Інтерес до Бражка з АПЛ викликає скептицизм – але якраз «Вулвз» зможуть маскувати слабкі сторони
Можливо, Володимиру потрібна зміна ролі.
Кінець січневого вікна видався продуктивним для українського футболу – окрім кількох завершених трансферів, з‘явився шанс таки побачити перехід представника УПЛ у топлігу.
Цього тижня одразу ряд британських джерел написали про інтерес до хавбека «Динамо» Володимира Бражка з боку «Вулвергемптона». Це цікавий та водночас неочікуваний сценарій, враховуючи, що відбувалося з грою опорника збірної України останнім часом.
Є сенс детальніше розповісти про ситуацію, перспективи та сумніви.
«Вулвз» під нового тренера шукає гравця на заміну екслідеру – але у Бражка малі шанси сходу стати основним
«Вулвз» вийшли на ринок опорних півзахисників з двох причин. Перша не мала великого впливу до появи другої – новий тренер Вітор Перейра просто забажав більшої глибини складу, зокрема у центрі півзахисту. Друга причина натомість спровокувала активніші дії – лідер Маріо Леміна вирішив покинути клуб.
Проблеми з габонцем з’явилися ще у попереднього тренера Ґарі О’Ніла. Маріо начебто давно думав про трансфер, а після матчу з «Вест Гемом», в якому він влаштував сутичку, втратив капітанську пов’язку. Назад її не отримав й від Перейри через кілька тижнів, а загалом провів всього 32 хвилини в одному з 8 матчів нового коуча. Спочатку не грав через пошкодження, а потім виключно через рішення Вітора – португалець недавно озвучив мотиви:
💬 «Я не можу ставити гравця, який каже мені, що перебуває не в тому ментальному стані, аби допомогти команді. Не знаю, що було раніше, але з такою енергетикою та таким менталітетом він мені не потрібен. Леміна сказав, що хоче піти з команди і що він прокомунікував це питання з клубом місяць тому. Тому допоки вікно відчинене я не розглядатиму його у склад. Я не залучатиму гравців, в яких є сумніви».
Це і породило необхідність купити нового центрхава – бажано захисного плану, як Маріо. Варто зазначити, що Перейра віддає перевагу формаціям 3-4-3 або 3-4-2-1, які використовував в «Аль-Шабабі» до переїзду в АПЛ у грудні.
В цьому плані команда не сильно видозмінилася, адже О‘Ніл наприкінці теж перейшов на гру з трьома центрбеками – відповідно, з двома футболістами центру поля. Зараз приблизний стартовий склад виглядає наступним чином:
У Перейри є два беззаперечні гравці основи: бразильці Жоао Гомес та Андре Нето. Першого купили влітку 2023-го за 19 млн євро у «Фламенґу», другого – пів року тому за 22 млн євро у «Флуміненсе». У Жоау 9 матчів за збірну, у Нету – 10, що свідчить про їхній високий рівень.
Однак за типажем та функціями вони схожі, бокс-ту-бокси з певним ухилом на атаку (на відміну від Леміни).
Щодо бекап опцій, то це 23-річний Томмі Дойл, який перейшов за 5 млн євро зі структури «Манчестер Сіті» – «теж більше креативщик». Також є 26-річний Жан-Рікнер Белльґард – француза купили півтора сезону тому за 15 млн євро зі «Страсбура», але він, м‘яко кажучи, не вразив та не закріпився.
Разом з Белльґардом брали й 23-річного Бубакара Траоре з «Меца» за 11 млн євро, однак у нього серйозна травма меніска.
Тож попри, здавалося б, широкий вибір, виникає дві дилеми:
а) відсутня рівноцінна за рівнем та стабільністю заміна комусь з пари Гомес-Андре;
б) бракує різноманітності, оскільки відсутні опції випустити заточеного на оборону центрхава, коли це необхідно.
Тож нехай від потенційного трансферу Бражка не слід очікувати миттєвого залучення до старту, але є перспективи стати принаймні першим бекапом та в майбутньому поборотись за основу.
Це якщо про об‘єктивну частину, аналізуючи виключно склад та потреби «Вулвз». Якщо ж про суб‘єктивну частину, то тут давно присутній скептицизм в плані відповідності якостей Володимира до вимог АПЛ. Особливо сумніви загострились на тлі чуток про «Борнмут» у січні, що здавалося чимось максимально нереальним.
У Бражка ще багато слабких сторін як для опорника – єврокубки підсвітили їх та змусили задуматись про зміну позиції
«Борнмут» Андоні Іраоли, на відміну від «Вулвз», грає з трійкою у центрі в схемі 4-2-3-1. Один з двох опорників справді опорник (Льюїс Кук), а інший – радше збалансований хавбек для залучення до атаки (Раян Крісті, Тайлер Адамс та зрідка Маркус Таверньє).
І якщо подивитись, які функції вони виконують та яку якість забезпечують, то важко змоделювати картину, при якій Бражко вписався б у цю команду. Це стосується недоліків, які ніяк не зникають з гри динамівця на довгій дистанції. Перш за все – швидкість прийняття рішень, а також правильність та швидкість виконання цих рішень.
Навіть у порівнянні з віковим Куком українець сильно поступається в багатьох дотичних аспектах: базова техніка роботи з м‘ячем, перший дотик, мобільність, дії під тиском, сканування. Усі ми чудово бачили у Лізі Європи, наскільки Володимир ще не адаптований до серйозного спротиву.
Другий недолік – контроль простору за спиною. Вміння, яке є критично важливим для опорника. Саме з позиційною роботою виникає ледь не найбільше труднощів, а у перехідних фазах при швидких атаках суперника – так поготів.
Продемонструємо лише на кількох головних епізодах, проте таких помилок у грі українця регулярно багато.
1. Наприклад, Бражко може втрачати фокус навіть при позиційних атаках – і навіть на першій (!) хвилині. Матч проти «Сосьєдада» розпочався з того, що Володимир банально не встежив за вкиданням ауту суперником. У той момент він забув про орієнтир «м‘яч» та чомусь намагався передати свого гравця партнеру, який перебував далеко аж у 7-8 метрах.
У підсумку дійшло до того, що на лінії карного «Динамо» опинився повністю вільним для паса під удар один з футболістів «Сосьєдада». Це – чудова візуалізація, що зазвичай трапляється з опорною зоною киян.
2. Гол «Вікторії», який знищив шанси бодай на нічию. При поверненні у захист Бражко вирішив побігти на лівий фланг, де була ситуація 2v2, а не на правий, куди поруч з ним вбігав гравець та утворював ситуацію 2v1.
Чехи в результаті спокійно розіграли ситуативну більшість.
3. Гол «Гоффенгайма» – якимось чином на 22-й хвилині у німців рівність 5v5 у фінальній третині, а соло-опорника у своїй зоні й близько немає.
4. Збірна України та гол Албанії – атака розпочалася з того, що Бражко перебував без гравця, але не оцінив, де у суперника є позиційна перевага та куди варто змістить для підстраховки.
Детальніше цей момент розписано у розборі того матчу:
На початку жовтня натомість була комплексна оцінка пропущених «Динамо» – і Володимир виявився одним з антилідерів за «залученістю» до цих голів.
Тепер дуже важливе уточнення: це аж ніяк НЕ означає, що Бражко поганий футболіст та загалом не відповідає покладеним на нього очікуванням. З іншого боку, тенденційні проблеми змушують задуматись над новою оцінкою якостей хавбека та іншою роллю на полі. Мовляв, чи справді за своїми якостями ідеальною позицією для нього є «шістка»?
Наприклад, чому не інсайд, а саме не вертикальна «вісімка»? Тобто півзахисник, який зокрема у трійці розташовується вище та частіше відкривається у глибину (туди до чужих воріт), аніж опускається нижче за м‘ячем.
Адже тоді:
а) доведеться менше думати про покриття простору за спиною (як «шістка»);
б) буде нижче залучення до контролю м‘яча під тиском у центрі (як у «шістки» чи горизонтальної «вісімки»).
Тобто в цьому випадку маскуватимуться майже всі слабкі сторони Бражка, а виділятимуться навпаки сильні – він частіше підключатиметься до атак, чіплятиметься за верхові м‘ячі, вступатиме у високий пресинг, битиме по воротах. Перераховані компоненти – якраз те, у чому Володимир виглядає суперпереконливо та ефективно.
Ба більше, Олександр Шовковський у «Динамо» вже проводив експерименти. Не виключено, що причиною частково було саме бажання знайти краще використання Бражку. Тренер випускав його інсайдом, що дозволяло діяти вертикальніше – 4 рази у поточному сезоні, зокрема проти «Шахтаря».
Плюс була серія з формацією 3-4-3, що теж змінює функції двох півзахисників – оскільки позаду є три центрбеки, а не два.
На цьому моменті підходимо до найголовнішого. Якщо чутки про «Борнмут» лише підсилювали враження «Бражку рано в АПЛ», то ось аналіз гри «Вулвз» змусив трохи переглянути ситуацію.
Стиль «Вулвз» може допомогти Бражку маскувати слабкі сторони та навпаки користатися сильними
«Вулвз» впродовж осені/початку зими пережили зміни внаслідок провального старту сезону. Команда загалом вважалася доволі вертикальною під керівництвом О‘Ніла, а з Перейрою стала водночас більш та менш вертикальною.
Пояснити цей парадокс легко. За обсягом вертикальної гри ріст, але за співвідношенням вертикальної до горизонтальної – спад.
Іншими словами, «вовки» ще прямолінійніше доставляють м‘яч вперед, але при цьому мають набагато більше контролю, а отже додатково й трохи простору для затяжних комбінацій. Яскрава візуалізація змін – порівняння обсягів основного центрхава Гомеса під керівництвом двох тренерів. Між показниками ледь не прірва.
Ремарка: треба враховувати похибку щодо середньої кількості ігрового часу, але 8 хвилин – незначна різниця без особливого впливу на наведені дані
Якщо детальніше розібрати дії центрхавів, то помітимо, що їхні ролі на полі цілком можуть підійти Бражку – ігрове середовище неначе створене для того, щоб маскувати більшість недоліків українця та по-новому розкривати його переваги.
Окремо по пунктах.
1. Центрхави «Вулвз» – швидше «вісімки» та інколи діють вертикально
Ніяких «шісток», ніякої персональної відповідальності за опорну зону. Так, обсяг роботи став більшим з приходом Перейри, але й різноманітності – теж більше.
Наприклад, обидві «вісімки» часто йдуть високо в атаку (біла лінія), а не опускаються за м‘ячем до центрбеків (червона лінія).
2. Не потрібно сильно зациклюватись на контролі простору за спиною – на підстраховці є три центрбеки
Зазвичай у фазі без м‘яча жоден з центрхавів не сідає глибоко для персональної опіки чи перекриття конкретної зони, як це доводиться робити тому ж Бражку у «Динамо».
Навпаки – два півзахисники у центрі поля радше готуються до високого пресингу, ніж до контролю глибини.
Показовий момент – замість того, щоб обережніше відскочити назад, Гомес діє проактивно/ризиковано, викидаючись на суперника (і забирає м‘яч).
Що-що, а до проактивності Бражка за виступами у «Динамо» претензій мало – він достатньо агресивний.
А це візуалізація, що відбувається, коли два центрхави залишають гравця в опорній зоні. Тоді «шістку» ситуативно починає грати один з центрбеків. страхуючи їх.
Позаду ж нічого не ламається, бо там ще два захисники.
3. Позиціювання при позиційних атаках суперника
Окей, якщо опоненти таки проходять центр поля, то що тоді? Далі – максимальна компактність блоку з трьох центрбеків та двох «вісімок». Так важко примудритись допустити позиційну помилку – біля власного карного треба покрити набагато менше простору, ніж Бражко повинен покривати у «Динамо».
***
Як би критично в Україні ми не ставились до Бражка на тлі осінніх перформансів, але його домінантні якості нікуди не зникли. У певному ігровому середовищі він цілком може ними користатись та бути конкурентним:
• вміння високо пресингувати (важливо для «Вулвз»);
• якісні довгі передачі (важливо для «Вулвз»);
• проактивність (важливо для «Вулвз»);
• ефективність у наземних та верхових єдиноборствах;
• хороша гра у відборі та на перехопленнях.
Тож нехай інтерес з АПЛ до Бражка дивує, але інтерес конкретно з боку скаутів/керівництва/тренерів «Вулвз» – не зовсім. З тим же «Борнмутом» була б зовсім інша історія – в контексті гри «вишеньок» навряд знайшовся б хоч якийсь оптимізм щодо перспектив Володимира.
А так теоретично непогана можливість спрогресувати у найкращій лізі світу під керівництвом Перейри. Якщо, звісно, трансфер відбудеться.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Action Plus Sports Images, «Динамо», скриншоти трансляції Setanta