Tribuna/Футбол/Блоги/DV Blog/«Не подобаються заготовлені схеми – вірю у креатив гравців»: в Анчелотті олдскульний підхід – і він працює

«Не подобаються заготовлені схеми – вірю у креатив гравців»: в Анчелотті олдскульний підхід – і він працює

7 відповідей на питання, чому цей «Реал» такий успішний.

Блог — DV Blog
4 червня, 23:00
27
«Не подобаються заготовлені схеми – вірю у креатив гравців»: в Анчелотті олдскульний підхід – і він працює

Карло Анчелотті – рекордсмен за кубками Ліги чемпіонів серед тренерів. 1 червня він здобув свою 5-ту перемогу і вкотре довів, що повинен вважатися одним з найкращих в історії.

Однак найцікавіше в цій історії те, що попри осучаснення футболу та збільшення ролі технологій/системності/тактичних нововведень Карло досі поєднує це з олдскульними підходами у своїй роботі, які ефективно працюють.

Буквально за пару днів до фіналу Анчелотті провів пресконференцію та дав інтерв’ю для The Times, звідки за його цитатами можна легко визначити 7 уроків тренерства від італійця. І це водночас 7 відповідей на питання, чому його «Реал» такий успішний.

Урок №1. Не заважати своїм зіркам грати – в атаці футболісти мають повну свободу

Напевно, те, що найбільше вирізняє Анчелотті на тлі багатьох коучів нової генерації. Карло має топових виконавців – і просто не заважає їм грати, покладаючись на них.

Тут між такий собі компроміс – гравці отримують повну свободу в атаці, але повинні чітко та організовано виконувати те, що тренер вимагає від них у роботі на оборону:

💬 «Мені не подобаються заготовлені схеми – я твердо вірю у креатив гравців в атаці. Не люблю обмежувати їх, а навпаки заохочую виявляти ініціативу.

Натомість ми повинні працювати як один механізм без м‘яча. Так, тут я вимагаю більшого з тактичної точки зору. Але свобода та творчість гравців – фундаментальна річ, особливо з такими талановитими футболістами, як у нас.

Вінісіус Жуніор не хоче грати всередині – то я не буду змушувати його це робити. Він там не показує свої найкращі якості, тому я повинен дати йому свободу. Із захистом ми працюємо багато, але атака… даю трохи інформації, але не дуже багато. Що я можу їм сказати?

Вінісіус завжди був фантастичним 1 на 1, але я допоміг йому стати ефективним, коли він рухається й у центрі, а не тільки на фланзі. Він швидкий та талановитий – але з флангу йому треба обіграти двох суперників, щоб пробити. А у центральній зоні він може забити одним дотиком»

Урок №1. Не заважати своїм зіркам грати – в атаці футболісти мають повну свободу

До речі, ще раніше Анчелотті називав альтернативний підхід проблемою інших команд:

💬 «Помилка, яку робить нове покоління тренерів – давати занадто багато інформації футболістам щодо гри з м‘ячем. Це обмежує креативність. Одна справа вказувати гравцеві на позиціювання без м‘яча, адже це про концентрацію, самопожертву та колективну роботу, але з м‘ячем все залежить від творчості».

Урок №2. Підлаштовуватися під гравців, а не тільки змушувати їх підлаштовуватись під тренера

Ця історія теж про взаємодовіру та взаємовигоду – Анчелотті не заганяє підопічних у рамки, керуючись якимось власним баченням гри, а шукає їм найкраще з можливих використань:

💬 «Коли я починав тренувати, то мислив не так, як зараз. У мене була одна система – 4-4-2 від Арріго Саккі в «Мілані». Через неї я відмовився від Роберто Баджо у «Пармі», тому що він хотів грати «десятку».

Я сказав йому: «Ні, я не граю з десяткою». На ту мить Баджо був одним з найкращих у світі, а я відмовився від нього просто тому, що хотів грати з двома нападниками. Сьогодні я б сказав йому: «Роберто, ходи до нас у «Парму», якось вирішимо ситуацію». Тоді ж прозвучало «У мене немає для тебе місця» і він відправився в «Болонью». Це була помилка.

Я намагався змінити свої ідеї, коли переходив в «Ювентус». У мене там був Зідан, а він теж «десятка». Ставити його ліворуч/праворуч на фланги? Ні, неможливо. Зінедін – найважливіший гравець в моїй команді, він повинен бути «десяткою», я повинен адаптуватися. З того часу я вже постійно враховував якості футболістів перед тим, як будувати систему гри».

Урок №2. Підлаштовуватися під гравців, а не тільки змушувати їх підлаштовуватись під тренера

Урок №3. Не варто цуратись підлаштовуватись й під суперника, якщо це дасть результат

Дуже неочікувано, що Анчелотті згадав саме «Шахтар» та Де Дзербі, але це дійсно одних з головних прикладів протилежного підходу до тренерства:

💬 «Мати лише одну айдентику команди – це про ліміти. Якось ми грали проти «Шахтаря» у Лізі чемпіонів. То була дуже хороша команда, яку тренував Роберто Де Дзербі.

Те, що робили його фулбеки та як всі обмінювалися позиціями, було дійсно класно. Але я сказав своїм гравцям: «Вони хочуть, щоб ми пресингували. Не пресингуйте. Якщо будете пресингувати, вони можуть просунути м‘яч. Якщо не будете пресингувати – вони самі віддадуть вам м‘яч».

Ми не пресингували – і перемогли 5:0».

Урок №3. Не варто цуратись підлаштовуватись й під суперника, якщо це дасть результат

Урок №4. Залишатися гнучким і реагувати на проблеми

Ймовірно, Карло абсолютно не турбується тим, що про нього та «Реал» пишуть після матчів плей-оф ЛЧ, коли «вершкові» діють від оборони чи просто проводять невдалі ігри, але при цьому перемагають.

Для італійця немає нічого ганебного у тому, щоб попри статус клубу вийти на матч другим номером чи по ходу зустрічі визнати свої помилки і почати вносити зміни. Як приклад – фінал з «Боруссією»:

Урок №4. Залишатися гнучким і реагувати на проблеми

Можна скільки завгодно говорити про фарт, але ж не у такій кількості. Все це – наслідок вчасної та правильної реакції:

💬 «Розумієте, у мене немає свого стилю. Стилю Анчелотті не існує. Його неможливо визначити, бо я змінююся. Стиль враховує готовність та підбір гравців.

Проти «Ман Сіті» ми грали з низьким блоком та насиченою обороною. Так ми діяли лише раз чи двічі у сезоні, бо переважно атакуємо. Але я бачив, що це той спосіб, який допоможе нам перемогти.

Влітку ми втратили Бензема, але прийшов Джуд Беллінґем. У нас було два фантастичних нападники – Вінісіус і Родріго, тільки вони грали широко. Я спробував змінити їм ролі та поставити Джуда під ними на «десятку» зі схемою 4-3-1-2. На початку виходило добре, він багато забивав.

Однак потім відбувся матч з «Атлетіко». Вони забили нам три голи з навісів, тому що фланги не були закритими. Тож ми перебудувались і опустили Беллінґема, щоб він іноді допомагав в обороні. Ми адаптовуємося, але не загонимо гравців у некомфортне становище».

Урок №5. Спокій – ключ до вчасних та правильних рішень

Меми про підняту брову, відео з беземоційними святкуваннями вирішальних голів – це, можливо, ефектно, але водночас й ефективно, оскільки подібний настрій передається футболістам:

💬 «Думаєте, гравці краще мене слухатимуть, як я кричатиму? Ні. Чим більше ти кричиш, тим менше вони слухають.

У мене багато пристрасті, але я не одержимий своєю робою. Я спокійний. Так, перед грою нервую – за 2-3 години до старту почуваюся не дуже добре. Пришвидшується серцебиття, у голову лізуть погані думки: «Якщо вони заб‘ють, то що робити?».

Проте коли звучить стартовий свисток, то все проходить. Страху більше немає. Я контролюю себе, тому що не одержимий».

Урок №5. Спокій – ключ до вчасних та правильних рішень

Урок №6. Хороша атмосфера в команді – musthave. Треба вирішувати проблему его

Сюди ж – танці з гравцями на полі, закурені сигарети на церемоніях святкування, жарти під час інтерв‘ю. У «Реалі», як і у всіх командах Анчелотті, постійно топова атмосфера.

Якось ми писали, що гравці з великим его легко приживаються у Мадриді, бо потрапляють у середовище, де всі такі самі. І, власне, там це его кудись зникає. Тільки подивіться, які стосунки у гравців, які прямо зараз є двома головними конкурентами за «Золотий м‘яч»:

Якщо Анчелотті й з Кіліаном Мбаппе вдасться провести трансформацію у хорошого командного гравця, то це буде неймовірним досягненням.

💬 «Мої гравці багато і смиренно працюють. Бути скромними – ключове для цієї команди. Ми виграли лігу, тому що тут немає его. У Вінісіуса немає его, у Беллінґема немає его, у Родріго немає его. І є такі старші гравці, як Кроос, Модрич, Карвахаль та Начо.

Не знаю, що станеться в майбутньому, але ревнощів між молодими футболістами зараз немає. Смиренність важлива – потрібно розуміти це.

Его – це не є погано. У нас були гравці з великим его, які забивали голи, але потрібно розрізняти его та індивідуальність. Наприклад, Серхіо Рамос. У мене ніколи не було гравця з такою індивідуальністю, таким характером і такими великими яйцями. У нього була видатна особистість».

Урок №6. Хороша атмосфера в команді – musthave. Треба вирішувати проблему его

Урок №7. Вірити у силу символізму

Коли футболісти говорять про ауру та переможний дух «Реала», то це теж часто сприймається як гра на публіку чи перебільшення, але психологічний фактор все ж має великий вплив у спорті. Коли навіть легендарний тренер з досвідом вірить у символічні речі, то гравці навряд можуть мати проблему з правильним налаштуванням на матчі:

💬 «Важко пояснити, що відчуває гравець, коли одягає цю футболку. це історія і традиція цього клубу. Вони відчувають щось особливе, перебуваючи в «Реалі» – це допомагає нам звідкись брати додаткову енергію, коли цього ніхто не очікує.

Кажуть, що на «Сантьяго Бернабеу» є Бог, який носить білу футболку. Хто знає, можливо, це правда. Думаю, якщо ви робите помилку, то Бог у білому вас за неї карає».

Фото: Nicolò Campo/Alamy Live News, PA Images, Mutsu Kawamori/AFLO, Pablo Morano/BSR Agency, Will Palmer/SPP, Every Second Media

Найкраще у блогахБільше цікавих постів у блогах

Інші пости блогу

Всі пости