«У вас є своя команда, потім як мужики поговоримо!». Дивитися матчі на стадіоні без інтершуму – особливий вайб

Репортаж з матчу «Зорі» та «Вереса».

Вперше в житті я побував більш, ніж на одному матчі за тиждень. Купивши шалик «Вереса» за день до того біля «Оболонь-Арени», я вирішив відвідати їхній виїзний матч у Києві проти «Зорі». Саме на цей матч я чекав з нетерпінням, адже, вболіваючи за рівненський клуб, не хотів пропускати їхній приїзд до мого міста.

Але зранку 13 квітня радість від можливості відвідати матч однієї з улюблених команд затьмарили російські терористи. Ракетний удар по Сумах забрав життя 34 мирних мешканців. На тлі цього мій друг з каналу «Футбольний сектор» Олексій Нікітін спільно з «Шахтарем» запустив збір на дрони для 72 ОМБР з подарунками від донецького клубу. Прошу підтримати цей збір, адже це дуже важливо в наш час.

До цього я вже був на домашньому матчі «Зорі» в цьому сезоні. Це був 1 тур проти «Інгульця», коли луганці тільки переїхали на стадіон імені Валерія Лобановського, і, можливо, саме це стало причиною, що матч мені не сподобався через дуже кволу атмосферу. Очевидно, що через окупацію Луганська та залученість чималої кількості фанатів «Зорі» до Сил оборони України її домашні матчі у Києві не можуть набирати чималу кількість людей, тож порівняно з матчами «Динамо» на цьому ж стадіоні атмосфера більш проста.

Проте в контексті близькості до подій на полі та їх учасників така непопулярність «Зорі» це скоріше плюс. Перед матчами «Динамо» на доріжках стадіону Лобановського, що розділяють трибуни і поле, буквально не проштовхнутися через велику кількість глядачів, що прямують на свої місця, та блогерів, які знімають інтервʼю та челленджі з випадковими фанатами. А до поля подивитися розминку взагалі неможливо підійти через натовпи дітей, які вишикуються з плакатами, просячи футболістів «Динамо» про фото та автографи.

Я приїхав на стадіон доволі рано, ще до розминок команд, і одразу кинулося в вічі, що грає не «Динамо». Ще на площі біля стадіонної арки я не побачив звичного натовпу перекупів – лише двоє чоловік торгували шаликами «Зорі» та «Вереса» на імпровізованих лотках. Пройшовши контроль без черги, я опинився біля ще порожнього поля і якраз прогулювався вздовж, як на розминку вийшли номінальні господарі. На відміну від «Динамо», «Зоря» виходить з підтрибунки через центральну арку, а не бічну, тож мені випала нагода роздивитися весь основний склад та тренерський штаб луганців, де зірок рівня УПЛ не бракує, зблизька.

Склад «Вереса» я б теж хотів побачити настільки поруч, але вони виходили з гостьової роздягальні через дальню арку на куті стадіону, яка знаходиться доволі далеко від паркану. Саме звідти команди і виходять на поле безпосередньо на матч. Тож мені довелося чекати на завершення розминки, щоби встигнути крикнути рівненським футболістам слова удачі, на які всміхнувся Луан Кампос та стримано кивнув Віталій Дахновський, очевидно, не бажаючи втратити концентрацію перед важливим матчем з прямим конкурентом у середині таблиці.

Матч розпочався без звичних мені за матчами «Динамо» і «Оболоні» оплесків та підбадьорливих вигуків з трибун. Не сказати, щоб глядачів було мало, проте одразу було видно, що матч домашній для «Зорі» лише номінально. Активних фанатів луганців було небагато, і здебільшого це чоловіки старшого віку, що вже стали легендарними для тих, хто стежить за УПЛ. Взагалі я відчув атмосферу дитячих змагань, де олдскульні вболівальники «Зорі» наче батьки жваво підказували своїм гравцям, як грати, заступалися за них перед арбітром (одного разу після спірного рішення на користь «Вереса» ще в першому таймі один з фанатів крикнув «Памєняйтє судью!») і критикували гравців «Вереса» за кожне падіння («Та іграйтє в футбол, «Верес»!»). Ультрас «Зорі» ввімкнулися вже в другому таймі.

Фанатів «Вереса» теж не бракувало, і якщо в першому таймі їх було чутно лише під час голів та небезпечних атак рівнян, то вже в другому таймі і гостьові вболівальники активізувалися та почали скандувати назву рівненського клубу. На останніх хвилинах, коли попри меншість «Зоря» пішла на штурм, вийшла навіть така собі імпровізована перекличка фанатів, де кожен кричав назву свого клубу (один розумаха навіть крикнув «Динамо», і всі засміялись). Я старався не провокувати фанатів «Зорі» і стримано реагував на кожну вдалу дію «Вереса», але одна фанатка «Зорі», що сиділа переді мною та за матч не вигукнула жодного слова на підтримку своїх, постійно злісно оглядалася на мене, коли я аплодував та радів успішним діям рівнян.

Саме відсутність інтершуму як такого допомогла Харатіну забити швидкий гол колишній команді. Під час кожного стандарту біля чужих воріт асистент Олега Шандрука Роман Гандзин активно кричав, розставляючи гравців «Вереса» по позиціях. Під час першого кутового всі, в тому числі гравці «Зорі», чули як він сказав Харатіну грати на підбиранні, але їх це не врятувало від пропущеного. Саме Гандзина Шандрук і привітав у післяматчевому інтервʼю, що його схема пройшла. Гол Харатіна фанати «Вереса» привітали активно, а хтось почав дудіти в дудку, на що одразу підійшов стюард і попросив цього більше не робити. Щоправда, вже в другому таймі дудки було чутно від фанатів «Зорі» і їм цього ніхто вже не забороняв.

Причому активним асистент головного тренера «Вереса» був не лише при стандартах. Він активно вмикався в гру при кожному верховому, спірному мʼячі, встигаючи за ці кілька секунд вказати, кому саме з гравців вести боротьбу головою, а яким двом-трьом контролювати підбирання. Саме це дозволило рівнянам вибігати в швидкі контратаки і крити майже всі небезпечні випади «Зорі». Під час однієї з швидких флангових атак господарів у 1 таймі Гандзин вказав Євгену Шевченку і Ігорю Харатіну крити гравця «Зорі», і коли це вдалося і мʼяч вийшов в аут, він крикнув «Браво, Шева, ти топ, ти топ, Хара!».

Олег Шандрук теж не мовчав, хоч і був не таким активним, як Гандзин. Спершу він переклав Луана, який сказав, що правий захисник «Вереса» Гіоргі Куція грає занадто далеко від бразильського вінгера, так що той не встигає з ним обігруватися і страхувати. Потім Шандрук зчепився з Бартуловичем – керманич «Зорі» висловлював своє невдоволення тим, як провокативно впав Семен Вовченко під час боротьби при кутовому біля власних воріт. Тренер «Вереса» відповів: «У вас є своя команда, ми потім як мужики поговоримо». Чи справді поговорили, я вже не бачив.

В самого Младена Бартуловича і без перепалок з Шандруком були свої проблеми – два швидкі пропущені голи, вилучення. Так ще й довелося два рази рятувати кореспондентку УПЛ ТБ Діану Тригуб від мʼяча, який ледь не прилетів у неї. Місце для штатного журналіста на стадіоні імені Лобановського знаходиться на самій кромці поля між лавами для запасних, тож двічі мʼяч після вибивань від рівнян небезпечно прилітав поруч із Діаною і його швидко забирав хорватський тренер, повертаючи своїм для вкидання ауту і одночасно перепрошуючи перед кореспонденткою.

Як я вже зазначав, суддівство Клима Заброди справило на фанатів «Зорі» неоднозначне враження. Хоча і мені як фанату «Вереса» деякі його рішення на користь луганців не надто сподобалися – кілька разів він не помітив гру рукою в гравців обох команд, а за що жовті картки отримали Жуніор Рейс та Євген Шевченко, я зі свого місця навіть не зрозумів.

«Зоря» могла відіграватися ще за рахунку 0:1 на перших хвилинах, але гол Артема Слесара скасували через офсайд. Це спричинило жваві суперечки між фанатами луганців на трибунах. «Там нарушеніє било!» – «Нєт, там офсайд, ВАР посмотрєл» – «Какой там офсайд, какой ВАР, ти тєлєвізор включай іногда, правіла футбола знать будєш!» – «Так я щас включіл трансляцию і пасматрєл!». Трохи згодом мʼяч вийшов на удар від воріт для «Зорі» і Сапутін швидко виконав його, але випадково два болбої вкинули мʼячі. На моєму секторі хтось крикнув «Два мяча на поле», і йому у відповідь пролунало сумним голосом: «Та хоть два, хоть трі, пусть хоть какой-то забьют…». Хоч і російською, але діалоги незнайомих уболівальників «Зорі» було весело слухати.

Особливо, коли вилучили Васильця – ніхто не сперечався, що це фол останньої надії, але ця сама остання надія ще жевріла у фанатів господарів, які почали запевняти, що у Гайдучика був офсайд і через це червону скасують. У це повірив навіть сам Василець і повернувся з підтрибунки, куди швидко втік після червоної картки, постояв біля поля і знову почалапав у роздягальню.

Трибуни по-справжньому пожвавилися, коли на поле вийшов Супряга. З усіх боків було чутно «Випускайте Кракена!», і в цілому, жартома чи ні, але Владислав отримував свою порцію овацій та підбадьорливих вигуків, коли отримував мʼяч чи вів боротьбу. Власне, саме Супряга був головною зіркою у складі «Зорі» і після матчу чимало дітей просили автограф і футболку в нападника-невдахи, який знову пішов з поля без голу.

Єдине, кого хочеться покритикувати за цей матч – це диктора стадіону «Динамо». Спершу він не помітив, що на поле в перерві вийшли Ян Тронтель та Ігор Горбач, і не оголошував їх заміну – я помітив появу другого лише під кінець матчу, коли він бив по воротах. Зате разів 5 повторював рекламу GGBet про те, що «Зоря» сьогодні націлена на перемогу, що звучало особливо абсурдно за рахунку 0:2. Хоча насправді диктор оголосив про вихід Горбача, але помилково, сплутавши 17 і 70 номери та назвавши Горбачем Ігоря Кирюханцева, коли на поле вийшов той. Навіть несхвальні вигуки від фанатів не допомогли диктору виправитися. Можливо, це збило Кирюханцева, адже він на полі нічого особливого не показав.

«Верес» контролював гру майже всі 90 хвилин, але міг поплатитися за свою нереалізацію. Справді, Гайдучик, Луан і Шевченко мали просто божевільні моменти і схибили з убивчої позиції, зате дублем відзначився Харатін, правда, другий забивши у власні ворота, чим потішив фанатів свого колишнього клубу. Тому вже в компенсований час рівняни були змушені тримати мінімальний рахунок проти суперника, який до того ж грав у меншості, і подарували своїм фанатам нервові хвилини. Але «Зорю» не врятував від поразки навіть воротар Сапутін, що прибіг на вирішальний кутовий до штрафного майданчика суперника з метою урівняти склади.

Фінальний свисток – і я побіг до лавки «Вереса», щоб подякувати хлопцям за перемогу. На відміну від «Динамо» і «Оболоні», які більшістю складу під час домашніх матчів тікають до підтрибунки незалежно від результату, рівняни мене щиро вразили своєю щирістю, потиснувши руки всім, хто їх сьогодні підтримав і не відмовляючи в фото. Олег Шандрук ще й встиг поговорити зі своїм другом, який приїхав підтримати команду свого товариша. Народний клуб є народний клуб. Мені справді сподобалося вчора підтримувати їх, і я вдячний гравцям та тренерському штабу «Вереса» за те, що вони не відмовляють своїм уболівальникам у хвилині уваги. Хотілося б, щоби всі українські команди були такими ж щирими та свійськими.

Вперше в житті я вболівав на стадіоні за команду гостей і можу запевнити, що це особливий досвід. Поки в умовах війни немає виїзних секторів і ти змушений сидіти в натовпі фанатів господарів, це додає антуражу, але радує, що наша українська єдність у футболі працює і ніхто не проти людей з атрибутикою «Вереса» на секторах фанатів «Зорі». Зрештою, на матчах «Динамо» та «Оболоні» я теж зустрічав фанатів гостей і був абсолютно не проти них, а погратися в «Хто кого перекрикне» завжди весело.

Дуже шкода «Зорю», яка через російське вторгнення та окупацію рідного Луганська вже 11 років змушена грати не вдома. У Києві їм очевидно бракує підтримки, і навіть два з половиною сектори, які продаються на домашні матчі «Зорі», не заповнюються битком, тоді як на матчах «Динамо» з шістьома відкритими секторами на цьому ж стадіоні ніде яблуку впасти. Тому я хочу побажати «Зорі» якомога швидкого повернення додому в рідний український Луганськ, а всім її фанатам, що зі зброєю в руках захищають територію всієї України від російських окупантів, якомога швидше повернутися в мирний рідний дім живими та неушкодженими. І хай гімн Ліги Чемпіонів колись пролунає на обох «Авангардах» – луганському та рівненському.

Також прошу всіх, хто прочитав цей пост, підписатися на мій канал у Telegram, де я пишу більше про український, закордонний футбол та трохи і про інші види спорту.