«Фенікс-Маріуполь», «Львів», «Арсенал» та інші випадки обʼєднання клубів в українському футболі
Обхідний шлях у вищий дивізіон.
Цей пост написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте його плюсами та коментарями. А якщо ви впевнені, що можете не гірше, то залітайте в наш блогерський конкурс та вигравайте до 5 тисяч гривень.
***
ФСК «Маріуполь», що був створений на базі місцевого «Яруду» у 2022 році після окупації рідного міста, стрімко ввірвався в український футбольний світ завдяки перспективному криптовалютному спонсору, що профінансував зокрема і ребрендинг клубу з плагіату емблеми російського «Урала» на сучасний мінімалістичний логотип, автором якого став я. Але, на жаль, восени 2024 року спонсор вмив руки з маріупольського клубу, і він опинився перед прірвою. Ледь догравши осінню частину Першої Ліги, «Маріуполь» не мав ресурсів на продовження існування і міг збанкрутувати взимку 2025 року.
Але рятівники знайшлися на Львівщині. Футбольний клуб «Фенікс» із села Підмонастир бере участь у аматорському чемпіонаті України та досяг на любительському рівні непоганих здобутків, одного разу навіть вийшовши в Кубок України через аматорський кубок. Безумовно, така команда мала амбіції і на професійний статус. Тож власники цього клубу викупили «Маріуполь» разом з його боргами, побачивши в цьому можливість для «Фенікса» швидко вийти одразу до Першої Ліги, пропустивши Другу – ребрендинг з перейменуванням буде вже влітку.
Нейтральним уболівальникам такий мув не сподобався, адже фактично за 5 мільйонів гривень аматорський клуб вийшов у Першу Лігу поза спортивним принципом. Хоча насправді це не перший подібний приклад, коли амбітний клуб з нижчого дивізіону підставляє плече команді з вищого, що котиться в фінансову прірву. Звісно, в таких випадках зазвичай не йдеться про порятунок бренду, а клуб до всього ще й проводить ребрендинг та змінює як назву, так і місце прописки на ті, які належать оригінальному клубу нового власника. Тож я вирішив згадати попередні випадки подібного «обʼєднання»-поглинання одного клубу іншим.
«Юність» (Верхня/Нижня Білка)→ «Куликів-Білка»
За першим прикладом далеко йти не довелось. Взагалі у Львівській області останнім часом чимало аматорських клубів з місцевої ліги обʼєдналися, вочевидь, для того, щоб у новому львівському стилі «обʼєднати зусилля» для кращої конкуренції регіонального футболу. Але лише один такий клуб нині доріс до рівня ПФЛ – і це обʼєднання «Юності» з «Куликовом» у друголіговий клуб подарувало нам найбільш мемну назву та емблему в українському футболі.
«Нива» (Бузова) → «Кудрівка»
Взимку 2024 року зʼявилися перші чутки, що «Нива» з передмістя Києва Бузова, що була доволі відомим клубом ще з часів аматорства, не витримала тиску повномасштабної війни і збирається знятися зі змагань після півторарічного досвіду виступів у ПФЛ, не вийшовши на весняну частину Першої Ліги у чемпіонській групі. Клуб із Бузової шукав інвесторів і таки знайшов – ними виявилися власники друголігової «Кудрівки» з Чернігівщини. Тож вже на весняну частину «Нива» вийшла з назвою «Кудрівка-Нива», і влітку остаточно стала «Кудрівкою», поки канонічна «Кудрівка» з Другої Ліги припинила існування. Поки виглядає це перспективно – «Кудрівка» веде боротьбу за прямий вихід в УПЛ.
«Геліос» → «Кобра» (Харків)
Перед сезоном 2018/19 у Харкові на рівні Першої Ліги сталася рокіровка. Легендарний середняк ПФЛ «Геліос» не зміг продовжити існування, тож його бренд і місце в Першій Лізі викупила академія «Кобра», що мала ще й кілька дорослих команд в аматорському футболі. Але професійний рівень не потягнула – після трьох поразок у стартових трьох матчах харківський клуб знявся зі змагань.
«Верес» (Рівне) → «Львів»
Напевно, найвідоміша подібна історія в українському футболі. У 2017 році відновлений «Верес» вперше вийшов в УПЛ (і там теж був скандал – другу «Десну» в еліту не пустили через проблеми зі стадіоном, а от рівнян, що посіли в Першій Лізі третє місце, з такими самими проблемами пустили), але не міг грати в Рівному через реконструкцію «Авангарда». Тимчасовим місцем базування обрали «Арену Львів» і провели дуже непоганий дебютний сезон, застрибнувши у першу шістку тодішнього формату з 12 клубами в лізі. Хто знає, чи вдалося б «Вересу» поборотися за єврокубки, якби з весни не почали точитися чутки про сумнівне майбутнє рівненського клубу. Реконструкція «Авангарда» стояла на місці і другий сезон поспіль грати не вдома і сам «Верес» не хотів. Одним з варіантів було перевезення клубу у Львів з кінцями та створення нового «Вереса» в Рівному, який почав би шлях в УПЛ з чистого листа.
Але все ж знайшовся більш привабливий з точки зору бренду варіант. У Другій Лізі в тому ж сезоні грав відновлений ФК «Львів» – зірок з неба не хапав та на підвищення не претендував, але до чвертьфіналу Кубка дійшов, де програв іншому друголіговому клубу – «Дніпру-1». Керівництву «Вереса» і «Львова» вдалося домовитися на безпрецедентну та історичну схему – «Верес» Копитка змінив назву на ПФК «Львів», а ФК «Львів» переїхав у Рівне, став акціонерним народним клубом і тим «Вересом», який ми знаємо нині. Хто з цих клубів зрештою отримав більші успіхи в УПЛ – висновки з цієї історії відомі. Бренд «Верес» навіть попри такі складнощі з побудовою футболу в Рівному повернувся в рідне місто і став стабільним учасником УПЛ з потужною підтримкою на домашніх матчах навіть попри війну, тоді як «Львів» виявився нікому не потрібен і закрився у 2023 році.
«Сталь» (Камʼянське) → «Фенікс» (Буча)
У 2018 році з УПЛ вилетіла «Сталь», яка обіцяла стати успішним єврокубковим клубом, а натомість навіть власний стадіон за 3 сезони не змогла побудувати і жодного матчу УПЛ в Камʼянському так і не провела. По факту вони вийшли в УПЛ теж завдяки обʼєднанню – у 2015 році зник донецький «Металург», і «Сталь» з тодішнього Дніпродзержинська і фінішувала на 2 сходинці підібрала велику частину його гравців та персоналу, але повноцінним обʼєднанням це назвати не можна, бо місце донеччан ніхто не викупав, а «Сталь» вийшла в УПЛ за спортивним принципом через зникнення перших.
Але за 3 роки всім стало ясно, що нічого путнього з цієї бездомної команди не вийде, тож після вильоту з УПЛ керівництво вирішило не продовжувати існування клубу і віддало його бучанським інвесторам (в Бучі на базі «Оболоні» «Сталь» проживала і до того). «Фенікс» вже планував зайти в Першу Лігу, але зрештою з обʼєднанням не склалося через фінансові проблеми, що висіли на юридичній особі «Сталі», тож новоспечена команда з Київщини не отримала атестат і знялася зі змагань ще до старту сезону.
ЦСКА (Київ) → «Арсенал» (Київ)
Одна з класичних політичних схем нульових. У 2001 році тодішній мер Києва Олександр Омельченко загорівся ідеєю створення муніципального футбольного клубу в столиці. За «жертву» обрав інший клуб із державною власністю – ЦСКА, що був на балансі Міністерства оборони. В підсумку в міжсезоння зими 2001/2002 років було засновано муніципальний футбольний клуб «Арсенал» Київ. Вже в лютому 2002 року за особистою домовленістю Омельченка з президентом ЦСКА Олександром Данильчуком було прийнято рішення про правонаступництво «Арсеналом» бренду ЦСКА, який з сезону 2002/2003 замінив армійський клуб у Вищій Лізі.
ЦСКА ж було створено фактично заново, і ще кілька років армійці пограли в ПФЛ, поки зрештою не припинили професійні виступи наприкінці нульових, а нині грають лише в чемпіонаті Києва, поки його теперішній президент Руслан Періжок захищає Україну від російських окупантів. «Арсенал» теж не зміг надовго втриматися на професійному рівні – збанкрутував у 2013 році, повернувся у Другу Лігу за 2 роки як «Арсенал-Київ», навіть заскочив на сезон в УПЛ, але одразу після блискавичного вильоту припинив існування знову і нині функціонує лише як академія.
«Шахтар» (Шахтарськ) → «Металург» (Донецьк)
Команда з дещо тавтологічною назвою з міста на Донеччині, що нині окуповане ще з 2014 року, грала у Другій Лізі в перші роки незалежності України. Спершу це була «Медіта», але влітку 1995 року її президента Олександра Оприщенка було вбито (ще одна класика українського футболу, тепер уже 1990-х). Клуб змінив назву на «Шахтар», але витримав існування без свого президента лише на півроку. В зимову перерву сезону 1995/1996 у шахтарського клубу скінчилися кошти, тож довелося шукати нових інвесторів.
Ним став Донецький металургійний завод – клуб одразу ж переїхав у Донецьк і змінив назву на «Металург», навіть не чекаючи на кінець сезону. Зрештою це виявилося успішним рішенням – «МетаДон» блискавично за 2 роки піднявся в Вищу Лігу, де грав до моменту, як припинив існування у 2015 році зокрема через окупацію Донецька. Навіть у єврокубках кілька разів встиг засвітитися.
«Динамо» (Луганськ) → «Азовець» (Маріуполь)
А тут уже йдеться не про поглинання одного клубу іншим, а про повноцінне обʼєднання у стилі львів'ян, але з іншого боку України. Обидва клуби грали у Другій Лізі на початку незалежності України. Сезон 1994/1995 луганське «Динамо» закінчило на 3 місці, але відстало від прохідного другого аж на 10 очок. «Азовець» же фінішував аж дванадцятим. Проте саме маріупольський клуб став основою для обʼєднання – влітку 1995 року «Динамо» припинило існування і обʼєдналося з більш амбітним та грошовитим «Азовцем» в один клуб, який вже за рік став «Металургом», а потім транзитом через назву «Іллічівець» – звичним нам «Маріуполем». Обʼєднання пішло на користь клубу, адже вже за 2 роки «Металург» подолав шлях до Вищої Ліги, де грав з невеликими перервами на два вильоти до 2022 року, коли Маріуполь був знищений та окупований російськими загарбниками.
31 грудня 2024 року ми ледь не стали свідками ще одного історичного обʼєднання українських футбольних клубів. Та поки далі за трансфери кількох лідерів співпраця «Руха» і «Карпат» не дійшла. Сподіваюся, що не дійде, бо ніколи не хочеться втрачати з футбольної мапи клуби, тим паче, дербі в таких великих футбольних містах, як Львів.
Наостанок традиційно запрошую всіх підписатися на мій канал «Їксперґ» у Telegram.
Пишіть у коментарі, яке обʼєднання українських клубів для вас було найбільш шокуюче, а може, й навіть болісне.
Інші пости блогу
