Олександр Бондарев: «Зарано говорити про дебют у «Формулі-1», але точно є бажання туди потрапити»
Українець, який найближче підібрався до «Королеви автоспорту».
Цей пост написаний нашим користувачем в рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2024». Підтримайте його плюсами та коментарями.
У свої 15 років Олександр Бондарев має дивовижний перелік регалій: наймолодший чемпіон України з картингу, чемпіон WSK Super Master Series, чемпіон Європи з картингу у категорії OK Junior, член найкращої юніорської гоночної команди «Према» та учасник академії команди «Формули-1» «Вільямс». Його ім'я вже стало відомим в колах професійних гонщиків, але про нього замало говорять безпосередньо в Україні.
Не дивлячись на графіки відключень світла (розмова відбулась у червні - прим. Tribuna.com), зайнятість Олександра та інші технічні складнощі, таки вдалося отримали унікальну можливість поговорити з ним про його шлях в перегонах, причетність до команди «Вільямс» та плани на майбутнє.
«Після аварії йшлося про те, чи зможу я взагалі ходити, а не їздити»
– Бувши школярем, єдине про що я мріяв – якомога швидше опинитися вдома, ввімкнути комп’ютер та взятися за чорний список з Need for Speed: Most Wanted. Потім у моєму житті з’явився канал «Мегаспорт», перші трансляції «Формули-1», протистояння Шумахера та Алонсо. Саме так в мене зародилася пристрасть до перегонів. Розкажи як це відбулося у тебе?
– Спочатку це не було моєю пристрастю, тому що першим моїм спортом був хокей. Але я швидко зрозумів, що командний спорт мені не подобається, тому я захотів перейти в індивідуальні види змагань, де результат буде залежати виключно від мене. Таким чином я опинився в картингу, що було ініціативою моєї матері.
А вже потім були перші заїзди, перші перемоги, що і переросло в пристрасть до перегонів. В 6-7 років я почав спостерігати за Формулою-1, моїм улюбленим пілотом був Себастьян Феттель. З того часу я дуже хотів позмагатися з ним, але на жаль він покинув серію.
– В одному з інтерв’ю ти зазначав, що твоя матір хотіла познайомити тебе з Фернандо Алонсо. Звідки таке бажання?
– Моя мама хотіла, щоб я перебував у колі справжніх професіоналів. Фернандо дуже великий професіонал, який навіть у свої 42 роки змагається на найвищому рівні. В додаток до цього, ми довгий час проживали в Іспанії, так і народилося це бажання. Але зараз я вже являюсь частиною команди «Вільямс», де постійно спілкуюся з професійними інженерами та тренерами, які мені у всьому допомагають. Тому наразі потреби в знайомстві з Фернандо немає.
– Батьки одразу зрозуміли, що їх син вже у 5 років визначився зі своїм майбутнім?
– Батьки постійно мене підтримували, на кожному кроці моєї кар’єри. Як я вже казав, перегони були ініціативою моєї мами, у тому числі й переїзд до Європи. Тому так, їх підтримку я відчував постійно, і навіть зараз, коли я беру участь у змаганнях FIA та WSC, мама поруч зі мною і підтримує в ситуаціях, коли щось йде не по плану.
– Дивлячись на умови, в яких катають наші хлопці, одразу розумієш, чому в Україні ще не було гонщиків світового рівня. Їхати в Європу – це єдина можливість на зараз?
– У всіх юних пілотів є мета потрапити в «Формулу-1» і саме тому я зараз являюсь учасником молодіжної академії «Вільямс». Усі команди серії постійно слідкують за європейськими змаганнями юніорів, і якщо ти справді прагнеш попасти в число кращих пілотів світу – ти повинен проявити себе не тільки в картингу, а й в умовній «Формулі-4». Переїзд до Європи є обов’язковою умовою на цьому шляху, тому що потрапити в ту ж Ф4 напряму з України дуже складно, якщо це можливо взагалі.
– Розкажи про свій переїзд – хто з тобою поїхав, як ти суміщаєш навчання з перегонами.
– Зі мною постійно переїжджає моя мама, оскільки тато проживає в Україні. Як і всі нормальні діти я ходжу в школу коли немає перегонів. Загалом всі перші кроки в автоспорті ми робили самі, було дуже складно, в тому числі й з фінансової точки зору. Але зараз все базовано, у нас є команда «Вільямс», яка допомагає в перегонах, все що стосується цивільного життя – це все на наших плечах.
Якщо говорити про поєднання школи та кар’єри, то це дуже складно. Я переходжу в 11 клас, в школі роблять дуже багато речей, і коли я пропускаю тиждень через перегони, то вдома сам намагаюся надолужити. Це дійсно дуже складно жити в такому ритмі, але якщо хочеш стати пілотом, ти зобов’язаний бути освіченим. Я хочу отримати диплом зі школи, це дуже важливо для мене, та й для команд «Формули-1», які хочуть бачити своїх пілотів розумними.
– Ти зараз навчаєшся в італійській школі?
– Я навчаюсь в школі в Італії, але це інтернаціональна школа. Навчання проходить різними мовами, зокрема й на іспанською. Тому незручностей для мене це не створює.
– Ти чемпіон по перегонах в багатьох серіях, але при цьому не маєш водійського посвідчення. Це взагалі нормально?
– Водійські права можна отримати тільки з 18 років, і я дуже чекаю на цю можливість. Хоча в мене є ліцензія гонщика.
– У 2022-му році ти потрапив в дуже серйозну аварію в Іспанії на етапі чемпіонату Європи, а вже після 6 місяців повернувся на трек. Такий досвід більше заважає чи допомагає пілотам?
– Для мене ця аварія стала гарним досвідом і зробила мене сильнішим. Я хотів повернутися на трек якомога швидше і розумів, що повинен працювати ще більше. Там взагалі стояло питання, чи зможу я ходити, не говорячи про можливість їздити. Багато місяців реабілітація, дякую кожному лікареві. Але зараз так, розглядаю той інцидент як досвід, який точно зробив мене сильнішим.
– Підтримка Шарля Леклера допомогла стати на ноги швидше?
– Так, він мене підтримав після аварії, було дуже приємно почути від нього такі слова. Тим паче я вболівав за команду «Феррарі», але зараз я у «Вільямсі» і підтримки тут також не бракує.
– «Према» – одна з топових авто спортивних команд Італії, що підтверджується списком її колишніх пілотів – Мік Шумахер, Шарль Леклер, П’єр Гаслі, Ленс Стролл. Які в тебе очікування від співпраці з італійцями, адже ти відносно недавно став частиною їх колективу?
– Дуже великі очікування, оскільки це найсильніша команда в юніорських серіях «Формули-4», «Формули-3» та «Формули-2». Якщо чесно, я повністю сконцентрований на «Формулі-4», де проведу повноцінний сезон з наступного року. Зараз я проводжу останні гонки в картингу і вже готуюсь до дебюту в боліді Ф4, а «Према» в цьому серйозно допомагає.
– Ти встиг побувати частиною відомої британської команди Ricky Flynn Motorsport, тоді як зараз представляєш італійський колектив. Відчувається різниця у підходах на Апеннінах та у Британії?
– Можливо, й існують маленькі відмінності у підходах, але коли це доходить безпосередньо до перегонів – всі орієнтуються виключно на перемогу. Тому великої різниці як такої немає.
«У «Вільямс» більше уваги приділяють юніорам, ніж в інших академіях»
– Чому саме «Вільямс»? Адже, напевно, було чимало інших охочих захантити юного чемпіона?
– Були пропозиції й від інших команд. Ми довго обговорювали це з батьками, моїми менеджерами. Вирішальним напевно став той факт, що колектив із Гроува не має занадто великої кількості пілотів молодіжної команди, а значить вони більше уваги приділяють кожному юніору. Їхня пропозиція була достойною, і я бачив гарні перспективи від цієї співпраці. Саме тому я й обрав їх.
– Що собою представляє молодіжна програма «Вільямс»?
– Я все ще виступаю в картингу, але у мене вже є велика команда тренерів та інженерів, які мені допомагають прогресувати як пілоту. Вони всілякими способами сприяють моєму розвитку: численні симулятори, фізична програма, психологи. По суті всі вони працюють над тим, щоб я став кращим пілотом.
У всьому іншому, коли я не на треку, я звичайний хлопець – ходжу до школи, роблю уроки, ввечері полюбляю відвідувати спортивний зал, де займаюся з тренером. Хоча зараз канікули, і я дуже багато часу проводжу на симуляторі, готуюсь до формульних серій. А у вихідні обожнюю прогулянки в парках.
Я вважаю, що результат в перегонах можуть дати одночасний розвиток усіх аспектів – фізична підготовка, технічні знання, швидкість. Ти можеш бути неймовірно швидким на треку, але без достатньої фізичної підготовки просто не зможеш проїхати усю дистанцію гонки. Саме тому намагаюся розвиватися різнобічно, в цьому бачу запоруку успіху.
– В тебе є вільний час на себе?
– Як я вже казав, здебільшого весь вільний час уходить на симулятори. Але зараз полюбляю подивитися й футбол, особливо матчі Євро, багато матчів переглядаю.
– Як тобі виступ збірної України?
– Вони дуже добре провели останні два матчі, але не варто було так розгромно програвати Румунії.
– Ти брав участь у презентації боліду FW46 на цей сезон. Чи ще якимось чином команда залучає тебе?
– Коли в мене знаходиться вільний час, постійно намагаюся відвідувати фабрику команди у Гроуві. Часто спілкуюся з інженерами, щоб вже зараз розуміти про болід якомога більше і готуватися до переходу у формульні серії. Точно можу сказати, що мінімум раз на місяць я там буваю і додатково працюю по програмі, яку для мене розробили у команді.
– Спілкуєшся з основними пілотами «Вільямс», чи отримував від них поради?
– Так, я спілкувався і з Алексом Албоном, і з Логаном Сарджентом. Вони поділилися своїм досвідом переходу в юніорських серіях. І розуміння наявності проблем, з якими стикнувся і таким же чином стикалися вони, дійсно допомагає. Але вони неймовірно зайняті, щоб постійно спілкуватися з учасниками молодіжної академії.
– Можеш не соромлячись відправити їм повідомлення в месенджерах?
– Ще ні. Але у мене більш ніж достатньо людей з команди, у яких я можу поцікавитися тими чи іншими речами.
– Ти також встиг побувати у паддоку на 24 годинах Ле-Ману. Які головні враження?
– Це був цікавий досвід, дуже сподобалося перебувати там. Найбільше цікавили стратегії, які використовували команди, щоб перемогти в такому марафонському заїзді. Формат дійсно дуже цікавий, можливо колись пощастить взяти участь й у 24-годинах Ле-Ману.
– Як ти оцінюєш перспективи «Вільямс» у «Формулі-1»?
– Я дивлюсь практично всі перегони, хіба що коли вони припадають на час моїх змагань, то не в змозі подивитися. Але якщо я вдома, зазвичай намагаюся виділити час і глянути гонку. Стосовно перспектив команди, то дуже складно сказати, скільки часу потрібно команді для того, щоб зробити швидкий болід. Але коли я був у паддоку Гран-прі Емілії-Романьї, весь колектив працює над тим, щоб зробити все можливе. Всередині команди усі вірять, що «Вільямс» невдовзі повернеться до топів.
– Як скоро ми можемо побачити Олександра Бондарева у боліді «Формули-1»?
– Дуже рано ще говорити про дебют. Для того, щоб туди потрапити, мені потрібно стати найсильнішим у всіх інших серіях, а я тільки роблю свої перші кроки. Але запевняю, що бажання, прагнення та мотивація зробити це у мене точно наявні.
«Мати розбудила о 7-й ранку і розказала, що трапилося. Я був шокований і безсилий»
– В тебе чітка позиція стосовно війни в Україні. Де і в яких умовах ти зустрів повномасштабне вторгнення?
– Я українець, народився у Києві, вся моя сім’я з України, тому я намагаюся підтримувати свою країну в такі нелегкі часи. На кожному подіумі я підіймаюсь з українським прапором, також брав участь у благодійному заїзді Race for Ukraine в Англії.
24 лютого я був на перегонах у Франчакорті, мама розбудила о сьомій ранку, розказала про те, що сталося. У мене був величезний шок, мій тато перебував в Україні, я відчував якусь безсилість. Але вимушений був прийняти реальність такою, постійно тримав зв’язок з батьком.
– Як в командах реагують на події в Україні?
– Вони сильно мене підтримують, вони знають, що мій тато в Україні. Причому це стосується абсолютно усіх команд, до яких я маю відношення, від «Вільямс» та «Према» до «Kart Republic». Найбільша, напевне, підтримка йде від «Вільямс», що черговий раз підтверджує правильність мого вибору.
– Чи підходять до тебе пілоти або технічних персонал з країни-окупанта поспілкуватися?
– Після початку повномасштабного вторгнення я практично з ними не спілкуюся. Якщо я й вимушений з кимось говорити, то тільки через перегони, але загалом спілкування якщо і є, то мінімальне. Особисто з їх ініціативи ніхто не підходить, чи то ігнорують, чи удають, що нічого не трапилося.
– На останок, які поради можеш дати юним українським пілотам?
– Перше – це ніколи не здаватися, навіть якщо трапляються якісь погані речі у житті, треба продовжувати робити те, що ти мусиш. Життя часто буває несправедливим, але однозначно робить тебе сильнішим. Кожен раз, коли ти повертаєшся в перегони після складнощів, ти будеш робити усе краще.
Друге – постійна праця, щодня, фізично і ментально. Тільки так можна стати найсильнішим та найшвидшим гонщиком на треку.
Вже у вересні на Олександра очікує дебют у «Формулі-4», і це лише початок захопливої подорожі, яка обіцяє багато цікавих викликів та досягнень. З його визнанням та підтримкою від такої престижної команди ми можемо очікувати, що гонщик продовжить підійматися на вершину автоспортивного світу.
Його приклад вже надихає молоде покоління спортсменів та фанатів перегонів з України. З наполегливістю та пристрастю можна досягти неймовірних висот, що наочно підтверджує Олександр. З нетерпінням чекаємо на майбутні звитяги на треку, які послугують додатковими приводами поспілкуватися.