В чому секрет успіху «Баварії» та чому величнішого за Беккенбауера ніколи не буде. Нова колонка Філіппа Лама
«З днем народження, mia san mia!»
Чемпіон світу Філіпп Лам аналізує футбольні теми та обговорює їхнє стратегічне значення для суспільства, економіки та політики.
Серія колонок «Погляди футболіста» записана журналістом видання Zeit Online Олівером Фрічем та публікується в різних європейських країнах як вітальний жест усьому континенту. В Україні їх можна читати ексклюзивно на сайті Tribuna.com.
***
Я вітаю свій клуб з ювілеєм! 27 лютого «Баварії» виповнюється 125 років. Я був поряд з клубом ще з колиски, адже мій дідусь був і мій батько є справжніми фанатами «Баварії». Ще у дитинстві вони багато розповідали мені про золоті 70-ті з трьома Кубками європейських чемпіонів. Вони захоплювалися Гердом Мюллером, Зеппом Маєром та іншими гравцями. Перед одним з них вони майже тремтіли – йдеться про Франца Беккенбауера.
На початку «Баварія» просто була одним із багатьох футбольних клубів. У мене є кілька чорно-білих фотографій з часів заснування, я добре знайомий з історією клубу. Але по-справжньому я можу говорити про нього лише з часів Беккенбауера – відтоді «Баварія» стала чимось особливим.
До сьогодні вона все ще формується під впливом спадщини Беккенбауера. Якщо ви розумієте його, ви розумієте «Баварію», її сутність, її ідентичність та її ДНК. Свого часу він разом зі своєю командою створив гасло «mia san mia» («ми – це ми»). Це особливий спосіб, у який «Баварія» завойовує титул за титулом протягом, здається, цілої вічності. Як пояснити «mia san mia» моїм європейським читачам? Що ж, це грайлива, але величезна і якимось чином регіонально вкорінена впевненість у собі. Ніхто не може нам зашкодити!
«Ти у Мюнхені і ти перемагаєш». Кожне покоління гравців засвоює цю тезу.
У Німеччині «Баварія» завжди виходить на перше місце, тому що вона краща за інших. Наразі Леверкузен є справжнім суперником «Баварії», з'явилося різноманіття. В інші часи конкуренцією складали «Дортмунд», «Бремен», «Гамбург» чи «Менхенгладбах». Але ніхто не може йти в ногу з мюнхенцями у довгостроковій перспективі. Немає жодної іншої вищої ліги з такою монополією.
Секрет успіху «Баварії» полягає в тому, що це клуб футболістів. Протягом майже п'ятидесяти років ним керують його колишні гравці, що, мабуть, є унікальним явищем у Європі. До своєї смерті рік тому Беккенбауер входив до трійки разом з Улі Геннесом та Карлом-Гайнцем Румменіґґе.
Коли я ще грав, завжди було правило – вони втрьох знають, що відбувається в команді, з тренером і з кожним гравцем. Ця внутрішня експертиза є ключем до успіху. Як гравець, ти дуже уважно слухаєш цих великих футболістів. Коли Франц звертався до команди, всі уважно слухали.
Якщо замислитися, то те, що він говорив, також мало певну глибину. «Виходьте і грайте у футбол!» («Geht's raus und spielt's Fußball!») – девіз Беккенбауера, з яким він привів Німеччину до титулу чемпіона світу 1990 року. Хтось з цього сміється, проте вони не беруть до уваги той факт, що в основу цього девізу вкладена філософія. Коли команда видатних гравців зростає разом і досягає певного рівня досконалості, ви можуть грати і без тренера. Вони фантастично розуміють один одного та здатні разом думати на три кроки вперед.
Багато з тих, хто носив червону футболку, як Беккенбауер, розуміли один одного без слів. Вони мали видатні здібності: гольовий інстинкт Герда Мюллера, невтомність Лотара Маттеуса, вміння грати і бити з обох ніг Андреаса Бреме, впевненість у собі Штефана Еффенберга, винахідливість Томаса Мюллера, блискучі сейви Мануеля Ноєра, пристрасть Бастіана Швайнштайгера або дриблінг Карла-Хайнца Румменігге і Джамала Мусіали. Мені б справді хотілося вийти на поле з Беккенбауером, який своєю елегантною технікою та роллю плеймейкера в захисті значно випереджав свій час. Він робив своїх товаришів по команді кращими.
Дитина робітничого класу з Ґізінґа (район Мюнхена) стала футболістом світового масштабу. Він ріс разом зі своїм рідним містом – і воно росло разом з ним. Мене постійно запитують, чим місто завдячує футбольному клубу «Баварія». Складові цього запитання можна також змінити місцями, адже успішний футбол можливий лише там, де люди та економіка процвітають.
Становлення «Баварії» у якості світового бренду невипадково збігається з 70-ми роками ХХ століття. Не останню роль у цьому відіграли Олімпійські ігри. Вони прискорили будівництво метрополітену, а сучасний дизайн Отла Айхера залишив свій слід і донині. Коли Німеччина розглядає можливість проведення Олімпіади 2040 року, успішний і тривалий вплив Ігор 1972 року на розвиток Мюнхена може стати вагомим аргументом для подання заявки.
Я народився і виріс у Мюнхені, і мій дитячий будинок та улюблене футбольне поле знаходяться у декількох хвилинах ходьби від «Олімпіаштадіону». Я люблю своє місто. «Баварія» є його частиною, як і Марієнплац та Октоберфест. Коли мені було одинадцять, мене вперше взяли на перегляд. Спочатку я не хотів, я прагнув продовжувати грати з друзями у рідному клубі під назвою FT Gern. Тож у «Баварії» виникла ідея. Попри те, що це було зарезервовано для молодих талантів академії, мені дозволили бути болбоєм. Так я познайомився з майбутніми партнерами по команді.
Зрештою, я все ж приєднався до клубу. Відтоді я провів з «Баварією» більше половини свого життя. У 2013 році ми виграли Лігу чемпіонів на «Вемблі». Як і у 1970-х, наша команда також складалася з кількох справжніх баварців. Це робило нас надзвичайно сильними.
Паралелі між Беккенбауером і мною декому здаються очевидними – народився і виріс у Мюнхені, згодом був гравцем і капітаном «Баварії» та збірної Німеччини, національні та міжнародні титули з обома командами. Шкода, що він ніколи не був моїм тренером, він би сказав мені: «Іди і грай у футбол, Філіппе!».
Іноді мене запитують, чи порівнюю я себе з ним. Це робиться з доброзичливістю. Однак я згоден з Улі Геннесом, великою людиною, яка стоїть за успіхом «Баварії». На похороні Беккенбауера він сказав: «Величнішого від нього ніколи не буде». При ньому наш клуб сяяв найяскравіше. Тому я б сказав – не порівнюйте себе з Францом Беккенбауером.
Фото: IMAGO/Malte Ossowski/SVEN SIMON, Guenther Schiffmann/Bongarts, Alexandra Beier/Bongarts
Інші пости блогу
