Елітарний автобус України тримався 70 хвилин – поки знамениті заміни Реброва не спрацювали навпаки
Однаково погана гра до середини других таймів обох матчів.
Збірна України під керівництвом Сергія Реброва примудрилася розтратити гандикап у два м‘ячі проти кризової Бельгії – у другій зустрічі всуху програла на виїзді 0:3 та залишилась у дивізіоні Б Ліги націй.
Традиційно розбираємо, у чому причина нової невдачі – та знаходимо паралелі з першим матчем попри різні підсумкові результати.
Ребров сказав, що не було установки «не грати вперед» – але кадрові рішення та ролі гравців свідчать про елітарний автобус
💬 «Не було такої установки, що ми не повинні грати вперед. Навпаки, ми казали, що повинні використовувати досвід другого тайму, коли дійсно були хороші атаки і ми забили три м‘ячі.
Як я казав – сьогодні збірна Бельгії не надала нам шансу на такі швидкі атаки і ми не виходили. Я казав гравцям у роздягальні – ми не можемо оборонятись 90 хвилин, тому важливо було виходити в атаки, але були під тиском і не було такої можливості», – так Ребров на пресконференції пояснював перебіг матчу.
І це не зовсім корелюється з усім, що довелося спостерігати на полі. Перш за все це стосується кадрового вибору – як окремих гравців, так і функції деяких з них.
Ця комбінація стартової 11 призвела до елітарного автобуса впродовж усього першого тайму – супернизький блок, 25% володіння, півтори швидкі атаки та лише один удар. Причиною стали ряд рішень.
1. Три центрбеки – два з них персонально працювали по високих гравцях Бельгії
Перехід на 5 захисників – це вже ознака бажання зіграти значно обережніше та прагматичніше, якщо у ролі латералів виступають не вінгери (якими точно не є Зінченко та Миколенко). Як концепція це має право на життя, особливо враховуючи кадрові перестановки суперника – там у пару до габаритного Лукаку вийшов півзахисник Ванакен зростом 1,95 см, який постійно підтримував форварда у карному. Тож у нас два центрбеки діяли 1v1 по черзі з Лукаку/Ванакеном, а третій міг вільно відповідати за позиційну роботу (зазвичай Забарний, якщо це не стандарт).
2. «Бермудський трикутник» для Доку на фланзі – для обмеження простору
Цей термін у першому матчі ми використовували в контексті атаки – як трикутник Зінченко-Циганков-Судаков на фланзі знищили бельгійців після замін. Тепер використовуємо в контексті захисту – таким способом Україна намагалась максимально щільно закрити Доку та не дати йому простору. Окрім Зінченка, ледь не потрійну опіку здійснювали ще два гравці:
• Гуцуляк, який за своєю середньою позицією аж ніяк не нагадував вінгера – жарти про два правих захисники як ніколи доречні.
• Якщо Калюжний опинявся в іншому місці, то його змінював Забарний – допоки Матвієнко/Сваток обіймались з суперниками у карному.
3. Лівий вінгер – знову не вінгер
Знову центрхав Судаков, що теж нагадує радше суперобережний крок – тим паче в дуеті з Миколенком. Про що можна говорити в плані атакувального потенціалу, якщо «вінгер» іноді опинявся у позиції центрбека для розіграшу м‘ячів? Хоча й це не допомогло – у Георгія всього 5 точних пасів за 70 хвилин.
4. Ярмолюк у центрі, а не Шапаренко
Різниця у профайлах очевидна – Єгор дає більше обсягу та корисніший у захисті, а Шапаренко креативніший та більше заточений на атаку.
***
Усе це констатуємо для однієї цікавої математичної задачки: полічимо, у скількох футболістів пріоритетнішими були захисні функції, аніж атакувальні. І за підрахунками – у десятьох з одинадцяти! Лунін (воротар), три центрбеки (звично), Зінченко (гра по Доку), Миколенко (типово для його стилю), Калюжний (страхування для Доку), Гуцуляк (страхування для Доку), Судаков (допомога Миколенку та опускання вниз), Ярмолюк (перекривання центру).
За атаку, виходить, відповідав один Ванат. У стартові хвилини він ще щось трохи чіплявся (та навіть виграв верхову дуель у гренадера Фаса), а потім теж розчинився. З одного боку, можна покритикувати Владислава за малу кількість ефективних дій. Але з іншого – а якому з форвардів за таких обставин було б легше? Збірна зовсім не створювала передумови для контратак, де знадобилася б швидкість динамівця. Натомість вона просто керувала двоповерховим автобусом.
В першому таймі це дійсно працювало «на результат» – а обсягом явно виділявся Ярмолюк
Важливо акцентувати – цей автобус справді вдало працював як інструмент для втримання рахунку. Все за конспектами:
1. 10 гравців за лінією м‘яча біля свого карного
Одвічне питання про курку та яйце – це Бельгія так притискала збірну, як говорив Ребров, чи збірна притискалась сама? Хай там що, низький компактний блок мало коли розпадався, тому Доку попри свою активність не міг конвертувати епізодичні успішні проходи – бо не було простору (до перерви він з‘явився лише раз на 30-й хвилині).
2. Відсутність хоча б імітації високого пресингу
Згадуємо цитату Реброва про «Ми казали, що повинні використовувати досвід другого тайму», але бачимо, що натяків на тиск, який став запорукою для голів України у четвер, і близько не було.
3. Відсутність спроб виходу з оборони через коротку-середню передачу
Напевно, найбільш негативне спостереження по матчу. Команда буквально у стартові хвилини повністю відмовилася від виходів з-під пресингу через захисників/півзахисників, а лупила вперед у боротьбу.
Удари Луніна від воріт – не виняток:
***
Знайти позитив за такої гри, окрім «ура, на табло досі 0:0», складно. Якщо конкретно по епізодах, то він був лише один – коли Лунін, Зінченко та Ярмолюк на трьох пішли проти системи, у класній комбінації відрізавши бельгійців.
Тобто Україна могла це робити – але чомусь не робила частіше. Якщо ж шукати позитив якраз в плані «ура, на табло досі 0:0», то варто відзначити Ярмолюка. У першому таймі Єгор виправдав місце в старті, дуже грамотно покривавши простір та давши величезний обсяг як проти м‘яча, так і з ним (кілька разів класно протягнув вперед, єдиний на всю команду).
Шкода тільки, що по перерві для хавбека «Брентфорда» все перевернулось в іншу сторону.
Іронічно, але все посипалось через роботу Реброва із замінами на тлі втоми гравців – це зокрема негативно стосується і Ярмолюка
Можна скільки завгодно акцентувати на відсутності явних моментів у Бельгії до перерви, але у футболі є одна константа – з великим обсягом бігової роботи проти м‘яча з часом команда просідає та стає куди вразливішою. Особливо, якщо йдеться про другий поспіль складний матч за три дні. Щоб уникнути катастрофи, потрібна якісна реакція, якої… забракло.
На відміну від першої зустрічі, цього разу Ребров навпаки промахнувся з кадровими рішення по ходу зустрічі.
1. Факт пізніх замін
А вони напрошувалися вже у перерві – наприклад, дурну жовту картку отримав Зінченко та обмежив себе у дуелях проти Доку. Можливо, не прибирати Олександра з поля, а просто повернути у центр.
По-друге, півзахист – Калюжний у четвер набігався 88 хвилин та по перерві почав здавати, а Ярмолюк став часто помилятись. Єгор в підсумку допустився кількох обрізок, а одна стала вирішальною для розвитку атаки на третій гол Бельгії.
І замість того, щоб при заміні десь на 60-й похвалити його за впевнений дебют у старті, тепер доводиться констатувати поганий заключний відрізок/привози.
2. Схід Судакова, а не переведення у центр
Якостей Георгія, як виявилося, при 0:2 чи 0:3 потім сильно не вистачало з центральної позиції.
Плюс з появою двох номінальних вінгерів просіла якраз загальна ефективність роботи команди на захист. Таким чином Ребров в якомусь місці гнув свою лінію до кінця, а в іншому – ні. Плутанина, одним словом.
3. Рокові заміни вінгерів
Ребров залишив Гуцуляка на полі, але відправив його на лівий фланг, в пару до Зінченка проти Доку випустивши Циганкова.
Так, Олексій відверто не вражав, але принаймні був у накаті в плані позиціювання та повернень назад для гри у захисті з Жеремі. Циганков – навпаки. Перший пропущений – наслідок ряду незрозумілих дій Віктора в обороні. Особливо у вічі впала інертна поведінка попри відносну свіжість після виходу на заміну.
***
Все це – ланцюжок подій. Запізнілість замін та їхня помилковість призвели до ще більшого тиску Бельгії, з яким, відповідно, стало складно поратися втомленим захисникам. Тому не дивно, що Зінченко дав забагато свободи Де Брюйне, а Матвієнко після безлічі дуелей з Лукаку програв йому якусь з «надцятих» на 75-й хвилині.
Тому не дивно, що Сваток після безлічі забігів проти Лукаку програв йому якийсь з «надцятих» на 86-й хвилині – особливо на просторі, який утворився на тлі помилки Ярмолюка (чия заміна напрошувалася давніше) та недопрацювання не менш втомленого Калюжного.
Україна однаково погано грала в обох матчах до 65-ї хвилини
Маємо два різні сценарії матчу та два різні рахунки на табло у порівнянні з четвергом. Але одна річ спільна – враження та переконання, що 65 хвилин в обох зустрічах Україна відіграла погано.
Те, що «Бельгія мало створювала, а це топзбірна» – помилкове сприйняття, яке підсилилось тим фантастичним камбеком з трьома голами. Ні у четвер, ні у неділю збірна до середини другого тайму не могла належним чином хоча б перейти центр поля та поатакувати. Знову ж, детально це обговорювалося у розборі попередньої гри, який у коментарях зустрів немалий шквал спротиву через акцент на негативі.
Однак цей негатив впродовж 70 хвилин однаково простежувався в обох випадках, від цього нікуди не дітись. Іронічно, що у першому випадку Ребров ефектно врятувався класними замінами, а у другому – навпаки все своїми замінами (та їхньою несвоєчасністю) зруйнував.
Звідси й висновок, що не можна постійно покладатись виключно на грамотну реакцію на події по ходу матчів. Для стабільності треба системно правильно підходити до ігор з самого початку. Але збірна Реброва цього тижня вчергове двічі продемонструвала нездатність робити це.
Неприємна тенденція, про яку треба говорити навіть у випадку камбеків у других таймах, чи не так?
Фото: Joris Verwijst/Orange Pictures, скриншоти трансляції MEGOGO
Інші пости блогу
