володимир, також. Просто конкретно навесні 2025-го кияни в опорній зоні надають перевагу тому, хто готовий відійти на другий план заради балансу команди.
Прогрес Михайленка – дзвіночок для збірної України, де досі проблеми в опорній зоні
Попри те, що за загальною індивідуальною майстерністю Михайленко поступається Бражку, він все одно може розраховувати принаймні на перегляд у збірній України на червневому товариському турнірі у Канаді.
1️⃣ По-перше, а для чого ці матчі, якщо зокрема не для тесту нових кадрів?
2️⃣ По-друге, Сергій Ребров у березні вже відсіював Бражка, демонструючи тим самим відсутність впевненості в його кандидатурі.
3️⃣ По-третє, статус незамінного опорника, найімовірніше, майбутнього чемпіона України сам по собі натякає на амбіції про виклик.
4️⃣ По-четверте, у національній команді дотепер опорна зона вважається проблемною – і це найголовніший фактор. Так, є Іван Калюжний, але у нього специфічний профайл з ухилом виключно на захисні дії. Плюс за спиною, виходить, нікого:
• Бражко не в формі;
• Єгор Назарина після хорошого початку весни знову перестав стабільно грати за «Шахтар».
5️⃣ По-п‘яте, Михайленко багато награв за U-21, а отже проєктувався під вимоги дорослої збірної.
6️⃣ І, по-шосте, Микола – універсальний півзахисник, який може закрити як позицію опорника, так і зіграти вище у центрі поля, що робив в «Олександрії» та U-23 Ротаня на Олімпіаді.
Фото: інфографіка Tribuna.com, «Динамо», «Чорноморець», «Олександрія», УПЛ ТБ
Інші пости блогу
