Камбек «Динамо» з 0:2 – фінальний вирок безвольності всього проєкту «Шахтаря»
Олександр Сажко радіє, що очищення 3-м місцем відбудеться.
«Шахтар» не зміг утримати перемогу над «Динамо» в Класичному, створивши комфортну перевагу на початку матчу. Таким чином гірники ще далі відстали від «Олександрії» (тепер вже 6 очок), але при цьому загострили боротьбу за титул УПЛ між командами Руслана Ротаня та Олександра Шовковського – між ними тепер лише чотири очка. До того ж «Динамо», завдяки вражаючому камбеку, досі йде до сезону без поразок.
І цей матч ще більше підкреслив, що не так з «Шахтарем». Так, він був дуже зарядженим на боротьбу. Навіть Артем Бондаренко та зазвичай пасивні бразильці працювали в пресингу та емоційно реагували на кожну свою дію у відборі.
З іншого боку, при усій зарядженості «Шахтаря» «Динамо» само ледь не запакувало три очки в подарункову обгортку та урочисто вручило супернику, який до голів у ворота киян мав хіба що опосередковане відношення, бо завершував своїми ногами парад привозів:
1. Спочатку Михавко по-дитячому двічі помилився в одному епізоді: подарував Бондаренку м'яч, коли його навіть ніхто не пресингував, а потім збив Егіналду в некритичній ситуації, намагаючись виправити перший привоз – пенальті.
2. Далі Попов обрізався, а після намагань «Шахтаря» загострити Нещерет відбив перед собою простий дальній удар майже по центру воріт – чітко в ногу Егіналду.
Тому вже на 20-й хвилині склалася дивна ситуація: «Шахтар» наче грав активніше та за рахунком ледь не домінував на полі, а в реальності нічого сам не створив. Так, номінально умови для другого голу створилися завдяки високому пресингу гірників – від нього помилка Попова. Але без привозу Нещерета ця атака б нічим не закінчилася.
Але ще гірше те, що «Шахтаря» вистачило рівно на один тайм. Що черговий раз підкреслює проблеми клубу – як на тренерській позиції, так і всередині команди.
«Шахтар» зовсім заспокоївся у другому таймі, повірив у легку перемогу та втратив будь-яку, навіть мінімальну, перевагу. «Динамо» домінувало та могло не те що зрівняти, а й виграти цей матч – підвела реалізація. Статистика лише підкреслює загальну перевагу киян:
Звичайно, ця локальна невдача мало що змінює для «Шахтаря» – сезон був провалений до матчу з «Динамо», і жоден успіх в протистоянні з головним суперником не міг виправдати роботу головного тренера та керівництва клубу. Проте він дійсно став фінальним вироком проєкту «Шахтаря» на чолі зі Срною та Пушичем.
«Шахтар» – безвольна та некерована команда, яка не може провести на стабільному рівні навіть один матч всередині УПЛ. Навіть якщо він виграє Класичне у фіналі Кубка України та якимось дивом зможе випередити «Олександрію» (нижче 2-го місця донецький клуб не фінішував майже 30 років) – це вже нічого не змінить.
Це важливо занотувати зараз. Бо, звичайно, «Шахтар» має всі ресурси, щоб перемогти у всіх матчах до кінця сезону. «Шахтар» мав всі ресурси, щоб виграти всі попередні матчі другої частини сезону – і не виграв. Він мав і всі ресурси, щоб бути лідером ліги з першого туру сезону, але провалився.
Попередній текст показав, що не всі розуміють, чому проблема цієї кризи не лише тренерська – і ми обов'язково розглянемо це питання значно детальніше окремим матеріалом. Бо це дуже комплексна проблема, яка вимагає аналізу та обсягу тексту, якому немає місця у швидкій реакції на матч.
Хотілося б, щоб «Шахтар» зробив реальні висновки з сезону, де його після витрати 60 мільйонів випереджає «Олександрія». Клубу потрібні зміни не лише на позиції тренера, а й у менеджменті. Потрібно свіжим поглядом оцінити, наскільки раціонально клуб використовує свої ресурси, як працює обрана стратегія, де зроблені серйозні помилки та чому великим менеджерам іноді краще мовчати про «майже найкращу команду в історії».
Зараз «Шахтар» навіть не може загасити пожежу в будівлі, яка вся охоплена вогнем та згоріла майже дотла – «Динамо» лише підлило палива. Але навіть загасити її замало. Треба розібратися, чому зайнялося полум'я та чому не спрацювала система протипожежної безпеки.
Цей «Шахтар» закінчився. І очищення третім місцем йому дійсно потрібне.
Фото: Оксана Васильєва
Інші пости блогу
