«Онопрієнко місяць не тренувалася». Блохіна – про результати на ЧЄ, тріумф Онофрійчук та травми у збірній
На турнірі в Будапешті Україна здобула 2 бронзові нагороди.
26 травня у Будапешті завершився головний старт сезону в європейській художній гімнастиці - передолімпійський чемпіонат Європи.
На турнірі було розігранно останні путівки до Парижу-2024: в особистій першості її зі скандалом отримала 15-річна ексросіянка Віра Туголукова, яка зараз представляє Кіпр, а серед груповичок відібралася збірна Азербайджану.
Команда України створила одразу декілька сенсацій на турнірі: торішня чемпіонка Європи Вікторія Онопрієнко не відібралася до жодного фіналу, 16-річна Таїсія Онофрійчук здобула бронзу з обручем на дебютному ЧЄ, а груповички - бронзу у фіналі з трьома стрічками та двома м'ячами.
Про результати турніру, причини провалу Онопрієнко та перспективи збірної ми поспілкувалися із тренеркою команди Іриною Блохіною.
«Результат Онофрійчук, який ми побачили, став можливим завдяки Онопрієнко». Про підсумки ЧЄ та підготовку до турніру
«Насправді вийшов дуже неочікуваний чемпіонат Європи, але ми сподівалися на кращий результат – це 100 відсотків.
Медаль Таїсії не була сюрпризом, тому що ми дуже багато працюємо. І всі мають розуміти умови, в яких ми зараз працюємо… Ми живемо і тренуємося в Києві, який постійно перебуває під ракетними обстрілами росіян.Проте напередодні чемпіонату Європи у нас була можливість 10 днів попрацювати в Ужгороді. Це якщо рахувати з дорогою, а так самі тренування тривали близько тижня.
Для нас це було важливо, тому що Ужгород дав нам трохи спокою та сну. Там ми дуже добре підготувалися, тому що там немає повітряних тривог, немає постійного стресу вночі. Адже, коли атаки ми не можемо спокійно тренуватися. Нашій нервовій системі дуже важко, дівчатам дуже важко. Ми дуже добре пройшли підготовку. Кожен з нас, кожна людина в команді, в тренерському штабі вклала в те, щоб був такий результат.
Це був дуже важкий турнір: чотири дні нон-стоп ми прокидались о 4:30 ранку і вже о шостій ранку ми були в залі. Ми сюди з Таїсією та Вікторією перші приходили, і останніми з залу йшли. Змагання починалися о дев’ятій ранку, а завжди дуже важко починати так рано. Я пишаюся нашою командою, я пишаюся кожним, тому що нікому так не важко, як Україні зараз. Нас ніхто не розуміє, світ нас не розуміє.
У неділю, в день фіналів, в Таїсії був день народження. По-перше, ми їй сказали: «От візьми і зроби собі подарунок». Вона боєць, і у неї такий характер, що далі буде дуже цікаво за нею спостерігати».
Бронза Онофрійчук дуже особлива, адже юна гімнастка стала першою українкою за 9 (!) років, яка здобула нагороду на дебютному ЧЄ. Востаннє подібне вдавалося Елеонорі Романовій в 2015-му, але вона зробила це у командній першості, а не в особистих фіналах.
«Результат Таїсії, який ми побачили, став можливим завдяки Вікторії (Онопрієнко – прим.).Тому що Віка сьогодні для неї приклад в роботі, приклад в змаганнях, як вона бореться, як вона завжди захищає наш прапор і підіймає його.
Тому, якби не Вікторія… Сама вона, як вона працює в залі, як вона ставиться до всіх нас - до тренерського штабу, до людей. Для Таїсії Вікторія – приклад. Таїсія не була б такою сильною і мужньою, якби не Вікторія. Тому за це я дуже вдячна».
«Онопрієнко потрапила до лікарні і місяць не тренувалась»
Онопрієнко, яка їхала до Будапешту в статусі однієї з фавориток у боротьбі за медалі не змогла вийти до жодного фіналу.
Українка припустилася грубих помилок у вправах з м'ячем, булавами та стрічкою, обруч вдалося зробити краще, але Вікторія залишилася лише запасною у цьому виді. Набраних у кваліфікації балів у багатоборстві не вистачило для того, щоб потрапити до топ-24 і вийти до фіналу.
«Вікторія дуже багато працювала, і це скаже кожен з нас. Ірина Іванівна теж, як головний тренер підтвердить це і скаже те ж саме. Вікторія була вперше готова так добре. Вона була найкращою. Я говорю про це, а у мене мурахи йдуть по тілу. Ми в залі постійно зранку до ночі. Коли в нас є зал, ми працюємо нон-стоп. І ми вклали зараз таку працю.
Це вперше, коли вона встала на етап цілком дорослої та професійної гімнастики. Але на її плечах лежить величезна відповідальність і вона дуже сильно її відчуває. Вона відчуває цю відповідальність за всіх, за всю країну, за те, щоб показати найкращий результат зараз.
Але вона місяць не тренувалась. Їй стало дуже погано після Кубку Світу в Софії. Люди не знають, але вона потрапила до лікарні. У нас був переліт Софія – Варшава – Баку, і коли у Варшаві ми вже йшли на літак, то її не посадили через сильний спазм шлунку. Вийшов капітан і сказав: «Ні, я не посажу її на літак».
В решті швидка забрала Віку до лікарні. Це було важко для нас, для всієї команди, я хотіла залишитись, але Ірина Іванівна сказала, що залишається Марина Анатоліївна (Кардаш – прим.). Це було важко, тому що я розуміла, що в неї це через стрес, який ми всі відчуваємо. Ми люди, а це такий людський фактор, який наздоганяє нас. І він за ці два роки, вперше, отак дуже сильно її наздогнав.
Вікторії стало дуже погано, ми терміново шукали допомогу, навіть зверталися до посла України в Польщі. Ми просили всіх про допомогу, тому що їй було дуже погано. Ми сіли на літак і всі були реально в шоку, тому що ми летимо, а в нас однієї гімнастки немає. У нас немає першого номера збірної. А це був дуже важливий старт для неї і для всієї команди.
У нас був нічний рейс, ми всю ніч не спали. Як тільки ми прилетіли в Баку, одразу зателефонували Вікторії та Марині Анатоліївні, і виявилося, що їй стало ще гірше. Допомогу, яка їй була потрібна, вона так і не отримала. Врешті-решт ми посадили її на потяг до Києва, і вже вдома вдалось зробити всі аналізи. Вона повинна була пройти всі перевірки, і, як виявилось, у неї був повний комплект всього.
Як наслідок нам потрібно було зупинити тренування Вікторії через це. Це було важко, тому що ми набирали форму, ми вже були на піку, а потрібно зупинитися. Це було важко тому, що нам потрібно було Поліну Городничу посадити на потяг до Польщі, знайти їй квитки на літак, змінити всі наші плани. А це не входило в бюджет збірної на той момент, потрібно було це оплачувати окремо. А ще необхідно було змінити всі заявки через FIG та зробити акредитації, можете уявити, як це багато паперів?
Тоді Таїсія відчувала цей стрес, вона розуміла, що відповідальність лягла на її плечі і їй потрібно зараз стати першим номером, і продовжувати боротися. І вона сказала: «За Віку, за всю команду, я буду боротися за Україну». У нас був час з Таїсією спокійно попрацювати, і ми побачили результат: вона була настільки готова, що в Баку виграла свої перші три медалі Кубка світу.
Увесь цей час Вікторія чекала в Україні, поки ми повернемося, тому що нам потрібно було подивитися її аналізи, і вирішити, що робити далі, як її потім ввести правильно в форму, щоб не стало гірше.Тому що в неї був дуже важкий фізичний стан. Настільки важкий, що ми дуже перелякалися, для нас це було справді важко.
Коли ми вже зрозуміли, що і як, то ми потроху заново почали працювати. І потім, коли вже залишалося десь два тижні до чемпіонату Європи, Віка в один момент просто вийшла в неймовірну форму. Ми працювали, як ніколи раніше.
Це все від ментального здоров’я. Але коли та стається, зараз багато людей не зрозуміють мене, але я скажу: я вірю в неї і підтримую її на всі мільйон відсотків. Я знаю, що зараз всі вже говорять, як таке може бути. Але немає злетів без падінь. Ці перешкоди даються тільки сильнішим. А Віка це справді неймовірний боєць. Я впевнена, що тільки зараз у неї все почнеться так, як вона завжди мріяла, вона знайде цю ментальність, вона все подолає.
Так, це було дуже боляче. Ми досі не можемо усвідомити, що вона не потрапила до фіналу в багатоборстві, це просто неможливо уявити. Коли ми побачили, хто потрапив, то у нас було дуже багато запитань стосовно тих прізвищ. Зайшла б вона 24-ю, то, ми б зробили все, от все від нас залежне. Нам дуже потрібний був цей день, ця субота, щоб було це багатоборство і піти далі. Але зараз будемо ще більше працювати, ми знаємо з чим і як.
Я впевнена в ній. Я дуже прошу всіх підтримати Віку, не говорити нічого поганого, тому що, от повірте, ви не знаєте, як це важко. Діти війни - ми інші. Ми всі настільки змінилися, і ми проходимо через дуже болючі події. У нас був найкращий результат, і найжахливіший результат одночасно. Але це не означає, що Онопрієнко зупиниться, це не означає, що вона не йде далі. Це для неї такий дуже... я б сказала, як би це дивно не звучало, дуже крутий початок.
І я сподіваюся, що на наступному змаганні, ви вже побачите Вікторію, такою, як ми всі завжди її бачимо: впевненою, готовою боротися і підіймати прапор України. Тому що вона готова. Я це говорю як тренер, який також відповідає за результат. Важко це проходити, але це потрібно для чогось більшого, для наступного рівня. Тому зараз я дуже прошу підтримки і просто, щоб всі знали, що ми працюємо не в однакових умовах з усім світом. Ми в зовсім інших умовах.
Хочу подякувати нашим партнерам Nishohi, 1ONA.STORE та Креатор-Буд за підтримку збірної України в цей дуже важкий для всіх нас час. Для української художньої гімнастики дуже важливо, що попри ці, як я вже сказала, далеко не рівні умови з іншими країнами, в нас є компанії, які протягнули руку допомоги і допомагають нам гідно представляти нашу батьківщину у світі.
Щодо Таїсії, то їй легше, тому що вона зараз не перший номер, її енергія зараз спокійна та вільна. А наша Вікторія – вона незламна та незалежна, як Україна».
«Після ЧС дізналися, що Поліна виступала з переломом». Куди зникла Каріка, яка минулого року боролася за олімпійську ліцензію для України
Поліна Каріка - одна з лідерок збірної протягом минулого сезону. Ця гімнастка боролася за другу олімпійську ліцензію для україни на тогорічному чемпіонаті світу, але виступила не зовсім вдало.
Після цього гімнастка зникла з радарів вболівальників, а у мережі ширилися чутки про те, що Поліна завершила кар'єру після драматичного ЧС.
«Я її так люблю. Вона зовсім інша гімнастка. У нас всі дуже різні, харизматичні й на те вони й індивідуальні гімнастки. Тому що всі вони мають власну індивідуальність. І у нас їх багато. Вони різноманітні, як наша країна.
Після чемпіонату світу ми дізналися, що Поліна виступала з переломом. У неї була така проблема, що це не одразу побачили на МРТ. Вона говорила, що болить, але ви ж розумієте, що це професійний спорт. Болить все і завжди, а якщо не болить, то значить ми щось робимо не так.
Зараз у неї тільки почало все ставати краще. На це пішло багато часу. І ми їй дали зараз час на відновлення, щоб все вже пройшло. Щоб вона впевнено увійшла у новий сезон з новими правилами. Ми з нею весь час на зв'язку. Вона працює і вже чекає на наше повернення. Ми ще її побачимо, але вже в новому сезоні. У неї теж була така важка ситуація, адже кістка зростається 5-6 місяців, що є дуже довгим процесом. Але не працювати вона не могла, 5 місяців нічого не робити. Це не в її випадку».
Про війну в Україні
«Ще у мене є прохання від всієї збірної, від всіх дівчат. Ми сьогодні дуже сильно просимо світ об’єднатись і зробити так, щоб нарешті настав мир. Для всіх наших дітей, для майбутнього. Тому, що медаль, так, це важливо, але це може бути остання медаль, тому, що у нас не буде наступного покоління.
І для наступного покоління ми дуже просимо, щоб настав мир. 15 червня у Швейцарії пройде Саміт миру, і ми дуже просимо весь світ об’єднатись навколо ідеї миру в Україні.
Для наших дітей, адже вони для нас - найважливіше».
Фото: Ірина Журавльова/Tribuna.com, Ulrich Faßbender/Facebook
Інші пости блогу
