5 найкращих версій Кріштіану Роналду
«Я усвідомив, що голи – важливіші, ніж й####і переступи».
Кріштіану Роналду через свій епатажний та неоднозначний образ ще довго викликатиме скептицизм у різних суперечках, де з‘являтимуться порівняння з іншими «великими».
На користь португальця можна наводити купу аргументів, але, схоже, є річ, яка точно робить його унікальним та повинна завжди висвітлюватися. Навряд найближчим часом доведеться побачити гравця, який так часто та так успішно підлаштовуватиметься під зміни сучасного футболу, власне старіння та сильні/слабкі якості.
Роналду на елітному рівні протримався понад 20 років і за цей час пережив одразу кілька трансформацій. Від вибухового вінгера – до дев‘ятки-бомбардира, від технаря з фінтами – до хижака у чужому карному, від худорлявого хлопця з Португалії – до справжньої «машини», чиїй формі у 40 позаздрить кожен.
40-річчя, яке португалець нещодавно відсвяткував, – чудовий привід згадати найкращі версії Кріштіану та яким різним ми його запам‘ятаємо.
5. Стартовий відрізок в «МЮ» – з «дитячим» стилем та школою Фергюсона (2003-2006)
Чи багатьом у спогадах відклався саме такий Роналду? Той, який грою за «Спортінг» в очному спарингу проти «Манчестер Юнайтед» заслужив миттєвий переїзд в Англію.
«Я ніколи не забуду ту гру – розповідав Ріо Фердінанд. – Це був перший випадок у моєму житті, коли якась дитина спровокувала ефект «Ого». Йому було байдуже, хто там проти нього, просто грав неначе на вулиці.
Той вечір – найгірший для Джона О’Ші у кар’єрі. Ми всі дивилися на нього і думали: «О Боже, йому потрібна допомога». Щоразу, коли Роналду отримував м’яч, здавалося, що у нього був план принизити будь-кого, хто перед ним. Я одразу сказав Гіггзу та Сколзу: «Нам потрібно підписати цього хлопця, перш ніж це зробить хтось інший».
У той день ще 18-річний Кріштіану справді розривав – були проблеми з рішеннями у фінальних стадіях атак, але цим моментам передували яскраві сольні проходи.
«Слухайте, у мене були важкі футбольні ночі, але той вечір у Лісабоні… скажімо так, я дотепер чую розмови про це, – зізнався О’Ші. – З перших хвилин Роналду біг на мене без зупинки. Він мав неймовірний спосіб переносити свою вагу, використовуючи швидкі ноги, щоб направити тебе у неправильний бік – а потім прискорювався в іншу сторону, перш ніж ти міг зреагувати.
Я пам’ятаю один момент, коли мені здалося, що я його накрив, а потім за секунду він просто зник. Я обернувся і побачив, як з мене сміються партнери по команді. У перерві зайшов у роздягальню, а вони кажуть: «Ти в порядку, друже? Потрібна киснева маска?». Навіть Алекс Фергюсон посміхнувся».
Сер Алекс довго не роздумував – його рефлексія на події матчу дуже схожа до риторики гравців:
«Все, про що говорили хлопці у роздягальні – Кріштіану. О’Ші виглядав так, ніби його вивернули навиворіт. Фердінанд, Рой Кін і Гарі Невілл – усі вони прийшли до мене зі словами: «Бос, ми повинні його підписати». І вони мали рацію. Я тоді вже все вирішив – ми не збиралися покидати Лісабон без Роналду».
***
Щоправда, сходу у португальця в «МЮ» пішло не так, як очікувалось. Ні, новачка точно не вважали провалом, але на адаптацію до АПЛ знадобився час – і школа життя Фергюсона.
«Він мав звичку занадто ускладнювати речі, – згадував сер Алекс. – Він робив п’ять-шість переступів, коли достатньо одного, хотів по колу обігрувати суперників. У мене було завдання: змусити його зрозуміти, що футбол – це кінцевий продукт, а не просто хизування».
Ледь не найбільшою проблемою став жорсткий англійський стиль нульових – швидкого, технічного та, головне, егоїстичного вінгера просто лупили по ногах, на що він відповідав скаргами та симуляціями. Фергюсон знайшов підхід, як це виправити:
«Одного разу я відтягнув його вбік і сказав: «Ти можеш скаржитися скільки завгодно, але у тебе два варіанти: або лежати на полі, жаліючи себе, або встати та змусити їх відплатити, вигравши матч». Це був переломний момент».
***
Щоправда, це лише вершина айсберга, бо шотландець обмежувався далеко не одними словами. Точніше, підмовляв гравців «МЮ» жорсткіше діяти про Кріштіану на тренуваннях.
«Згодом ми почали бити його на тренуваннях, – підтверджував Фердінанд. Серйозно, ми робили це навмисне. Скоулз, Руні, іноді навіть я. Не для того, щоб заподіяти біль, а щоб надіслати меседж: «Ціль не в тому, щоб класно виглядати, а щоб бути ефективним».
Іноді доходило до сліз, але на дистанції Роналду таки зміцнів. Напевно, це й слід вважати відправною точкою побудови його ментальності. Однак хай там що, перші два-три роки в Англії були «підготовчими» – вкрай яскравими, але все ж не такими результативними, як наступні.
4. Недооцінена версія зразка часів в «Ювентусі» (2018-2021)
Період КріРо в «Ювентусі» заведено сприймати з негативом – мовляв, він порушив баланс в команді, не відповідав очікуванням та тягнув гру на себе.
Додатково для аргументів підтягуються й факти, що саме з Кріштіану у складі туринці після довгих років гегемонії почали здавати позиції в Італії. А найголовніше, що клуб так і не виграв Лігу чемпіонів – те, заради чого за 33-річного Роналду платили великі гроші.
«У «Ювентуса» був шанс виграти ЛЧ у перший рік, коли Кріштіану прийшов, – ділився Джанлуїджі Буффон. Я тоді був у «ПСЖ» та не міг зрозуміти, що сталося. Потім я повернувся і ми провели разом 2 роки, але думаю, що тоді «Юве» втратив цю ДНК команди».
Дебютний сезон 2018/19 дійсно міг скластися зовсім по-іншому – і відповідно інакше відобразитись на спадщині португальця в Турині. Якщо заглибитись, то можна дійти до логічного висновку – акцент на Кріштіану чомусь став сюрпризом, а партнери та тренер не адаптувались до нього. Хоча, камон, хіба не в цьому полягала ідея, аби привезти зірку під виграш ЛЧ?
У дебютному розіграші ЛЧ з «Юве» Роналду виглядав ледь не єдиною світлою плямою. По-перше, згадаємо легендарний камбек проти «Атлетіко». Іспанці вдома виграли 2:0 та своєю реакцію розізлили Роналду, а на виїзді отримали смачну відповідь – хет-трик португальця.
Напевно, це один з найкращих індивідуальних перформансів в історії турніру (з врахуванням важливості).
По-друге, у чвертьфіналі він теж зробив свою роботу – забив в обох матчах проти «Аякса». Тобто 5 голів «Юве» за 4 гри плей-оф та усі в активі КріРо. Команді тоді було достатньо вдома втримати переможний рахунок з 28-ї хвилини, з чим не впоралися. Іронічно, що туринців вибив Ерік тен Гаґ.
«Кріштіану дуже хотів вийти в півфінал. Тепер йому дуже сумно. Після матчу сказав мені, що він не чарівник», – слова мами Роналду, які натякали на невдоволення португальцем своїми партнерами. Розчарування переважало з ще однієї причини – у півфіналі очікував «Тоттенгем», тож це була хороша можливість сходу замахнутись на трофей ЛЧ у новому клубі.
Далі з ЛЧ не задалося – спочатку ковідний сезон та виліт від «Ліона», а потім епічна поразка в екстратаймах від «Порту». У внутрішньому чемпіонаті теж почався спад, адже менеджмент «Юве» на заміну Аллегрі взявся вирішувати проблему інтеграції зірки світового масштабу запрошеннями… Мауріціо Саррі та особливо Андреа Пірло без особливого досвіду роботи на елітному рівні.
Втім, до індивідуальних перформансів Роналду питань обмаль. Через це й здається, що публіка недооцінює цю версію, хоча вона багато та красиво забивала. Статистика 101+22 у 134 матчах за три сезони вражає.
Сюди можна частково віднести ще перші місяці після повернення в «МЮ» у 2021-му – як-не-як, але це Кріш своїми 6 голами у 5 турах групового етапу витягнув манкуніанців в поки останній для них плей-оф ЛЧ. Серед них – пару камбеків та три рятівні м‘ячі після 80-ї хвилини.
3. Перші роки вінгером у «Реалі» – до травми коліна (2009-2014)
Помаранчеві бутси, які собі хотіли усі дітлахи, зародження легендарних святкувань Calma, calma та Siuuu, дуо з Месутом Озілом і Жозе Моурінью – майже пік популярності Кріша.
У «Реал» Роналду приходив максимально сформованим футболістом, але ще зі «старим» амплуа – вінгер, який при цьому навчився багато забивати. Десь приблизно до 2014 року Кріштіану мало відрізнявся від версії зразка «МЮ», хіба що потрапив у кращу команду з меншим рівнем спротиву у лізі, тож на пару з Ліонелем Мессі клепав голи та асисти.
Однак у ції версії було щось особливе – схильність до справжніх бенгерів. Інколи при перегляді подібних відео котиться скупа сльоза, що тенденції сучасного футболу мінімізували спроби схожих дальніх ударів та відповідно кількість таких шалених голів.
Водночас КріРо тоді залишався звичним вибуховим гравцем флангу – знищував суперників у контратаках, зокрема можна згадати легендарний гол після забігу з Жераром Піке.
Сюди ж – вміння регулярно класти штрафні, яке вдалося розвинути в Англії.
Все це тривало до певного моменту. Ближче до 30-річчя португалець очевидно почав втрачати у швидкості, а згодом серйозна травма вплинула на мобільність та моторику. Переломним епізодом, який призвів до трансформації, заведено вважати матч Ла Ліги у 2014-му та пошкодження коліна.
За чутками, згодом виявилось, що те зіткнення призвело до розвитку тендинозу. Якщо коротко, то це проблема, яка у підсумку стає хронічною. Ба більше, Кріш влітку одразу поїхав на ЧС-2014, до кінця не залікувавши коліно – в плані здоров‘я краще цим собі точно не зробив. А в футбольному плані поступово перестав нагадувати швидкісного дриблера та топового виконавця штрафних.
Але, як інколи кажуть, не було би щастя, та нещастя допомогло. Та травма запустила процес зміни стилю гри і позиції, що перетворило Роналду на справжнього монстра.
2. Часи праймового «Реала» Зідана та остаточна трансформація у форварда (2015-2018)
Так, суперечливий вибір поставити цю версію Роналду другою у рейтингу – мотиви будуть нижче при обґрунтуванні першої позиції.
Так ось, травма та вік змусили Кріштіану змінюватися. Взагалі перші спроби зробити з нього страйкера простежувалися кількома роками раніше. Вперше до цього додумався Моурінью у 2011-му – випустив португальця у центрі проти «Барселони» в фіналі Кубка Іспанії, залишивши усіх трьох номінальних форвардів поза стартом. Роналду забив переможний гол головою в екстратаймах.
Причиною було небажання ставити його проти Дані Алвеса на фланзі, щоб Кріш не повертався у захист при постійних підключень бразильця вперед – і відповідно щоб не втрачав вже свій атакувальний потенціал. Схожий мотив з часом з‘явився у Карло Анчелотті, але тепер на тлі вищезгаданої травми та нездатності португальця виконувати великий обсяг роботи без м‘яча.
Остаточно ж завершив процес Зінедін Зідан. Француз присадив Гарета Бейла та перейшов на схему 4-3-1-2 – у центрі грала легендарна трійка Модрич-Каземіро-Кроос, а попереду Іско діяв під парою форвардів з Карімом Бензема. Француз був прихованим героєм – створював простір для КріРо та відволікав на себе захисників.
Що з цього вийшло ви, напевно, добре пам‘ятаєте: тріумф на Євро-2016 зі збірною, а «Реал» взяв три поспіль ЛЧ – Кріш в останніх двох розіграшах у новій формації забив 16 голів та віддав 4 асисти у 14 матчах плей-оф. Страждали усі:
☑️ 5 голів «Баварії» у чвертьфіналі 2016/17;
☑️ хет-трик «Атлетіко» у півфіналі;
☑️ дубль «Ювентусу» у фіналі;
☑️ три голи «ПСЖ» в 1/8 фіналу 2017/18;
☑️ три голи «Ювентусу» у чвертьфіналі.
М‘яч у ворота туринців ударом через себе – момент на віки.
Вболівальники ж вирішили описати цей період «ерою кучерявого Роналду».
Ця версія – про формування ідеального нападника: фінішинг, гольове чуття, позиціювання у карному (КріРо ще довго буде ідеалом та прикладом у цьому аспекті), домінування у грі в повітрі.
Одним словом, справжнє жахіття для суперників, зокрема для Дієго Сімеоне, якому приписали наступну цитату: «Якби Роналду не був футболістом, то я б вже мав три виграні ЛЧ як тренер». Хоча насправді достовірність цих слів не підтверджена.
1. Довершена версія в «МЮ» – вражаюче поєднання яскравості та ефективності (2006-2009)
Попри монструозність Роналду зразка останніх сезонів у «Реалі», цей час закарбувався з балансом в бік ефективності, а не яскравості. З точки зору важливості досягнень та значення – це очевидно найкраща версія Кріша.
Але кожен рейтинг – це про суб‘єктивність, а на суб‘єктивні враження впливають перша за все емоції. Емоцій же більше подарував КріРо пізніх років в «Юнайтед», бо тоді він був одним з найяскравіших гравців-шоуменів світу, але при цьому демонстрував не сильно нижчу ефективність.
«Я навчився цього в «МЮ», майндсет змінився там, – пояснював Роналду в розмові з Фердінандом. – Я усвідомив, що для моєї позиції голи – важливіші, ніж й####і переступи. Це етапи життя.
Розумієш, що речі, які ти робиш, більше нічого не важать. Або важать менше. Я зрозумів, для великих перемог повинен забивати голи. Якщо ні, тебе не поставлять на перші шпальти».
«Боротьба за «Золоту бутсу»? Я – страйкер, тож не можу дозволити півзахиснику домінувати наді мною», – цитата тодішнього нападника «Арсенала» Емануеля Адебайора, яка стала культовою по завершенні сезону 2007/08. Тоголезець забив в АПЛ 24 голи – розділив друге місце з Фернандо Торресом, а першим став якраз «півзахисник» Кріштіану з 31 м’ячем. Це рекорд, який довго тримався до приїзду в Англію Мохамеда Салаха та Ерлінґа Голанда.
У тій кампанії Роналду зібрав усі індивідуальні можливі нагороди (включно із «Золотим м’ячем»), а також оформив дубль з командою – АПЛ та ЛЧ, де теж став найкращим бомбардиром та забив у фіналі. Навряд вистачить слів, щоб описати, що він демонстрував на рівні конкурентного чемпіонату та єврокубків.
Окремої згадки точно заслуговують голи у ворота «Порту» та «Арсенала» – перший приніс Крішу нагороду Пушкаша:
А другий подарував легендарне «Too far for Ronaldo to think about it… Oh!» від коментатора за секунду до неймовірного штрафного:
Ця версія куражилась як могла – забивала на різний смак, фінтила, асистувала, вдосконалилась фізично. І фактично на довгі роки закохала у себе нове покоління вболівальників. Обережно, у відео високий ризик захлинутись ностальгією.
«It‘s fantastic to watch, isn‘t it?» – як уособлення епохи.
«Кріштіану пройшов шлях від шоумена до найвирішальнішого гравця ліги, – констатував Невілл. – Люди забувають, що він демонстрував вже не тільки трюки, а став машиною. Він перетворився на найсильнішого, найшвидшого, найбільш клінічного у фінішингу гравця, якого я коли-небудь бачив. Це сталося не випадково. Він працював більше за всіх: залишався після тренування, виконував додаткові удари, відпрацьовував ліву ногу та штрафні.
«Сер Алекс сказав йому: «Найкращі гравці не просто добре грають – вони виграють матчі». Роналду сприйняв це близько до серця. За останні два сезони з нами він не просто грав у футбол – він домінував, вирішуючи долю титулів. Саме цим він відрізнявся. Не просто хотів бути частиною великої команди – хотів бути найкращим у світі».
Роналду, як давно відомо, завдячує своїм становленням саме Фергюсону:
«Сер Алекс був для мене як батько. Це найважливіша людина у моїй кар‘єрі. Він багато чого навчив мене – не лише про футбол, а й про життя, дисципліну, правильний менталітет. Пам‘ятаю, якось я спізнився на тренування, і він затягнув мене до себе в кабінет. Не кричав, а просто подивився та сказав: «Ти хочеш бути найкращим чи ще одним «черговим» гравцем?». Це мені запам’яталось.
Були моменти, коли я намагався дати надто багато шоу. Я хотів знищити кожного захисника, показати свою майстерність. Але Фергюсон навчив мене, що футбол – це про перемоги. «Твоє завдання – зробити різницю».
Фото: Allstar Picture Library, LaPresse, Brandon Parry/Southcreek Global/ZUMAPRESS, Daiju Kitamura/AFLO
Інші пости блогу
