Потужний Ракицький, шарф «Вереса» та «рибні» жарти. Як «Чорноморець» на Оболонь приїхав

Цей пост зроблений користувачем Tribuna.com.

Підтримайте його плюсами і коментарями та долучайтесь до нашого ком’юніті, щоб цікавого контенту про спорт на «Трибуні» ставало ще більше.

***

До сьогодні «Оболонь» досі не грала домашні матчі в УПЛ о 18:00 – лише перехідний матч з «Лівим Берегом» у червні минулого року. Вочевидь, причиною була відсутність належного освітлення, адже буквально в березні під час перерви на матчі збірних збільшили кутові прожектори та поставили два додаткові стовпи замість двох секторів на трибуні навпроти.

І справді, саме після цього оновлення «Оболонь-Арени» київський клуб вперше отримав домашній матч регулярного чемпіонату на вечір. Я вирішив не упускати цю можливість – субота й нарешті потеплішало.

До того ж, матч саме з «Чорноморцем» був принциповим для мене не лише з точки зору турнірної мотивації в боротьбі за виживання, а й через бажання зробити оригінальний перформанс. Ще в першому колі на УПЛ ТБ жартома анонсували цей матч як протистояння Рибки, Бичека, Карася і Таранухи проти моряків, натякаючи на їхні похідні від назв риби прізвища. Тож я вирішив обіграти це по-своєму і, згадавши «харчові війни» фанатів під час Євро-2024, намалював ось такий банер. Кілька інших фанатів побачили його і один з них навіть спитав, чи не родич я Таранусі, який відверто не відзначається настільки класною грою, щоб мати персональних фанатів.

Сам Ростислав Тарануха вийшов на поле вже в другому таймі і, схоже, банер мій не побачив, навіть коли я вже після матчу махав ним перед гравцями «Оболоні» та й узагалі разом з моїм другом Євгеном постійно скандували прізвище Таранухи, коли він отримував мʼяч. Натомість інший «рибний» гравець «Оболоні» зацінив мій жарт про нього – в перерві ми стояли в черзі до буфету, поки поруч з нами за парканом автографи роздавав третій воротар «пивоварів» легендарний Олександр Рибка. Я сказав йому «А ви знаєте, що київський Рибка кращий за одеського Рака?», і він зацінив цей жарт про свого колишнього партнера по «Шахтарю».

Сам Ракицький щиро вразив нас своєю грою та лідерством – «Чорноморець» домінував рівно до того моменту, коли Ярослав втомився. Кілька разів він фірмово пробивав здалеку, а також віддавав дуже небезпечні паси на забігання Богдана Бутка, і ця «шахтарівська» звʼязка до голу «Оболоні» добряче так потріпала нерви вболівальникам на стадіоні. Легенда є легенда, що тут скажеш. Стомився Ракицький – пропав з радарів і Бутко.

На щастя для фанатів господарів, «Оболонь» в середині першого тайму перехопила ініціативу і не віддавала її до кінця матчу, фактично допустивши лише один небезпечний момент вже за рахунку 1:0. Якби ж ще Черненко не схибив пенальті, або хоча б дав його пробити імениннику Устименку, який поки за «Оболонь» не забивав і явно хотів відзначитись у свій День Народження.

Стосовно автоголу Аніагбосо – на трибунах навіть цього не було помітно, всім здалося, що на добиванні забив Костянтин Бичек, і навіть його прізвище певний час було на табло як автора голу. Взагалі Бичек у складі «Оболоні» мені дуже подобається – постійно загострює і йде у дриблінг, чим виділяється на тлі решти «костоломів». Він мав кілька моментів і справді прикро, що не забив у другому матчі поспіль.

А одеських уболівальників я прошу не булити Чіджоке за цей курйоз – він привіз один гол, але врятував «Чорноморець» від ще кількох. Перемога «Оболоні» сьогодні є логічною, навіть спокійною попри мінімальний рахунок і дає «пивоварам» чудовий поул у боротьбі за виживання.

Атмосфера на «Оболонь-Арені» імпонує тим, що там заряджають не лише ультрас, а й звичайні вболівальники самі теж справляються. Матчі з командами нижчого ґатунку мені навіть подобаються більше за ігри з грандами українського футболу – на такі матчі, як сьогодні, приходять справжні вболівальники, яким байдуже на те, чи грають сьогодні зірки, чи ні, і які готові битися за футболку Василя Курка (таке справді було, і 95 номер «Оболоні» навіть крикнув фанатам, що футболка в нього лише одна). Ультрас «Оболоні» топово заряджали барабаном, а наприкінці матчу взагалі заспівали «Червону руту» – я схвалюю такий підхід і закликаю всіх фанатів на стадіонах більше співати.

З неочевидних мінусів, які є мінусами лише для мене – вперше на «Оболоні» я не побачив ні коментатора УПЛ ТБ, ні журналіста. Ні перед матчем, ні в перерві Олексій Корицький не включався зі стадіону, а Богдан Костюк коментував, схоже, з кабінки, а не з помосту на 4 секторі, як Роман Бебех матч із «Шахтарем». Зате зустрів іншого коментатора і журналістку – коментатор MEGOGO Вадим Шевякін прийшов подивитися матч зі своєю дружиною Мариною Машкіною як звичайні вболівальники.

Також біля стадіону я купив найбільш непідходящий до цього матчу сувенір – шарф «Вереса», за який я теж вболіваю і не міг втратити таку нагоду. Перед матчами там постійно збираються люди, що продають шарфи всіх клубів УПЛ – я побачив там «Лівий Берег», «Динамо», «Шахтар», «Ворсклу», «Кривбас», ще безліч клубів і навіть зниклий «Маріуполь».

Взагалі на стадіоні дивитися матчі – це зовсім інше, ніж по телевізору. На трибуні тобі абсолютно байдуже на ці білдапи, тактики і на якість гри – ти просто насолоджуєшся присутністю на матчі і кайфуєш від підтримки улюбленої команди. Тому я закликаю всіх, у кого є така можливість, ходити на матчі місцевих команд, де б вони не грали – це незабутній досвід та й підтримка клубу фінансово. Але головне – не забувати, завдяки цьому це можливо, словом і ділом підтримувати наших військових і якщо є вибір між витратою зайвих грошей на квитки на футбол чи на донат на якийсь важливий збір, звісно обирайте друге.

Підписуйтеся на мене в Телеграмі, де я пишу багато цікавого та веселого контенту про український футбол в не лише, плюсуйте, коментуйте цей пост та завжди підтримуйте своїх.