«Таврія» – володар Кубка: як Крим писав історію українського футболу

Друзі,підписуйтесь на інстаграм "Історії українського футболу"! Там ще більше цікавого!

15 років тому, 16 травня 2010 року, футбольна Україна стала свідком видовищного фіналу, який подарував країні нового володаря національного кубка — сімферопольську «Таврію». Команда, що увійшла в історію ще 1992-го як перший чемпіон незалежної України, знову нагадала про себе — цього разу у драматичному матчі проти донецького «Металурга».

Цей фінал — рідкісний випадок, коли за трофей не боролися ані «Динамо», ані «Шахтар». «Таврія» розпочала матч активно. Вже на 2-й хвилині — стрімка атака, тонка передача Ковпака і влучний удар Фещука — 1:0 на користь кримчан. Такий початок змусив донецький клуб атакувати, відкриватися, ризикувати.

Ще до перерви кримчанам вдалося подвоїти рахунок. Ковпак упав у штрафному майданчику «Металурга», і арбітр Олег Деревинський вказав на «точку». Повтор показав: порушення було спірним. Але ВАРу тоді не було, тож капітан «Таврії» сам заробив і сам реалізував пенальті — 2:0.

Попри це, донеччани не зламались. Навпаки — гра розгорілася ще сильніше. «Металург» заволодів ініціативою, а геній юного Генріха Мхітаряна на початку другого тайму повернув інтригу — 2:1. А коли Маріо Сержіо на 74-й хвилині обіграв двох і зрівняв рахунок — здавалося, «МетаДон» дотисне.

Вирішальні події розгорнулися вже у додатковий час. Спершу — вилучення Джурічича, яке, здавалося, мало дати перевагу донеччанам. Але лише через дві хвилини Лакі Ідахор головою вколотив третій м’яч у сітку воріт Дишленковича після навісу Корнева. «Таврія» знову попереду — 3:2.

У «Металурга» ще були моменти. Багато. І Мгуни пробивав з розвороту, і Танаса мав шанс, і стандарти летіли в штрафний майданчик «Таврії», але щось завжди було не так: не той відскок, не та фаза удару, не той рикошет.

Фінальний свисток зафіксував історичну перемогу: «Таврія» — володар Кубка України! Через 18 років після свого чемпіонства кримський клуб знову здобув трофей — і став третьою командою, що вигравала і чемпіонат, і Кубок у незалежній Україні.

Сьогодні, через 15 років, ця перемога сприймається як останній великий злет кримського футболу на всеукраїнській арені. У тій команді були свої герої — Ковпак, Фещук, Ідахор, Старцев, Гігіадзе, Любенович, Пучков та інші.

Мені, як уболівальнику «Таврії», і приємно, і сумно згадувати ті часи. Здавалося, що далі буде тільки краще. Але спочатку внутрішні чвари призвели до трансферного бану, потім — окупація Криму, відродження в Херсонській області і знову зникнення через вторгнення росіян.

Залишається тільки мріяти та сподіватися, що колись ми знову побачимо справжню «Таврію» в українських змаганнях. А як ви вважаєте, чи побачимо ми ще сімферопольську «Таврію»?