Трохи деталей про Семенченка і «Сокіл» – що, імовірно, мав на увазі Ростислав
«Вони всю збірну не люблять»
Деякі новини потребують доволі розлогого роз’яснення, інакше читачі, які не дуже «в темі», навряд чи щось зрозуміють. Як, скажімо, у випадку з цитатою зірки українського футзалу Ростислава Семенченка, де сам спікер не надто деталізував свою думку.
Можливо, додумувати за спікера – не найкраща ідея, але тут ризик помилитися виглядає мінімальним. У цій конкретній ситуації формат такого пояснення не дуже впишеться в новинний, тож єдине альтернативне рішення – доповнити новину блогерським дописом.
Нащо взагалі потрібні ці роз’яснення? Тому що, як на мене, заява все ж таки доволі гучна. Якщо проводити аналогію з футболом, то уявіть, як усі прифігіли б від заголовка на кшталт: «Георгій Судаков: «У «Поліссі» не люблять всю збірну України». Звісно, масштаби популярності футболу й футзалу неспівставні, але…
***
«Сокіл» – це клуб, який не дасть занудьгувати у медійному плані, клуб, який, начебто, і пливе в одному човні (чемпіонаті) з іншими, але разом з тим ніби живе десь у своєму власному всесвіті. Втім, не можна сказати, що в цьому є одні лиш мінуси, адже це проєкт, за яким у будь-якому разі цікаво спостерігати.
Хмельничани мають одну з найкращих академій в Україні, і її робота вже починає приносити помітні плоди: команда, кістяк якої складають власні вихованці, демонструє доволі симпатичну гру, завершує регулярну першість на залізобетонній 3-й позиції і, без сумніву, має дуже серйозні амбіції на плей-оф.
Пресслужба клубу не обмежується стандартним мінімальним набором інформації, а публікує ще й чимало авторських матеріалів (огляди у форматі «фішок туру», статті з розбором арбітражу і т.д.).
Крім того, на ютубі «Сокола» регулярно з'являються великі інтерв’ю пресаташе Анатолія Подвойського з колишнім Почесним президентом клубу Олександром Мирним, де теж обговорюють усі актуальні теми – і це також купа футзального контенту.
Але є моменти які дуже відштовхують – передусім ідеться якраз про вищезгадані інтерв’ю на ютубі. Як би вам пояснити… Мирний – це шось типу Срни та Леоненка в одному флаконі (гіперболізація досягнень своїх гравців + нескінченні «компліменти» на адресу всіх інших). І на адресу нашої збірної – в тому числі. Ось, до прикладу, заголовок статті на сайті «Сокола» за квітень 2024-го з посиланням на одне з таких інтерв’ю:
Олександр Мирний: «Я ніколи не назву цю збірну збірною України, це збірна Косенка-Владики»
В принципі, далі можна не продовжувати. Нагадаю лише, що в жовтні 2024-го збірна України повернулася з Узбекистану з бронзовими медалями ЧС. Але навіть такий історичний успіх нічого не змінив: Мирний принципово продовжує називати цю команду «збірна Косенка» – як, скажімо в розмові, записаній наступного дня після матчу за 3-тє місце.
На думку пана Олександра, «гра збірної абсолютно не змінилася. Ті люди, які 10 років у цій збірній, продовжують грати в ту саму гру, в яку вони грали – тобто насмерть у захисті, шукаємо помилку, воротар кидає вперед на стовпа, він має зачепитися за м’яч, і швидко під нього мають підбігти, він або скине, або стандарти. Тобто гра яка була, вона так і залишилася».
У тому ж відео дісталося ледь не всім нашим лідерам.
(40:35) «Шотурма на рік вилітає, а я думаю, що вилітає він уже назавжди, тому що, якщо дивитися на його фізичну форму, ви бачили, що там плечі були вужче, ніж усе інше, тобто він уже не міг тримати себе в нормі. Можливо, тому і травму він отримав, тому що це була 6-та гра, уже м’язи перевантажені, у нього кілограм 7-8 зайвої ваги».
(54:53) «Ця команда досягла максимуму, вона більше вже не дасть, це об’єктивно. Ну де Жуку додавати? Ну хіба що ще сильніше рукою махати і ще голосніше матюки кричати. Зверніть увагу, наскільки, наприклад, Чернявський втратив швидкість. Чернявський – швидкості нема. Семенченко молодий – швидкості нема, Абакшин – він теж уже, по-моєму, зупинився, він не додає, не стає якимось непередбачуваним. Жук – я ж кажу, ще матюки якісь вивчить і рукою буде махати. Сухов – ну хіба що менше буде привозити. Бо на кожному турнірі він має щось привезти, бо інакше це буде не Сухов».
Щодо самого Семенченка, то багато цитат Мирного про нього я вже раніше наводив тут.
Продовжуючи тему збірної, можу показати ще пару статей Подвойського. Наприклад, ось тут у травні 2024-го він запитує Косенка, чи дійсно Семенченко потрібен йому в Узбекистані, а ось тут у червні 2024-го дуже хвилюється за те, що гравці збірної на 2 місяці будуть відірвані від родин, та малює з них прям якихось сексуальних маніяків.
І подібних прикладів ще можна було б навести багато, але в мене немає стільки часу, щоб усе це перечитувати та передивлятися.
Щодо слів Ростислава про те, що «Сокіл» не відпускає гравців у збірну – зараз, ніби, з цим проблем немає. Владислав Первєєв був у національній команді протягом останніх трьох міжнародних вікон, а Назар Першин, Артур Хібовський і Ростислав Ростківський допомогли збірній U-19 здобути путівку на Євро-2025.
Але в цьому контексті точно варто згадати скандальну історію 8-річної давнини, коли четверо гравців «Сокола» залишили розташування нашої молодіжки, яка мала провести 2 спаринги – новина і коментар Мирного.
А ще зовсім свіжий кейс з тим самим Первєєвим, який у лютому повернувся зі збірної з травмою – за версією Мирного його вивели з ладу Косенко, у якого «з інтелектом проблеми, як і в Легчанова», та лікар Сергій Трубачов, основним місцем роботи якого є ХІТ. Ну і також у цій промові можна почути заклик якщо не бойкотувати виклики в національну команду, то принаймні добряче подумати («Воно вам треба? Вас хочуть отыметь и выкинуть»).
Одним словом, контент, який подається як інформаційно-аналітичний, по факту часто перетворюється на пропагандистський. Немає сумнівів, що всі ці цитати в тій чи іншій формі долітають і до Семенченка, тому його позицію можна зрозуміти.
Мирний може бути скільки завгодно колишнім президентом, але очевидно, що у всієї футзальної спільноти він асоціюється виключно з «Соколом», та й усі ці інтерв’ю постять на ютубі «Сокола», а не ще десь. Тож хоче він цього чи ні, але його слова так чи інакше сприйматимуться не лише як особиста позиція, а і як позиція клубу, навіть якщо він вже не бере участі в управлінні ним.