Ірина Дерюгіна: «На Олімпіаді був фурор маленької, тендітної, але неймовірно сміливої Таї Онофрійчук»
Інтерв'ю: Онофрійчук, Онопрієнко, реформа спорту, Бубка, спортивна гімнастика.
Донедавна основним акцентом роботи Ірини Дерюгіної була художня гімнастика. Але у жовтні її обрали президентом Української федерації гімнастики. Вона охоплює кілька видів: спортивну, художню, стрибки на батуті, акробатику та аеробіку.
В інтерв'ю Олегу Щербакову Дерюгіна проаналізувала результати української гімнастики на Олімпіаді, розповіла про плани федерації, як вирішити питання із постійними сварками у спортивній гімнастиці та підтримала діяльність Сергія Бубки у МОК.
«Я не знаю, як художня гімнастика не здобула медаль на Олімпіаді»
– Як ви оціните результати української гімнастики на Олімпіаді?
– Ми не отримали результат, на який розраховували. Я не знаю, як художня гімнастика не здобула медаль на Олімпіаді. Ми повинні були взяти, але так вже сталось.
Команда за статусом класна, добре готова. Але у дівчинки з рук випав м'яч… Це Олімпійські ігри, тут можуть бути випадковості. І нам не пощастило. Наші діти тренуються в стресі від тривог, нічних обстрілів, відсутності тепла, світла, залів, високих стель...
Щодо Таї Онофрійчук, то, мабуть, не було жодної країни, чиї представники не підійшли і не сказали, що вони були у захваті, це був фурор маленької, тендітної, але неймовірно сміливої Таї.
У спортивній гімнастиці дали лише одну медаль. Я не можу зараз сказати, що сталося.
Тим керівництвом не було з'ясовано, що взагалі відбувалось і не надали звіт, аналіз. В результаті у федерації лише одна медаль.
Окремий момент, що в олімпійській програмі саме в художній гімнастиці всього дві медалі. В нас же 3 дні змагання в художній гімнастикі, 3 дні виступають одні і ті ж гімнастки, двічі виконують програму в індивідуальних і двічі в групових вправах. Кваліфікація і фінали.
Федерація не раз порушувала питання про зміну підходів до олімпійських медалей у художній гімнастиці. Як олімпійський вид спорту, художня гімнастика заслуговує на те, щоб її програма на Олімпійських іграх була розширена і наближена до формату чемпіонатів світу. Це дозволить спортсменкам демонструвати свої вміння в більшій кількості дисциплін і підвищить престиж цього виду спорту.
У всьому світі художня гімнастика стала дуже популярною. В США, в Японії дуже багато клубів.
Але медалі з якоїсь причини забирають – то у художньої гімнастики забрали одну медаль для батута, то ще щось. У групових вправах було 6 гімнасток, а тепер 5.
– Як відбувався процес вибору гімнастки, що виступить на Олімпіаді? Йдеться про Таїсію Онофрійчук. Ми знаємо всю передісторію, що ліцензія не іменна.
– За півтора-два роки до Олімпіади НОК затверджує критерії відбору, а потім проводить нараду та затверджує учасників Ігор. Головний старт – чемпіонат Європи. Також є обов'язковим чемпіонат України. А вже далі результати на етапах Кубка світу. Чемпіонату світу в рік ОІ немає.
[У травні] на чемпіонаті Європи Тая Онофрійчук була 4-ю, а Віка Онопрієнко – 26-ю.
До цього [у квітні після етапу Кубка світу у Софії] у Віки стався сильний напад у підшлунковій залозі. Її зняли з літака. Це було під час пересадки у Польщі. І нам довелося залишити її з тренером у Польщі.
Для мене стало шоком, що за два дні у Польщі, попри допомогу НОК в особі Вадима Гутцайта, міністра Матвія Бідного, посла не вдалося її обстежити та надати допомогу.
Я завжди знімаю капелюха перед нашою медициною, бо наші лікарі вислуховують та допомагають.
І ось так усе пішло, що ця маленька дівчинка (Таїсія) себе проявила. Вона набрала суму балів вище за всі змагання, які були протягом року.
– Як ви вважаєте, Віка Онопрієнко вже закінчила кар'єру? Принаймні її прізвища немає у складі збірної на сайті Федерації.
– Віка є у складі збірної, це неправда. А нових списків ще нема.
Але я додам: вона в один момент просто не прийшла в зал. Це особисте. Кожна людина робить такий крок самостійно.
Вона на контракті зі збірною, але іноді навіть у 20 років люди помиляються та не розуміють, що вони роблять. Як би ти не пояснював, вони мають своє бачення.
(До розмови підключилася старший тренер збірної з художньої гімнастики Ірина Блохіна - прим. Tribuna.com)
Ірина Блохіна: Звичайно, їй було складно ухвалити вибір. Вона мала нелегкий рік, навіть останні пару років. Все накопичилось. Мені здається, Віка тільки зараз, зупинившись, зробить переоцінку і почне бачити багато речей зовсім по-іншому.
Крапку, мені здається, Віка не поставила, ми не знаємо. Ми даємо Віці зараз отямитися.
Ірина Дерюгіна: Молодь не завжди бачить те, що вона хоче. Ми підказуємо, але, напевно, їй потрібен час, щоб вона це усвідомила.
– Щодо інших молодих гімнасток. Куди зникла Меланія Тур? Вона непогано себе проявила минулого року, потім мала пошкодження, змагалася з травмами, поїхала до Ізраїлю і зникла. Її немає для української гімнастики?
– Я ще обдарованішої гімнастки не бачила. Але є таке поняття, що перемога – це праця. Вона поїхала до Ізраїлю неповнолітньою, як виявилось, у неї там живе дідусь. Їй швиденько зробили паспорт, а навчається вона в нашому університеті [у Києві]. Напевно, отримала певну свободу в діях і тепер уже без батьків сама ухвалює рішення.
Я навіть не знаю, де вона знаходиться, але мені в Ізраїлі сказали, що таких лінивих вони не тримають. Її реально подивилися і зрозуміли.
Вона дуже обдарована, але цього замало.
– Зараз Таїсія здається беззаперечним номером один. Але якщо дивитися у перспективі наступного олімпійського циклу, хто може їй скласти конкуренцію?
– По-перше, я завжди дивлюся далеко і дивлюсь близько. Тому що кожен день є питання, які потрібно вирішувати.
Наразі йде вибір вправ. Торік у Таї були дуже вдалі вправи – всім подобалося абсолютно все, але зараз важливо адаптуватись до нових правил. Дві вправи міняємо, дві адаптуємо.
Нині за правилами потрібно, щоб гімнастки більше висловлювали характер твору, музично рухалися. І це трішки йде в розріз із правилами, які були раніше. До цього потрібно було за півтори хвилини зробити все, і в тебе на це взагалі не було часу.
Наразі більше часу для артистичної цінності. Зараз трохи менше складнощів [тіла та предмета], але додалося інше завдання, пов’язане з музикою, емоційним станом, виконавською майстерністю. І над цим треба додатково працювати. Тож ніхто не знає, як воно буде.
Ще не відкинуто Поліну Каріку, у неї була травма. Майже 8 місяців у неї не зрощувалась плеснова кістка. Я хочу подякувати лікарям, які допомогли, щоб вона зараз могла добре тренуватися. Тому що ті правила трошки створили колапс. Діти у нас молоді, йшло перевантаження плеснових кісток, у багатьох були травми.
Ірина Блохіна: Додам: правила, війна, тривоги. Ми спускаємося вниз, у підвал. Холодно, тіло остигає, наново доводиться розігрівати, продовжувати тренування. Це все створювало колосальний стрес для організму - і психологічно, і фізично. Як би ми не працювали правильно тілом, неможливо було останні майже вже 3 роки війни витримати все те, що діти у спорті проходять. І це молоді організми.
Ірина Дерюгіна: Навіть якщо, припустимо, ти бачиш, що вона намагається впоратися, її тіло все одно про це говорить. Були травми. У Анастасії Ікан травма, у Поліни Каріки травма, у Лейли Юсіфзаде травма. Це пов'язано з опорною стопою. У нових правилах немає балансу елемента на 2 ноги.
– Нещодавно досить несподівано для багатьох на змагання до Японії поїхала Христина Погранична.
– Бо були травмовані Поліна Каріка та Анастасія Ікан, тому поїхала Христя.
Я схиляюся перед цією дівчинкою, бо вона шалено любить гімнастику. Вона все робить із задоволенням. І реально, як не дивно, її залишив стрес, вона почала розкриватися.
Їй багато не вистачає можливостей та даних, які, можливо, є в інших. Але ж вона дуже хоче. Як буде далі, я не знаю, але від неї є позитив і хороше розуміння.
Просто вона, якщо їде до Львова, то, звісно, не так працює, як тут [у Києві].
– Чи є проблеми із залами для художньої гімнастики?
Ірина Блохіна: У всіх збірних у всьому світі як мінімум 6 майданчиків для тренувань зі стелею від 14 метрів та вище. Ми тренуємося на двох майданчиках з висотою 7,5 метрів.
Ірина Дерюгіна: І цьому ми раді, бо «Атлет» уже став домом – затишним, теплим. У нас вікна і світло, навіть коли електроенергії немає. Ми вдень можемо тренуватися.
Але все одно зала – це дуже велика проблема. Чим більше якісних залів, тим краще для всього виду спорту.
– Гімнастки повинні бути, зрозуміло, стрункими, худими - це дієти. Наскільки якісне, на вашу думку, зараз збірна має медичне забезпечення?
– Цього року у нас був нещасний випадок у збірній – пішов із життя лікар Олексій Стах. Йому був 31 рік. Це стало великим шоком для всієї збірної, який, звісно, позначився на всіх.
Нині у нас є лікар, але він у Дніпрі. За можливості приїжджає, бо він також пов'язаний із війною. Тимчасово допомагають дві жінки.
Також є хірург із інституту травматології. Ми залучили всіх, хто може допомогти нашим дітям відновитись. Поки що це болюча тема.
Ми даємо дітям вітаміни, допомагаємо, але через календар не було повноцінного відпочинку, коли всі можуть одночасно піти хоча б на півмісяця. Окремі тренери відпочивали, Тая відпочивала 10 днів, груповички відпочивали. Але не вдається зробити збори, як ми, наприклад, робили постійно у Криму, збори ОФП – також не виходить.
Зараз тренування проходять в одному залі, потім виїзди на змагання – ми підлаштовуємося під те, що на будь-який старт втрачаємо три дні в дорозі. Діти приїжджають – очі у різні боки. Це дуже важко.
– Що стосується дієтологів – це питання якось стоїть чи ні?
– 16-18 років – це у нас основний вік, але юніори – це 14 років. Ми залучали дієтологів. Лікарі знають усе, що потрібне. Але буває, що спортсменки послухали, а зробили інакше.
Це неможливо. Наприклад, вони лише після 20 років починають не дружити із шоколадом. А от 14-15-18 – це велика дружба з шоколадом. І що б ти не казав, це не працює. Ти їм кажеш – так, вони дослухаються. Коли ми на зборі, це легше контролювати. Коли вони вдома, то неможливо всіх контролювати.
Ірина Блохіна: Професіоналізм у будь-якої дитини повноцінно включається у 20 років, бо вона може вже приймати раціональні рішення, а у нас в 20 зазвичай закінчують.
Ірина Дерюгіна: Проблема із вагою у нас зараз практично не стоїть. Тим кільком, які хочуть схуднути, - ну, може вони схуднуть.
Ірина Блохіна: Наш вид спорту висококоординаційний, він сильно залежить від правильної роботи тіла – м'яз має бути робочим. Усі м'язи включені у роботу. Справа не в тому, наскільки худий хтось чи ні, все приходить до того, що це має бути координація предмета та тіла.
Далі підв'язується психологічний та моральний стан. Все взаємопов'язане. Щоб увімкнулися всі процеси, потрібно включити тіло.
Але сьогодні, повністю згодна з Іриною Іванівною, ми не бачимо такої проблеми із вагою. Створено комфортні умови у залі для правильної роботи, щоб не було таких проблем та стресів, пов'язаних із цим.
– Скажіть мені, якщо я не правий: «Олегу, ти не правий». Але візуальне відчуття. Подивився Олімпіаду: багато дівчат із топу – 20 і старші.
– Зараз такі правила, коли треба бути старшим. Адже щоб висловити щось, ти маєш трохи пожити, щось передати, розповісти. Але деякі й у 14 років емоційно створені для цього. Вони мають цей запал.
Але загалом я давно говорю, що нам потрібно зробити гімнастику трохи легшою, щоб ми і після 20 збирали зали для глядачів, а спортсменки не бовталися. Тому що одні йдуть у тренери, інші не знають, як себе застосувати у найкращому віці.
– Як ви вважаєте, чи додадуть нові правила більше суб'єктивності в оцінюванні?
– Додадуть. Дивіться, трохи навели лад у тому, як оцінювати складнощі, але ніхто не знає і не розуміє, як оцінюватимуть артистичність виконання. І я навіть не знаю, що буде.
– Чи добре це для Онофрійчук чи недобре?
– Ми зараз працюємо, щоб було добре. Що з цього вийде – побачимо.
«Хочете робити клуби? Будь ласка, нехай розвиваються. Але залиште школи. Гармонізуйте, збалансуйте все»
– Нещодавно вас обрали президентом Української федерації гімнастики. І вибори пройшли якось непомітно. Олександр Сухомлін пішов, ви прийшли. Як це все відбувалося?
– Ми провели позачергову конференцію. Кожна дисципліна обрала своїх делегатів. І зараз юристи працюють, приводять усі документи відповідно до вимог Міжнародної федерації гімнастики (FIG) та законів України. Це велика робота, багато змін. І не забуваємо, що Україна у стані війни.
– До якого часу формально продовжуватиметься ваше керівництво як президента? Коли такі вибори мають бути відповідно до статуту?
– По-перше, я тільки прийшла, давайте коректно ставити питання. Як тільки мене обрали, одразу поїхали на конгрес FIG. І знаєте, багато хто за кордоном це дуже добре сприйняв, бо, напевно, я це вже давно заслужила.
З іншого боку, у нас зараз повне порозуміння у президії. Всі ми допомагаємо один одному, працюємо.
– Якщо звести все до дуже простих питань, яке ваше завдання в якості президента Української федерації гімнастики? Декілька її напрямків на найближчі місяць, рік, півроку?
– Наразі стоїть завдання зберегти всі види гімнастики. Якщо у неолімпійських дисциплінах більш-менш нормально – там є медалі, результати, то у олімпійських дисциплінах є проблеми.
Наприкінці року буде конкурс головних тренерів з усіх дисциплін – художня та спортивна гімнастики, батут, акробатика, аеробіка. Потрібно, щоб все це пройшло правильно, грамотно, щоб люди зайняли свої місця. Найголовніше - щоб не було стресу.
Друге – потрібно проаналізувати кошти і ресурси. Наприклад, залів для тренувань художньої гімнастики немає, спортивній гімнастиці потрібне обладнання та прискорити процес будівництва зали у Конча-Заспі. У них із цим завжди проблеми – снаряди швидко зношуються внаслідок інтенсивних тренувань. Багато снарядів, килимів, обладнання, на жаль, залишилося на окупованих територіях, які були віддані свого часу для розвитку спорту в регіонах.
Зараз важливо підготувати суддів з усіх видів спорту, пройти інтерконтинентальні курси у Лозанні, скласти іспити та отримати міжнародні ліцензії, а також національні ліцензії в Україні. Для цього потрібне фінансування, НОК України пообіцяв сплатити.
Дуже мало людей можуть отримати першу, вищу категорію, яку видають на 4 роки – і це проблема для України.
Якщо здадуть – добре, не здадуть – значить, Україна буде без суддів. Правила змінилися.
Раніше курси організовувала FIG, зараз цим займаються континентальні федерації. У художній гімнастиці 19 суддів із 3-ю категорією, які можуть поїхати на континентальні курси, в інших видах спорту значно менше.
Наша федерація спільно зі Словаччиною першими подала заявку на проведення курсів з художньої гімнастики. І зараз триває боротьба, але Європейський гімнастичний союз (UEG) дещо все по-своєму робить. Поводиться дуже некоректно щодо саме художньої гімнастики.
До вибору курсу для суддів слід підходити відповідально. Скласти іспити - це великі фінансові вкладення.
Тому головне завдання – щоб усі дисципліни були із суддями. А потім уже можна будувати інші плани.
Важливо зробити так, щоб через 4 роки, коли будуть наступні вибори до FIG, наша федерація мала позитивний імідж країни, яка, попри труднощі, здатна гідно заявити про себе на міжнародній арені. Щоб у нас були представники у технічних комітетах. В усіх структурах.
Окреме завдання – зберегти людей для України, бо за кордоном ти завжди чужий.
Багато молоді цього не розуміє. Це стосується всіх – і тренерів, і спортсменів. І поки вони з цим не зіткнуться, доки не зрозуміють, що вони втратили, поїхавши тимчасово чи назавжди.
Ми намагаємось зараз повернути всіх – тренерів, спортсменів. Дати їм можливість працювати, але для цього потрібні зали, обладнання. Людям потрібен мир та надія на повернення.
– У жовтні відбувся конгрес FIG, на якому переобрали президентом Морінарі Ватанабе, також було обрано членів найважливіших технічних комітетів, де у нас спірні результати – наприклад, у художній гімнастиці до складу техкому не увійшла Олена Дмитраш.
– Я брала участь у всіх конгресах. І в художній гімнастиці поки що, крім мене, ніхто не входив у техком. Для цього потрібно мати щонайменше другу суддівську категорію. Більше того, відсудити потрібно добре.
Напевно, у нас була помилка, ми недостатньо спілкувалися, неправильно будували роботу у попередні роки.
Тому ще одне важливе завдання – виправити ситуацію з роллю української федерації України на міжнародній арені.
– Яка ваша позиція щодо можливої реформи спорту, яку анонсувало нинішнє міністерство?
– У нинішній структурі функціонування спорту є один незрозумілий момент. Міністерством фінансується збірна команда України з виду спорту. І слава Богу, що уряд дає на це кошти.
Але цілком зрозуміло, що розвиток спорту значною мірою залежить від роботи спортивних федерацій, які координують діяльність на національному та регіональному рівнях.
– Так як зберегти покоління молодих спортсменів, які зараз виїжджають за кордон?
– Звичайно, війна сильно вдарила по спорту. У перші дні багато хто поїхав. Потім почали повертатися. Ми повинні підтримувати дітей і тренерів, це наше майбутнє покоління, яке треба виростити в умовах війни. У спорт повинен виконувати цю місію. Для цього потрібно більше тренерів, не знищити дитячий спорт, не знищити дитячі школи. Потрібна гармонія у всьому навіть за умов війни.
Навіщо знищувати ДЮСШ? Хочете робити клуби? Будь ласка, робіть клуби, хай вони розвиваються. Але залиште школи. Гармонізуйте. збалансуйте все.
Ми маємо бути вдячні спонсорам, які ще можуть підтримувати спорт. І велика вдячність батькам спортсменів за командний дух та підтримку.
«Дай Бог, щоб наші люди навчалися правильній стратегії Бубки»
– Наскільки, на вашу думку, зараз зберігся вплив у гімнастиці Росії?
– Вони три роки не виступали, тому незрозуміло. Не хочу про них говорити.
– Щодо ексросіянок. Ваша думка про перемогу німкені Дар’ї Варфоломєєв на Олімпіаді, яка родом із Росії?
– Вона 10 років у Німеччині. У неї німецьке коріння і громадянство Німеччини - так, при всьому тому, що, може, у неї навіть зберігся російський паспорт. Але вона 10 років німкеня.
– Ви спілкувалися із Сергієм Бубкою на Олімпіаді. Але в Україні його немає, його існування непомітне. Його позицію критикують зараз багато хто в Україні, зокрема я.
– Він робить невидиму роботу. Дай Бог, щоб наші люди навчалися його правильній стратегії. А не говорили постійно: «Ой, я ось це зробив». Бубка – це людина, у якої мізки працюють правильно.
Наше керівництво пише: ось ми це зробили, ось ми щось зробимо. Але зрозумійте: у гімнастиці ми могли вирішити питання лише через суд. Вся писанина не працювала. Все в комплексі, можливо, воно спрацювало.
Моє бачення по Бубці інше. Так, він знаходиться там (за кордоном – прим. Tribuna.com). Він все одно робить роботу, яка потрібна Україні. Я знаю одне: він просидів усі змагання зі спортивної, художньої гімнастики у залі.
Важливо, щоб були люди з України, з якими спілкуються іноземці. Бо ж не підходять до інших, не спілкуються з іншими. Пам'ятники у Франції не ставлять за життя людям, якщо вони не заслужили.
Де б він не з'являвся, до нього завжди йдуть люди.
Нам потрібно, щоб були люди, які мають загальну повагу.
Він може порадити не робити помилок. На всіх Олімпіадах він був присутній з президентами міжнародних федерацій - у Ріо, Токіо, Парижі.
Я не знаю як з іншими, але з гімнастикою він спілкується. Я думаю, що з багатьма видами спорту він робить важливу роботу. Коли треба дізнатися, поговорити про Україну, вплинути – повірте, він робить це чудово. Таких людей, з якими там (за кордоном – прим. Tribuna.com) розмовляють, немає.
– Основне питання насправді до Бубки – це його спілкування з українською аудиторією.
– Є нові люди в Україні, вони намагаються, але вони не досягли таких висот, як він. Люди, які працювали в МОК, назавжди залишаються в МОК. Вони мають контакти, позицію та спілкування, яке дуже цінне для України.
І сьогодні спортивна дипломатія на цьому стоїть. Це потрібно. Розумієте, не можна тільки казати: «Я добрий, ось що я зробив». У нас молодь любить це показувати. Так, але тебе не знають, з тобою не привітаються там.
Я у спорті довго, я багато бачила, я це розумію. Повагу не можна купити, повагу можна лише заслужити часом.
– Які зараз стосунки у вас із нашими зірками, які вже закінчили? І чим вони займаються? У якому статусі Різатдінова, Нікольченко, Безсонова тощо?
– Із Сашею Тимошенко були нормальні стосунки до того моменту, поки вона не поїхала до Росії і там на святі Кабаєвої махала ручкою, що вона це Україна. Я їй висловила все, що думаю, і мої стосунки закрилися. Такі речі я не пробачаю.
З Анною Безсоновою нормальні стосунки, але мені боляче, що вона в Америці. Якби я бачила, що у неї там все добре – я була б рада.
Можливо, для неї все добре, але я не бачу її внеску в гімнастику. Ми з нею спілкуємось по телефону.
З Владою Нікольченко завжди були нормальні стосунки. Вона хоче з нами далі рухатися, вона йтиме за суддівством, з гімнастики не виходить. Вона підтримує дівчат, вона і Таю, і команду підтримала, коли ми виїжджали [на Олімпіаду]. Для мене це важливо. Віка не прийшла, Влада прийшла.
Багато хто хоче йти з нами далі, співпрацювати, продовжувати у суддівстві. Це тішить, тому що для суддівства потрібен особливий математичний склад розуму, швидкі мізки.
Коли Влада була молодшою, вона під час виступів все підраховувала. Зараз Тая так само починає розуміти, голова працює.
З Анною Різатдіновою нормальні стосунки. Вона школу відкрила, тренує.
Немає проблем, нормально. Аня назавжди залишилася послом української гімнастики. Тому там теж все гаразд.
Олена Дмитраш, яка брала участь у трьох Олімпіадах у групових вправах, учасниця фіналів – не вистачило трохи взяти медаль. На даний момент вона старший тренер національної збірної. Рита Васильєва - другий тренер з підготовки групових вправ до Парижа і, звичайно, працює з нами як тренер збірної. Вона дуже творча особистість.
Також з нами чудова і неповторна Вікторія Мазур, у неї найкраща техніка з предметом. Ці дівчата багато пройшли, а зараз працюють із підростаючим поколінням та основним складом юніорської та національної збірних України.
«Сварки в спортивній гімнастиці потрібно припинити»
– Оскільки ви зараз керуєте всією українською гімнастикою. то питання щодо скандального чемпіонату України та виділення на нього грошей невідомої компанії. Ваше ставлення до цієї історії і яка ваша роль, хоч розумію, що питання насамперед до Стелли Захарової?
– Моєї ролі ніякої. Цей чемпіонат розпочався 26 вересня. Мене обрали 8 жовтня.
Тому оцінити це можу з вами наступним шляхом.
Для мене позитивно, що ця подія відбулася. Терміни встановлює міністерство, деталі мені невідомі. Але питання, чому не було хлопців, які виступали на Олімпіаді?
Було прикро і те, що Ірина Надюк (тренер Іллі Ковтуна – прим. Tribuna.com) не приїхала, коли можна було вручити Іллі нагороду. Коли було нагородження, яке проводив президент України Володимир Зеленський за результати на Іграх.
– В українській спортивній гімнастиці постійні чвари. Як ви збираєтесь це питання вирішувати?
– Ці сварки треба припинити. Нагадаю, що наприкінці року будуть вибори головного тренера. Зараз попрошу всіх заспокоїтися, зупинитися. Ми справедливо розберемося за професійними якостями всіх спортсменів та функціонерів.
Це нормальна ситуація, коли є конкурентно-кар'єрна боротьба між тренерами, спортсменами. Я, як президент УФГ, спостерігаю, щоб жодна зі сторін не перетнула червону лінію і в жодному разі не завдала шкоди діловій репутації УФГ. Наша діяльність побудована на засадах демократії.
Фото: Максим Подопригора/НОК, Ulrich Faßbender, Віталій Клюєв/Tribuna.com, Арата Ямаока, Українська федерація гімнастики
Інші пости блогу
