Бельгія потонула у Бермудському трикутнику «Зінченко-Циганков-Судаков» – але це імпровізація, а не план
Стартові 3/4 спірних кадрових рішень Реброва провалились.
Збірна України провела вечір четверга в іноді притаманному для себе стилі. Проти Бельгії встигла розчарувати та приглушити надії у першому таймі, але переродилась після 60-ї хвилини – і у результаті оформила свій черговий камбек під керівництвом Сергія Реброва. З урахуванням статусу суперника це, напевно, поки найкраща з шести вольових перемог.
Розбираємось, як команда взагалі опинилася у цьому становищі та що сприяло підсумковому тріумфу. Спойлер – здається, тут доречно використовувати фразу «не було б щастя, та нещастя допомогло».
У Реброва провалились 3/4 спірних кадрових рішень зі старту
Коуч частково здивував вибором складу – він виглядав наступним чином:
Тобто містив чотири спірні позиції:
➡️ Судаков – лівий вінгер;
➡️ Калюжний в опорній зоні та не до кінця готовий (що видно по матчах у «Динамо») Шапаренко вище у центрі.
Три з цих рішень відверто не дали необхідної користі та не спрацювали. Перш за все цікаво, як тренерський штаб взявся поратися з втратою Мудрика. Переведення непрофільного гравця читалось як один з пріоритетних варіантів, але попри усі сильні сторони Судакова відчувався сильний дефіцит якостей справжнього вінгера на лівому фланзі.
Як приклад, епізод на 19-й хвилині у двох актах. Георгій отримав м’яч біля бокової лінії під ситуацію 1v1, коли у суперника за спиною гектар простору. Мудрик чи інший чистий вінгер майже напевно намагався б використати це, йдучи в обіграш (біла лінія). Номінальний же центрхав Судаков змістився назад під праву (червона лінія):
Другий акт – через декілька секунд в цій атаці м’яч на фланзі дійшов до Миколенка. Мудрик чи інший чистий вінгер майже напевно намагався б виконати подачу, оскільки у карний на диво грамотно втрьох (!) забігли партнери. Віталій натомість вдруге розвернув атаку назад.
Бельгія встигла перегрупуватись, а Судаков робив закидання вже у купу малу на одного Циганкова, бо Зінченко і Яремчук вибігли з карного. Таке повторювались раз за разом – не несло небезпеки, як і загалом перебування Георгія зліва.
Натомість Калюжного та Шапаренка варто негативно відзначати як у грі без м’яча, так і з ним. Щодо першого, то Микола мляво виглядав у пресингу, а Іван іноді перегинав з проактивністю. Так, бували успішні випади:
Але бували й такі, після яких оголювалася опорна зона, а Калюжний надто повільно повертався її перекривати:
Щодо гри з м’ячем, то тут парна проблема – обидва інертно пропонували себе у центрі поля, ховаючись за суперниками. Це одна з головних причин, чому темп команди був настільки низьким, а часто не вдавалося зв’язати й трьох пасів поспіль. Банально не створювалась достатня кількість ліній для передач:
Схоже, так би й тривало далі, якби не форс-мажорні обставини. Ребров почав класно реагувати тоді, коли у нього все пішло не за планом.
Дві вимушені травми посунули Зінченка на правий фланг захисту – так утворився вбивчий для Бельгії трикутник
Коли Україна на старті другого тайму залишилася без правих захисників після травм Коноплі і Сича, штаб провів три заміни – все перекроїв на полі, що… стало запорукою камбеку.
Найголовніша зі змін призвела до того, що одночасно на правому фланзі утворився трикутник Зінченко-Циганков-Судаков. Зінченко пішов закривати позицію правого фулбека, а Судакова нарешті забрали з лівого флангу – туди вийшов номінальний вінгер Гуцуляк.
Трьох, напевно, найбільш креативних гравців збірної ми побачили разом вже через хвилину після замін:
І як же вони взялися крутити бельгійців! Особливо на похвалу заслуговує Зінченко, який своєю ініціативністю створював передумови для якісних обіграшів з двома партнерами. Просто подивіться, як Олександр ігнорував величезні розриви з рештою захисників, відкриваючись у високих позиціях – і цей ризик ставав виправданим.
В одному з таких епізодів на Зінченка виконали переведення, він протягнув м’яч до карного, а там разом з Судаковим та Циганковим вони видали одну з найкращих комбінацій збірної за рік – на гол Ваната:
Другий наслідок цих замін – те, що утворилося на протилежному лівому фланзі. По-перше, дебютував Ярмолюк, який в пресингу дав за відчуттями десь х3 від того, що давав Шапаренко. Те саме в плані активності стосується Ваната та Гуцуляка – збірна класно тиснула та накривала Бельгію. Лише подивіться, як мало варіантів було у суперника на різних стадіях виходу з оборони (перед привозом Де Вінтера на перший гол):
По-друге, факт появи номінального вінгера. Яка ймовірність, що при такому виході віч-на-віч з Куртуа хтось з центрхавів прийняв би миттєве рішення бити з другого дотику, як Гуцуляк?
***
Хай там що, справедливо відзначати не тільки хорошу роботу України, а й провальну з боку Бельгії. Величезна загадка, чому при такому дивному позиціюванні Зінченка на його фланг не вийшов реактивний Доку – з ним Олександр явно мав би менше можливостей для підтримки атак, бо довелось б на велосипеді доганяти Жеремі.
Плюс комічно, як бельгійці двічі поспіль залишали Зінченка самотнього на підборі при кутових. Другий з цих випадків закінчився асистом на Забарного:
При всіх проблемах України, її пропущений гол – певною мірою аномалія
Трохи відкотимося назад, щоб констатувати неочевидне. Попри те, що збірна відверто не вражала до перерви, пропущений гол можна називати аномальним.
Не через розвиток подій на полі, а через тенденції на стандартах. У чому ж аномалія? Та бо на всіх попередніх подачах збірна не мала жодних проблем, адже діяла логічно та правильно.
Наприклад, достатньо глянути на розташування гравців при кутових. Колись ми детально розбирали цей аспект гри збірної, з того моменту мало що змінилося – високі Яремчук та Калюжний грали «по м’ячу» на ближній штанзі, а Лукаку двічі персонально опікав Забарний. В обох випадках – жодної загрози воріт Луніна, спокійно відбивались.
Що трапилось при штрафному, який за розташуванням м’яча частково схожий на кутовий – абсолютно незрозуміла річ. Бо, по-перше, «по м’ячу» чомусь грав не Яремчук/Калюжний, а Сич. Недосвідченого фулбека легко дезорієнтував інший гравець, за яким персонально ніхто не побіг:
А далі – Забарний чомусь відійшов від Лукаку та накривав іншого футболіста, хоча раніше постійно грав саме з Ромелу. Тепер проти форварда опинився Яремчук і програв другий поверх.
Як, чому, навіщо? Якщо на попередніх розіграшах все працювало в іншій конфігурації. Можливо, є нюанс в різниці між кутовими та такого типажу штрафним – але цього не дізнатись без інформації з внутрішньої кухні команди.
Лунін не потягнув, хоча голкіпера важко звинувачувати при ударі з лінії воротарської. Нехай навіть візуально може здатися, що він запізно підійняв руки. Але це мілісекунди – якби встиг, то був би хайлайт на роки. Проте це точно не з розряду «мав/міг тягнути».
Луніна теж варто похвалити – гра показала, чому ставку зробили на саме на нього
Лунін заслужив, аби пункт про нього винесли окремо. Він – єдине з чотирьох суперечливих рішень Реброва, яке не відзначене вище зі знаком «мінус».
Є припущення, чому штаб зробив ставку на Андрія. Найімовірніше, мотив полягав у грі ногами. Якщо порівнювати вміння Трубіна/Луніна у поведінці під тиском в плані коротких передач, то тут немає явного фаворита (а якщо є, то, напевно, Анатолій). Але якщо порівнювати вміння Трубіна/Луніна у середніх чи довгих передачах, то очевидно кращим у цьому компоненті є воротар «Реала».
Ребров неначе запозичив напрацювання Анчелотті, який часто використовує діагоналі Андрія. Україна неначе хотіла виходити з-під тиску пасами воротаря на 20-30 метрів або на фланг (стихія Луніна), аніж короткими розіграшами з центрбеками/опорниками (стихія Трубіна).
Якщо придивитись, то Лунін впорався на «ура». Ось підбірка кількох класних виходів через нього, які могли не звернути на себе увагу у лайві, але які були вкрай важливими:
Ну і безпосередньо голкіперська робота. Окрім сейвів, Андрій якісно діяв на виходах. Як при верхових подачах, так і при спробах перехопити простріли низом. Момент на 32-й хвилині в шпагаті – головний хайлайт:
Фото: УАФ, скриншоти трансляції MEGOGO
Інші пости блогу
