10 найдивніших історій «Челсі» в «епоху Боелі»
Від схеми 4-4-3 до грошей за Мудрика.
У 2023 році після трансферу Мудрика я писав, що хаос на початках різкої зміни керівництва в «Челсі» – це нормально.
Той текст був переповнений вірою, що лондонці переживуть ті буремні зміни і повернуться на свій рівень, якщо не стануть сильнішими. А закінчувався він так:
«Головне не вмерти у хаосі, як це на наших очах робить «Евертон».
«Челсі» все ще доволі далеко від «ірисок», яких ледь не купили американські шахраї, але епоха хаосу не думає нікуди йти от вже третій рік. Тож поглянемо на 10 найепічніших історій, які описують цей період в історії клубу.
10. Досі не розвʼязане питання реконструкції «Стемфорд Брідж»
Одним з питань, що гостро стояло ще на момент зміни власника «Челсі», було питання реконструкції стадіону «Стемфорд Брідж». Усе тому, що «сині» відстають від конкурентів на топрівні АПЛ – їхній стадіон вміщує 41 263 вболівальники (9-й в АПЛ), тоді як у сусідів по Лондону, «Арсенала» і «Тоттенгема», за 60 тисяч.
Керівництво клубу досі лише розглядає варіанти, як краще закрити це питання – розширенням цього стадіону, перебудовою його (і куди тоді тимчасово переїжджати) чи побудовою абсолютно нового.
Проблема існувала ще в часи Абрамовича – те, що керівництво досі не має конкретики, лиш відтягує її у часі. Тоді як конкуренти заробляють на матчдеї – і немало, поки «Челсі» втрачає цю нагоду.
Одна з найсвіжіших проблем, яка стала наслідком багатьох історій, про які йтиметься далі. Співвласники «Челсі» Тодд Боелі та голова інвестфонду Clearlake Бехдад Егбалі розійшлися у поглядах на управління клубом.
Ситуація буквально комічна: обидві сторони хочуть викупити частки одне одного, але обидві не збираються продавати власні.
Хоча Мареска каже, що проблем між ними не бачить.
8. Різка зміна медичної команди клубу
Перший сезон нових власників у «Челсі» ознаменувався також епідемією травм – яка сталася враз зі зміною медичного штабу.
Зокрема, у вересні 2022-го, незадовго після звільнення Тухеля, з клубу звільнили і голову медичного штабу Пако Біоску. Той працював у клубі з 2011-го, коли прийшов туди з «Шахтаря» – 11 років. Вже у січні 2023-го стало відомо, що з «Челсі» звільнили ще одного фізіотерапевта-старожила – Тьєррі Лорента, який працював у клубі 17 років. Його Боелі звільнив, повідомивши про це у зумі. Також після ЧС-2022 клуб попрощався із фізіотерапевтами Джейсоном Палмером та Джоном Фірном.
У січні ж The Telegraph повідомляв, що гравці вважають, що зміни в медичному штабі були зроблені занадто швидко, і що люди, яким вони довіряли свою фізичну форму і здоровʼя, більше не в клубі. Інші видання писали те ж саме – додаючи, що за кризу травм минулого сезону частково відповідальними гравці «Челсі» вважали саме зміни у медичному штабі.
А персональний тренер Ріса Джеймса після того, як той вийшов на поле після травми коліна на матч з «Борнмутом», зіграв 53 хвилини й далі зліг з травмою того ж коліна, написав в інстаграмі таке: «Мушу прикусити язика, хоча мені є БАГАТО що сказати».
Дійшло до того, що «Челсі» виграв сезон 2022/23 в АПЛ – але в таблиці травм.
7. Трансферне літо-2024 імені 42 футболістів і вінгерів
Останнє трансферне вікно «Челсі» вже не було настільки абсурдним, як попередні – принаймні Боелі скупив не усіх дітей. Однак на якомусь етапі в основній команді лондонців справді виявилося понад 40 гравців.
Далі «Челсі» зробив все, що можна було зробити не так:
• Мареска публічно оголосив, що в приблизно половині цих гравців не зацікавлений – що одразу ж підкосило перспективи позбутися їх за нормальні кошти (той же Стерлінг дістався «Арсеналу» за безцінь);
• «Челсі» продовжив купувати гравців – у тому числі на позиції, які і так переповнені (привіт, Жоау Фелікс, про якого ще поговоримо нижче, і Джейдон Санчо);
• гравців, які все ж лишилися в клубі, тренер навідріз не інтегрує до свого складу – хоча це не якесь «сміття», а цілком якісні футболісти, наприклад, Бен Чілвелл.
6. Роздягальня-2023, в яку не вміщалися усі футболісти
І аби ж це була перша історія в «Челсі» про роздутий склад! Ще у 2023-му в епоху Грема Поттера, як повідомляло видання The Athletic, тренер опинився зі складом у 33-40 гравців. І майже кожен вважав себе гідним грати у першій команді й в основі.
Наприклад, коли під час одного з тренувань Поттер вирішив провести гру 11 на 11, поза нею футболістів лишилося стільки, що одночасно на сусідньому полі довелося проводити ще й гру 9 на 9.
«Вінцем» цієї історії став інсайд про те, що гравцям не вистачало місця в роздягальнях – через що деякі новачки, зокрема Михайло Мудрик та Ноні Мадуеке, були нібито вимушені перевдягатися в коридорі.
Мудрик заперечив останню деталь, але фактично підтвердив, що в одну роздягальню команда не влазила:
«Так, було таке, що частина гравців була в одній роздягальні, а ті, хто нещодавно прийшов у команду – в іншій. Тому що було багато футболістів – і не було місця. А писати, що ти стоїш у коридорі, під дверима перевдягаєшся – це дуже смішно».
5. Прощання з Почеттіно після вдалого кінця сезону 2023/24
Прощання з Почеттіно в кінці минулого сезону не зрозумів приблизно ніхто. Усе тому, що Маурісіо попри весь хаос, все ще роздутий склад та доволі юну команду зміг врятувати сезон – повернути «Челсі» в єврокубки, фінішувавши у топ-6. І програвши за останні три місяці сезону лиш раз – «Арсеналу» 0:5.
Нагадаємо, що тренер та лондонці розійшлись «за згодою сторін». Метт Лоу із The Telegraph зазначив, що не було жодного конфлікту – дійшли консенсусу та потиснули руки.
Серед причин зазначалися «філософська» складова та «речі, пов‘язані з динамікою діяльності в структурі клубу», а також незгода щодо трансферної політики.
Залишається все ж питання, вкрите таємницею: хто – клуб чи тренер – був ініціатором прощання? І в обох випадках до керівництва «Челсі» є претензії.
4. Призначення Грема Поттера за 16 млн фунтів і Френка Лемпарда
Але ще більш епічним у плані тренерських питань був все ж перший сезон Боелі й компанії. «Челсі» взяв курс на омолодження і віру в потенціал – в тому числі зробили це і в питанні тренера.
Керівництво повірило у Грема Поттера – і заплатило «Брайтону» за нього орієнтовно 16 млн фунтів. Майже напевно – навіть без розуміння подальших подій – більше, ніж Поттер на те заслуговував: так, йому давали багато авансів, але і з «чайками» він не показував надцікавих результатів (саме їх), і не факт, що був готовий до різкого і без передсезонки переходу на вищий рівень.
У підсумку Поттер мучився з «Челсі» – поки керівництво розповідало, що вірить в нього (в Артети ж вийшло!) й дасть йому передсезонку, вже за декілька тижнів звільнило Грема, коли нічого вже не можна було врятувати.
Комічнішою стала лише заміна – Френк Лемпард, якого звільнили з абсолютно сірого «Евертона» за абсолютно сірий футбол. Що це було – так досі і не зрозуміло: єдиним притомним поясненням є те, що Френк хотів остаточно завершити свою тренерську карʼєру, а керівництво «Челсі» познущатися з усього світу.
3. Звільнення Тухеля через небажання грати 4-4-3
Бо знущанням, власне, було і звільнення Томаса Тухеля, який виграв для «Челсі» Лігу чемпіонів, а вже за більш ніж рік був звільнений на старті сезону.
Не стільки за результати, скільки через конфлікт з Боелі. Німець зарубував один за одним трансфери «для статусу» – від Кріштіану Роналду до Габріеля Жезуса, а клуб не купив нікого з тих, кого бажав німець. Окрім, певне, Пʼєра-Емеріка Обамеянга – який фактично і не встиг пограти під керівництвом Тухеля.
З боку керівництва клубу були також скарги на те, що німецький тренер розсварився з більшістю гравців, а оточення самого Тухеля розповідало The Athletic, що на одній з зустрічей Боелі та Егбалі пропонували йому грати за схемою 4-4-3.
2. Продаж Галлахера в обмін на постійний контракт Фелікса
Однак найбільше питань викликають все ж трансферні історії. І пункт 2 є прямим наслідком пункту 1 – через проблематику правил прибутку та сталого розвитку АПЛ.
Через надто високі витрати та вже закриту лазівку з амортизацією їх на 8-9-річні контракти клубу тепер доводиться продавати своїх вихованців – допомагає з закриттям ФФП. І якщо продаж Мейсона Маунта можна пояснити – у гравця були теж власні незадоволення, не дуже стабільні виступи (і, як показало подальше життя, спад), то продаж Конора Галлахера більш критичний.
Клуб був згоден майже на все, щоб продати його – навіть коли обмін на Саму Омородіона не стався через проблеми з останнім, «Челсі» повівся і придбав Жоау Фелікса. Того самого Фелікса, який вже приходив в оренду в «Челсі» Боелі, нічим не вразив, і якого «Атлетіко» було тільки раде позбутися за якісь гроші.
І того самого Фелікса, на позиціях якого в «Челсі», прямо кажучи, не було кадрової кризи.
Вінцем усіх цих рішень є чим далі, тим більш абсурдне бажання неконтрольовано викладати шалені гроші за молодих – відповідно, нестабільних – футболістів. Так, Енцо Фернандес, Мойсес Кайседо, Михайло Мудрик, Ромео Лавіа та інші в пачках молодих футболістів приходили нерідко після успіхів у своїх попередніх клубах. Лише на чотирьох згаданих – вони найдорожчі в цій категорії – «Челсі» витратив 369 млн євро.
Але вони всі приходили доволі молодими – без абсолютно жодного розуміння, чи витягнуть вони цей рівень і чи витягнуть вони його на дистанції. Так, Енцо і Кайседо наче стабілізувалися, але Мудрик став чи не головним символом цього підходу – вже який тренер намагається зліпити з нього щось путнє, щоб працювало в цьому клубі, а Михайло все ще просто виходить і намагається повторити свій гол «Селтіку» за «Шахтар» в ЛЧ.
Фото: Andy Rowland/Global Look Press, Nigel Keene/Global Look Press, «Челсі»
Інші пости блогу
