«Шахтар» не міг показати більше в цій ЛЧ та гідно попрощався – можливо, надовго для України
Скоро навіть сам факт матчу з «Боруссією» буде для нас казкою.
Якою ж неймовірною була атмосфера на «Сігнал Ідуна «Парк» в Дортмунді до та під час матчу «Боруссії» та «Шахтаря»! Справжнє свято футболу та головного клубного турніру у світі.
Це відчувалося навіть з екрана монітора в Києві. Залишається тільки заздрити та уявляти, в якому масштабі це впливає на глядачів та журналістів вживу на трибунах. Серед них, до речі, була й Іра Козюпа – всі деталі та її емоції будуть завтра в репортажі з Дортмунда. Чого тільки вартує передматчева «You“ll never walk alone», яку насправді співають не тільки в Ліверпулі:
Ах, як красиво та захоплююче...
Такий ліричний відступ не просто так. Символічно, що «Шахтар» прощався з цією Лігою чемпіонів саме у Дортмунді, де атмосфера турніру відчувається ледь не найбільше. Бо для гравців українських клубів грати в таких умовах – одна з небагатьох, якщо не єдина можливість в кар'єрі.
І сьогодні з великою долею ймовірності «Шахтар» та весь український футбол попрощалися з Лігою чемпіонів не до наступного сезону, а як мінімум на кілька років вперед. З 24 лютого 2022 року наш футбол впевнено котився в низ, дійшовши до ситуації, коли в головному турнірі Європи стартуватиме лише один наш представник – і той з кваліфікації.
Для «Шахтаря» ще є лазівка з потраплянням в ЛЧ, як команда з найвищим коефіцієнтом з тих ліг, які не потрапляють напряму. Але для цього потрібна не тільки невдача такого конкурента, як «Динамо» Загреб, яке поки не лідирує в Хорватії. А й самому стати чемпіоном України цього сезону – відіграти відставання у 10 реальних очок (7 за втраченими) за 13 турів в лізі рівня, де найгірша команда Ліги Європи «Динамо» втрачає бали лише на великі свята, як мінімум задача з зірочкою. Вона не є неможливою, але вимагає забагато везіння, щоб розраховувати на такий перебіг подій всерйоз.
Далі ж відчуття, що в наступних сезонах навіть ця опція буде для «Шахтаря» взагалі недоступною, бо його особистий рейтинг в Європі також поступово падає. Навіть попри те, що гірники знову виступили значно краще решти українських клубів. Ну а сподіватися на прохід в групу ЛЧ «Динамо» після його феєричного перфомансу на етапі ліги ЛЄ цього сезону – треба бути оптимістичним оптимістом.
Ми вже знаходимося в точці «розвитку» українського футболу, коли радієш не результатам в Лізі чемпіонів, а самому факту матчу з топовим клубом на топовому стадіоні в неймовірній атмосфері. І цьому є об'єктивне пояснення – війна, під час якої футбол відходить на другий план загалом в плані фінансування й уваги, але й максимально складно грати конкретно у графіку єврокубків та змагатися з тими, хто навіть не розуміє, що то таке. Доходило буквально до того, що «Шахтар» та «Динамо» виглядали на полі, наче з них висмоктали життя дементори.
Так, всіх задовбали цитати гравців, тренерів, менеджерів клубів, журналістів, як же складно так грати. Але від цього це не перестає бути фактом.
На жаль, це ще навіть не дно. Повномасштабна війна триває, і її кінця не видно. А це значить, що український футбол в принципі не має шансів на суттєве покращення. Як тільки в наших топів зовсім вичерпаються старі запаси – кадри, виховані ще в кращих умовах, відносно високі європейські коефіцієнти, які давали зручні позиції в жеребкуванні, гроші від продажу цих кадрів (дивіться, Мудрик) та запал власників – ми будемо мріяти, щоб хоча б побачити матч клубу з України проти «Боруссії», «Баварії», «Арсенала» чи навіть «Аталанти».
При цьому, якщо подивитися на конкретно цей виступ «Шахтаря» в Лізі чемпіонів, то він не був жахливим при всіх недоліках та претензіях до гірників. Донецький клуб зовсім безнадійно та без шансів програв лише «Аталанті» на піку форми та «Баварії», яку і в найкращі часи «Шахтар» здолати не міг.
А далі: нав“язали боротьбу «Арсеналу» і, якоюсь мірою, «Боруссії», навіть обіграли «Брест» та «Янг Бойз». І взагалі-то «Шахтар» цілком міг сподіватися навіть на плей-оф, якби матчі з «Болоньєю» та «ПСВ» склалися по-іншому: з італійцями Судаков не реалізував пенальті – зіграли 0:0; розклали «ПСВ» в першому таймі, але втратили 2:0 на останніх хвилинах через максимально дивні рішення Марино Пушича, хоча до цього навіть могли забити третій.
Якщо трохи відійти від максимальних очікувань, які в нас зазвичай є від наших клубів в єврокубках – це зовсім не безнадійний етап ліги від «Шахтаря». Навіть більше: це найкраще, на що ми могли сподіватися до старту Ліги чемпіонів.
Можливо, для когось ці слова Пушича на передматчевій пресконференції звучали неприємно:
«Ми граємо завтра останній матч у першому сезоні оновленого турніру, і все ще – знаю, що лише теоретично, – але боремося за вихід далі. Це вже дуже хороше досягнення для нас. Хоча, думаю, ми могли б мати на 1 чи 2 очки більше, ми їх заслужили. Але якби на початку цієї ЛЧ, коли я побачив усіх суперників «Шахтаря», мені сказали, що перед останнім туром ми все ще матимемо шанси на вихід у плей-оф, я б одразу погодився на це».
Але за фактом Пушич правий. Це максимум, на що здатен зараз «Шахтар». Трохи більше можна було б набрати лише за суттєвого додаткового фарту.
«Шахтар» гідно попрощався – як в контексті останнього матчу в Дортмунді, де не став зовсім легкою здобиччю для «Боруссії» (на цьому стадіоні дійсно дуже складно всім, німці тут програють дуже рідко навіть в кризі), так і в контексті всієї дистанції етапу ліги ЛЧ. Зараз хочеться лише подякувати «Шахтарю», що іноді на полі в Лізі чемпіонів все ж був футбол. Та побажати всій Україні, щоб ці сумні прогнози щодо прощання на багато років не збулися.
Але поки для цього немає передумов. Можливо, їх нам подарує майбутнє.
***
Фото: «Шахтар»
Інші пости блогу
