Чи грає Ротань у «шахтарівський футбол»
Срна переконаний.
«Руслан Ротань старається грати у плюс-мінус той же футбол, що й «Шахтар», – так у підсумковій програмі УПЛ ТБ висловився спортдиректор гірників Дарійо Срна після матчу з «Олександрією».
Причому він вже не вперше з позитивом відзначає роботу екстренера збірної України U-21. Паралельно з цим є різні інсайди про перебування коуча у шортлисті гірників та не найвдаліший сезон Марино Пушича – а отже, схоже, пора давати оцінку цьому ймовірному сценарію.
Наприклад, чи дійсно Ротань пропагує той стиль футболу, на якому постійно наголошують представники донецького клубу.
Що таке «шахтарівський футбол»
«Ми команда, яка любить грати з м’ячем, володіти ним, грати у комбінації», – таке визначення дає словник, тобто сам Срна в інтерв’ю «ТаТоТаке».
Якщо ж заглибитись в інші цитати Дарійо (якось в розмові з клубною пресслужбою він 8 разів повторив цей термін), то дійдемо висновку, що йдеться фактично про стиль, який гірники демонстрували з різними тренерами до повномасштабного вторгнення РФ.
Тоді ставка робилась на затяжні володіння, довгу підготовку атак, короткі розіграші та індивідуальний клас гравців у завершальних стадіях – одним словом, різновид легендарної «тікі-таки» «Барселони». Цей стиль заведено називати дещо застарілим у сучасному футболі, оскільки більшість грандів тепер грають зовсім по-іншому – на перший план виходять інтенсивність, пресинг, помірна вертикалізація для гри на просторі, вміння добре захищатись (гляньте на «Ліверпуль», «Реал», «Інтер» тощо). Прихильників колись робочої каталонської схеми натомість стає все менше – «Сіті» Пепа Гвардіоли, команди Роберто Де Дзербі, частково «ПСЖ» Луїса Енріке та «Арсенал» Мікеля Артети (які поступово відходять від цього та еволюціонують).
З одного боку, виникають питання, а чи не застряг «Шахтар» у минулому та чи не відстає від трендів. З іншого, суто в УПЛ описаний Срною футбол досі може знадобитися – бо більшість суперників закривається у компактному захисті, який не зламаєш вертикальним футболом, простору ж немає.
Це неначе ставить гірників у глухий кут – в Лізі чемпіонів для результату потрібно використовувати один стиль (там у Пушича, до речі, суто за грою все було непогано), а в УПЛ – інший. Поєднувати поки не вдається, тому щодо Марино й виникають питання зокрема у вболівальників.
Статистикою це підкріпити важко, оскільки вона не врахує всі особливості контексту, але деякі метрики є показовими. За основу візьмемо два «ідеали» шахтарівського футболу – сезони УПЛ 17/18 з Пауло Фонсекою (тоді вийшли в плей-оф ЛЧ) та 21/22 з Де Дзербі (у клубі називали найкращим проповідником потрібного їм стилю). Потім – Ігора Йовичевича, якого звільнили після чемпіонства, а отже він не підходив за філософією. І самого Пушича у поточній кампанії, який поки у сірій невизначеній зоні.
Достатньо коротких ремарок – помітно, що у «Шахтаря» в середньому стало менше володіння. А найголовніше, що воно стало менш ефективним (рідше заходять у фінальну третину). Плюс збільшилась частка довгих передач та зменшилась кількість швидких контратак, на яких здатні розривати бразильці чи гравці типажу Георгія Судакова. Пояснення на поверхні – якість володіння м‘ячем не дозволяє витягувати на себе суперників, щоб вони звільняли зони.
У Ротаня немає єдиного стилю – він постійно змінюється, підлаштовуючись під умови
У Ротаня базові принципи про гру першим номером залишаються незмінними, але це явно не виглядає спробами підлаштувати гравців під конкретне стале бачення. Радше навпаки – Руслан почав аналізувати сильні та слабкі сторони футболістів та будувати ігрову модель під них, що відрізняється від перших місяців роботи в «Олександрії», яка нагадувала натягування сови на глобус.
Другий аспект – цитата коуча про адаптацію під вимоги сучасного футболу, яку ми використовували в одному з попередніх текстів. Тоді це було на тлі конфронтації з ведучими «ТаТоТаке»:
💬 «Я хочу, щоб зрозуміли одне: не може якогось там Ротань-стайлу бути. Є футбол, і він диктує свої умови. Він не може бути одним. Ми всі дивимося на світовий футбол, як він розвивається – і хочемо бути в ньому в тренді. 7 років тому дивилися на контроль м‘яча більше, тіки-така і все таке – то вони трошки застигли в тому, в Ротань-стайлі для них. І думають, що в мене такий стиль завжди буде.
Але завтра буде новий тренд, і нам потрібно дивитися туди, тому що ми хочемо тягнутися до європейських клубів. Ми також будемо змінюватися. Тому Ротань-стайл буде таким, яким хоче бути футбол. Не залишатися там, де вони залишилися – в Більбао 20 років тому. Ну, це ж так? От вам і відповідь, хто застиг – вони чи ми».
Теза про підлаштування під гравців легко підтвердити на основі півзахисту команд Ротаня. Наприклад, у збірній U-23 опорником грав Валентин Рубчинський – радше глибинний плеймейкер. Він брав активну участь у виході з власної третини та не був чистою «шісткою» захисного типу.
В «Олександрії» якийсь час схожу роль мав Микола Михайленко, але потім його перевели на роль «вісімки», а тоді взагалі втратили – і зараз в опорній зоні діє справжній руйнівник Іван Калюжний, який навпаки рідше залучається до розіграшів.
Тепер у Ротаня є воротар Георгій Єрмаков, який добре грає ногами та зазвичай шукає передачами фулбеків/«вісімок»/форварда, а не опорника.
До речі, про «вісімок». У молодіжній збірній U-21 були Судаков та Артем Бондаренко, тому там теж були зовсім інші напрацювання – обоє одночасно низько опускалися за м‘ячами до захисників, чого сьогодні не побачимо у виконанні центрхавів «Олександрії».
Виходить, немає чогось сталого, постійно триває пошук варіантів під наявний ростер виконавців. Це в принципі плюс, адже говорить про адаптивність тренера. Але це запобігає розмовам про схожість «Олександрії» з шахтарівським футболом – та ж збірна U-21 здається куди наближенішою якраз через інший набір футболістів.
У що зараз грає «Олександрія» та чим це відрізняється від «шахтарівського футболу»
За глобальною ідеєю це нехай дотичні підходи з грою першим номером, але у деталях багато відмінностей – і це зрозуміло, бо у «містян» гірший кадровий ресурс. Тому у них ставка на організованість, дисципліну та структурність, що навряд можна сказати про будь-яку з останніх версій «Шахтаря».
Розберемо покроково всі нюанси.
1. «Олександрія» часто виходить середніми/довгими передачами
Єрмаков – один з найкращих, якщо не найкращий голкіпер чемпіонату за грою ногами, чим активно користується тренерський штаб. У Ротаня унікальне для УПЛ широке розташування на початковій стадії атак – команда розставляється по усьому полю, а у трійку позаду підіймається якраз воротар. Це значно збільшує кількість варіантів, як можна переходити на чужу половину поля.
• Стандартні короткі передачі на центрбеків, які далі просувають м‘яч (Шабанов і Кампос хороші у цьому компоненті), або на опорника/центрхавів. Але, на відміну від «Шахтаря», це не завжди пріоритетні опції.
• Бо Єрмаков 36% пасів виконує на довгу дистанцію. Наприклад, на одну з «вісімок». Центрхави в таких випадках виконують перехресний рух – якщо один опускається за м‘ячем, то інший біжить вперед у глибину під лонгбол. Якщо пас воротаря туди доходить, то це сходу ситуація 2v1 на фланзі.
• Інший варіант – довгі передачі на фулбеків, які Єрмаков дуже полюбляє. Це теж відрізає усю передню лінію пресингу суперників.
• Не менш поширена практика – виноси на форварда-стовпа. Олександр Філіппов відкривається та чіпляється за ці м‘ячі, скидаючи на партнерів.
«Шахтар» же з цим ризикує менше, хоча Дмитро Різник (23% довгих пасів) теж вміє роздавати подібні передачі, що демонстрував у ЛЧ. Відповідно, контролю/володіння у них більше, бо м‘ячі в єдиноборствах після лонгболів втрачаються менше.
2. Одна з вимог Ротаня – швидка реакція на втрати/перехоплення. Це енергозатратний футбол
Коли говоримо про структурність та дисципліну, то маємо на увазі саме це. В УПЛ рідко зустрічаються команди, де футболісти чітко знають, що і в яких момент робити в плані позиціювання. Матч з «Шахтарем» – наочний приклад організованості «Олександрії». Нехай з естетичної точки перший тайм було вкрай складно дивитись, але з точки зору тактичного протистояння це були хороші шахи з обох сторін.
Гірники нічого не могли створити через те, як швидко перебудовувалась «Олександрія». Це працює й в інших іграх, особливо з аутсайдерами, коли команда виконує аритмічні підіймання/опускання в залежності від положення м‘яча. Візуалізація цього елементу:
Щодо конкретних епізодів, то тут «Олександрія» при передачах суперника назад за 7-8 секунд (!) вибігла вперед та почала тиснути у пресингу:
І зворотна історія – три гравці правого флангу за 8-9 секунд повернулись назад та не дали розвинути швидку атаку:
Складно уявити, щоб так діяв «Шахтар» з умовним Бондаренком чи навіть Судаковим у складі – бо тоді доведеться жертвувати їхньою свободою дій, що є важливим для атакувального потенціалу гірників. Плюс це додатковий обсяг чорнової бігової роботи.
3. В «Олександрії» добре налаштований високий пресинг
Від такого «Шахтар», ймовірно, й сам не відмовився, але поки цей елемент у Пушича суттєво просідає. Не в останню чергу через вибір складу – у стартових турах весни першу лінію пресингу у 4-4-2 складала пара Траоре-Бондаренко, що апріорі унеможливлює якісний та інтенсивний тиск.
А от «Олександрія» разом з «Вересом» навчилась дивувати своєю системністю та, головне, успішністю спроб. У них у першій лінії працюють Філіппов та Мишньов, а ззаду підтискають вінгери + Калюжний. Один з голів «Зорі» організували завдяки відбору Дмитра (відео), а «Оболонь» двічі просто затиснули на фланзі (відео1 та відео2).
4. «Олександрія» швидко завершує атаки у фінальній третині
Типовий сценарій для команд, які не є грандами – не затягують з розіграшами, щоб суперник не встигав вибудувати компактний захист. Тому, як тільки є можливість загострити, її використовують – навіси, дальні удари, ставка на індивідуальний клас вінгерів (тут схожість з «Шахтарем»).
Це, звісно, далеко не завжди плюс, бо приймаються поспішні рішення, тому якість створених моментів є сумнівною. Звідси – багато вимучених та мінімальних перемог.
5. «Олександрія» робить ставку на стандарти
Колектив Ротаня досі залишається лідером УПЛ – 8 голів з кутових/штрафних (без врахування прямих ударів) проти 6 у «Зорі». У гірників – 5.
6. «Олександрія» іноді вміє закриватись другим номером, коли потрібно втримати результат
Те, що за філософією «Шахтар» не бажає робити, якщо вірити риториці представників менеджменту. «Містяни» мають гірший підбір виконавців, але пропустили однакову кількість голів (по 16) – поступаються лише «Динамо» (15). Це і є та сама частка прагматичності, яка з‘явилась у команді Ротаня та про яку всі говорили на початку сезону. Але точно не головна чеснота чи пріоритетний підхід.
***
Щодо підсумку, то повторимо дві головні вищезгадані тези:
• ця «Олександрія» мало чим в деталях схожа на «шахтарівський футбол»;
• але ця «Олександрія» на тлі попередніх сезонів та збірної U-21 доводить, що Ротань є адаптивним тренером та навчився підлаштовуватись під надані йому умови та вимоги.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Mutsu Kawamori/AFLO, «Олександрія», УПЛ ТБ
Інші пости блогу
