Яремчук в «Шахтарі»: наскільки це вдала ідея
Розглядаємо з усіх боків.
Коли «Шахтар» перебував у пошуках форварда, в дискусіях вболівальників нерідко випливало прізвище Романа Яремчука. Але жодного разу це не підкріплювалось конкретикою чи принаймні чутками – до минулого тижня.
Річ у тому, що грецький Sport24 дав інсайд, мовляв, 29-річний українець зацікавив «Трабзонспор» та, увага, гірників. До цієї інформації можна ставитись максимально скептично, оскільки ні джерело, ні подача не викликають довіри.
Втім, це нарешті хоч якийсь привід розглянути цей ймовірний сценарій з переходом у «Шахтар». Та врешті-решт визначити, чи є сенс продовжувати обговорення, в якому поруч фігурують донецький клуб та Яремчук.
Чи є Яремчук топфорвардом для УПЛ?
Напевно, найпростіше з 5 питань, які підняті для оцінки. Так, Роман абсолютно точно за своїм класом вважався б одним з найкращих, якщо не найкращим нападником на тлі сьогоднішньої УПЛ.
Складно уявити, як захисники рівня поточного чемпіонату поралися б з настільки атлетичною дев‘яткою, яка з огляду на свій досвід у домінувальній команді завжди знаходила б моменти.
Що тут казати, якщо в більш конкурентній грецькій лізі Яремчук доволі ефективно використовує ігровий час, якого отримував небагато у сезоні: назбирує по 0.7xG при 2.46 ударах у середньому за 90хв у складі чемпіона «Олімпіакоса». І це при більш вертикальному футболі Хосе Луїса Менділібара.
До прикладу, Владислав Ванат – найкращий бомбардир УПЛ та нападник лідера чемпіонату «Динамо» – має 0.32xG при 1.85 ударах. А найкращий показник належить Данилу Сікану – 0.52xG, що все одно менше, ніж у Романа.
Одним словом, можна сміливо прогнозувати, що свої шанси та свої 15 голів він цілком здатен знайти у нинішній УПЛ. Нехай це очевидна річ, враховуючи зокрема статус у збірній України, але для закріплення вартувала окремого констатування.
Чи потрібен «Шахтарю» ще один форвард?
Що стосується конкретно «Шахтаря», то в розрізі наступного сезону варто розглянути кадрову ситуацію. І, як не дивно, позиція нападника все ж здається дефіцитною з огляду на три причини.
1. Егіналдо – не форвард
Бразилець, здається, усіма силами намагається це довести навесні. Так, у нього є певні задатки – може нагадувати нападника під «шахтарівський футбол», оскільки володіє хорошими швидкісними та, головне, технічними якостями. Плюс має унікальну здатність при рості 175 см дуже високо вистрибувати та вигравати повітря у захисників. Гол у ворота «Оболоні» зі стандарту як найсвіжіший доказ.
Проте головне завдання форварда – все ж голи, а з реалізацією моментів в Егіналдо поки біда. 4 голи на 46 ударів при купі втрачених шансів.
Карта ударів теж показова – безліч спроб з хороших позицій у карному, але мінімальна віддача.
З останніх помітних промахів:
2. Траоре сильно здав – і не нагадує нападника рівня «Шахтаря»
Буде дивно, якщо гірники влітку не зможуть реалізувати продаж Лассіни Траоре. Голи в останніх двох матчах навряд спровокують змінити цю думку, оскільки впродовж сезону помітно, як важно форварду передусім фізично поратися з обсягами на полі.
Грубо кажучи, «Шахтар» не може розраховувати на нього у багатьох фазах: без м‘яча у пресингу, транзиції (контратаки), володіння (динамічний рух навколо/у карному). Єдине, на що доводиться покладатись – «легкі» моменти наприкінці матчів, або ж гра у підіграші корпусом на «стовпа» під скидання. У цьому компоненті Траоре дійсно найкращий нападник команди, але:
а) Марино Пушич вкрай рідко використовує ці якості своєї дев‘ятки;
б) Лассіна точно не можна назвати стабільним гравцем у цьому плані.
3. Кауан Еліас – ще сирий, одного його недостатньо на дистанцію сезону
Бачили, скільки ігрового часу отримав 17-мільйонний новачок?
І ні, це не ознака промаху селекційної служби чи проблем з футболістом, а навпаки логічний розвиток подій. Ще при аналізі Кауана Еліаса взимку ми акцентували, що це нехай перспективний, проте «сирий» матеріал, з яким треба багато працювати – і відповідно цей процес потребує часу.
Черговий логічний висновок – «Шахтар» не може покладатись на одного Кауана на всю кампанію 2025/26. Йому потрібен якщо не конкурент, то як мінімум дублер, допоки бразилець через сезон-два повністю не розкриється (як це зараз відбувається з Кевіном аж після року перебування в Україні).
Тож так, новий форвард гірникам не завадить.
Чи потрібен «Шахтарю» форвард типажу Яремчука?
Радше так, ніж ні. По-перше, для різноманіття профайлів під різні сценарії матчів та під різних суперників. По-друге, нападник зі схожим профайлом приніс команді Пушича чемпіонство у розіграші 2023/24 своїми голами з другого поверху.
Йдеться, звісно, про Сікана, який попри всі недоліки ставав рятівником гірників, коли вони мучились проти компактної оборони та автобусів. У таких випадках старий дідівський спосіб з навісами виявився вкрай ефективним – благо, «Шахтар» достатньо сильно насідав на ворота суперників, а клас гравців атаки дозволяв виконувати якісні кроси. Як результат, навесні 2024-го Данило поклав 9 м‘ячів – більшість з них головою та при нічийному рахунку.
Як демонструє статистика, від ідеї з великою кількістю флангових передач у карний Пушич після продажу Сікана не відійшов – але ефективність цих спроб частково просіла.
За логікою, ці обов‘язки мав би перебрати на себе Траоре, який тепер грає частіше. Але знову випливає фактор серйозного спаду форми Лассіни та його інертності. Якщо ж порівнювати з Яремчуком, то у Романа суттєва перевага за єдиноборствами, зокрема верховими.
Сюди ж можна додати дії в пресингу – Траоре явно поступається Яремчуку та Сікану. Романа, до речі, за гру проти м‘яча після голу у ворота «Панатінаїкоса» хвалив Менділібар.
💬 «Від нападника ми очікуємо не тільки голи, і Яремчук робить на полі набагато більше, що було видно у моменті з першим забитим м‘ячем. Хтось може сказати, що це помилка воротаря, але якби нападник не пішов до кінця, цього гола б не було. Ми вимагаємо від нього активної гри без м‘яча, і він показав, що здатен це робити».
Та і в збірній він завжди виглядає активнішим у спробах чинити тиск на суперника, ніж той же Артем Довбик.
***
По-третє, якщо до типажу відносити й аспект «досвід», то такі футболісти «Шахтарю» теж знадобляться. Людина, яка може гарантувати певну кількість голів, не буде зайвою – а як ми пам‘ятаємо з першого пункту, ставка на високу результативність Яремчука в сьогоднішній УПЛ є дуже і дуже реалістичною.
Чи потрібен «Шахтарю» саме Яремчук?
Ось тут уже виникають перші контраргументи. Як мінімум Роман не вписується у трансферну політику «Шахтаря». Час збору всіх українців по Європі у клубі пройшов, а зараз гірники активно повернулись на латиноамериканський ринок, водночас не забуваючи про балканський.
Останні дії керівництва взагалі не свідчать про те, що пріоритетом для них є миттєвий результат – категорія, під яку підпадає підписання 29-річного нападника з немалою зарплатнею. Гірники навпаки інвестують гроші в майбутнє, запрошуючи перспективних виконавців з Бразилії – та іноді навіть переплачуючи.
Тому швидше віриться, що у пару до Еліаса «Шахтар» розглядатиме черговий трансфер, який може стати активом на продаж через 2-3 роки, а не умовного Яремчука, який через 2-3 роки піде хіба вільним агентом. Інша точка зору наповнена оптимізмом – мовляв, навіщо брати Романа (який має сталий рівень без перспектив росту), якщо можна взяти молодого нападника (який у випадку прогресу може з часом перевершити рівень українця).
І останнє «але» – трансфер нападника статусу Яремчука загрожує перекрити дорогу Еліасу чи просто пригальмувати його розвиток. А миритись з роллю бекапу навряд готовий сам Роман.
Чи потрібні Яремчуку УПЛ та «Шахтар»?
Власне, питання, яке ставить під величезний сумнів трансфер форварда збірної у «Шахтар». Яремчук навіть за поганої форми в «Олімпіакосі» у першій половині сезону залишався затребуваним в Європі (ширились чутки про «Венецію» та «Сівасспор») – а після відновлення форми тим паче матиме варіанти за кордоном або пропозицію залишитися в нинішній команді. Про це вже пише місцева преса, а Менділібар заговорив наступним чином:
💬 «Ми повинні поважати кожного гравця. Я ніколи не хочу ставитися до людини так, ніби вона нічого не означає. Якщо нападник переживає невдалий період і не може забити, ти не можеш просто відвернутися від нього, залишити самого і позбутися його. Тим більше коли він чудова людина. Навіть якщо в нього щось не виходить, хороший характер у колективі завжди допомагає команді».
В сьогоднішній ситуації вибір між Європою та поверненням в УПЛ для українського гравця такого калібру – очевидний. Яремчук ще не «дограє кар‘єру», тому, напевно, на цьому етапі не розглядатиме камбек у кризовий рідний чемпіонат. До того ж привозячи сюди сім‘ю у час війни чи просто залишаючись від родини на відстані.
Та й динамівське серце – теж хороший аргумент, чи не так? 🙂 Хоча фани «Гента» після періоду Романа у «Брюгге» з цим посперечаються.
Фото: інфографіка Tribuna.com, «Олімпіакос», «Шахтар»
Інші пости блогу
