Зниклі футбольні клуби України. "Борисфен" (Бориспіль, Київська область)

За всю історію чемпіонатів України у Вищій лізі та УПЛ лише два клуби з Київської області виступали в еліті українського футболу. Один із них – «Колос» із Ковалівки. Але чи пам’ятають мої шановні читачі, яка команда першою представляла Київську область у Вищій лізі? Так, це був «Борисфен» із Борисполя.

У 1992 році в п’ятнадцятитисячній Миронівці (Київська область) заснували футбольний клуб «Нива», який заявився до третьої (перехідної) ліги України. У 1993 році створили «Борисфен». Навесні того ж року «Нива» та «Борисфен» об’єдналися під назвою «Нива-Борисфен» і продовжили виступи в перехідній лізі. У дебютному сезоні команда здобула право на підвищення у класі, але через розкол саме «Борисфен» отримав підвищення, тоді як команда з Миронівки залишилася в третій лізі.

Сезон 1993/94 бориспільці провели у другій лізі. Спочатку команда виступала під назвою «Борисфен» і демонструвала хорошу гру на рівні свого дивізіону. Перед стартом весняної частини чемпіонату клуб змінив назву на «Бориспіль». За підсумками сезону бориспільці впевнено посіли перше місце, випередивши найближчого переслідувача на вісім очок.

У сезоні 1994/95 команда повернула собі попередню назву – «Борисфен». Але ненадовго. Після першого кола клубом із Борисполя зацікавилися Міністерство оборони та комерційні структури. «Борисфен» об’єднався з армійським клубом, який виступав у третій лізі, і отримав назву «ЦСКА-Борисфен».

Команда боролася з кіровоградською «Зіркою» та нікопольським «Металургом» за вихід до Вищої ліги. У підсумку «Зірка-НІБАС» посіла перше місце, а «ЦСКА-Борисфен» випередив «Металург» на вісім очок, що дозволило бориспільцям піднятися до еліти українського футболу.

Перед сезоном 1995/96 команда переїхала до Києва. Це був успішний рік для киян – клуб посів четверте місце, що, на жаль, тоді не давало права на участь у єврокубках. З п’ятого по сьомий тур «ЦСКА-Борисфен» навіть очолював турнірну таблицю. Того сезону команду очолював Бернд Штанге, а її кольори захищали такі легенди українського футболу, як Олександр Горяїнов, Андрій Гусін, Віталій Рева, Сергій Федоров і Едуард Цихмейструк.

У розпал сезону 1995/96 у клубі стався розкол. Військові прагнули мати власну команду у Вищій лізі, тому клуб перейменували на «ЦСКА», а «Борисфен» припинив існування.

Варто віддати належне колишньому директору «ЦСКА-Борисфена» Ігорю Ковалевичу, який вирішив за будь-яку ціну відродити команду в Борисполі. У 1996 році він заявив, що через п’ять років «Борисфен» виступатиме у Вищій лізі. Навряд чи тоді хтось сприйняв це серйозно. Однак Ковалевич робив усе, щоб дотриматися обіцянки: вів переговори з потенційними іноземними інвесторами, розвивав клубну інфраструктуру.

Зрештою, обіцянку виконати не вдалося. Через п’ять років клуб не вийшов до Вищої ліги. Але зробив це через сім років.

Та про все по порядку…

Ковалевич вірив в успіх свого проєкту. Він не прагнув миттєвого результату, а розумів, що команді потрібен надійний фундамент. Таким фундаментом стала футбольна школа в Щасливому. Саме її вихованці стали кістяком «Борисфена».

У сезоні 1997/98 «Борисфен» під керівництвом Віктора Варениці дебютував у Другій лізі. Важко назвати цей сезон успішним, тому в другому колі Вареницю замінив Сергій Морозов (той самий, який зараз працює футбольним експертом на каналах «Футбол»). У групі А Другої ліги тоді змагалися 18 команд, і «Борисфен» завершив сезон на 14-му місці. Лише два очки відділили клуб із Київської області від 17-ї позиції, яка змушувала б бориспільців грати плей-оф за збереження місця у лізі.

З приходом Морозова молоді гравці «Борисфена» розкрилися, і команда почала демонструвати значно вищий рівень гри. У сезоні 1998/99 бориспільці піднялися на друге місце, поступившись «Закарпаттю» вісьмома очками. Нападник «Борисфена» Олег Рак забив 14 голів і посів другу сходинку в списку найкращих бомбардирів групи А.

У сезоні 1999/2000 з’явився новий турнір – Кубок Другої ліги. За регламентом, команди, які виходили щонайменше до півфіналу, отримували можливість зіграти в Кубку України з 1/16 фіналу. «Борисфен» дійшов до фіналу, де зустрівся з СК «Херсон» і здобув перемогу – 2:0. У чемпіонаті справи також складалися успішно: клуб посів перше місце в групі Б та підвищився в класі.

З 1999 по 2000 рік команду очолював Анатолій Бузник, а у 2000-му його змінив Олександр Рябоконь.

Отже, після п'яти років «Борисфен», тепер уже самостійний і незалежний клуб, повернувся до Першої ліги. Чи можна назвати перший сезон оновленого «Борисфена» успішним? Залежить від того, з якого боку подивитися. Для команди, яка тільки-но піднялася з Другої ліги й не вилетіла назад, це безумовний успіх. Проте для клубу, що ставить собі за мету вихід до Вищої ліги, 12-те місце складно вважати досягненням.

Водночас варто пам’ятати, що «Борисфен» не мав стабільного фінансування, власної бази, а склад команди формувався переважно з молодих гравців. Ймовірно, саме через ці фактори наступний сезон клуб завершив на 13-му місці.

Крім того, у сезоні 2001/02 команда опинилася в центрі скандалу. 11 травня 2002 року Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ визнав матч між «Борисфеном» і житомирським «Поліссям» договірним. Гра завершилася з рахунком 1:2 на користь «Полісся», однак результат було анульовано, а з житомирського клубу знято три очки. «Борисфен» оштрафували на 3 000 доларів, а президента клубу та головного тренера «Полісся» дискваліфікували до кінця сезону.

У сезоні 2002/03 перед командою поставили чітке завдання – вихід до Вищої ліги. Варто відзначити старання футболістів «Борисфена» та головного тренера Олександра Рябоконя – вони успішно виконали поставлену мету. Друге місце й право грати у Вищій лізі!

Перед дебютом у Вищій лізі керівництво клубу вирішило підсилити молодий склад досвідченими гравцями. Так до команди приєдналися: Юрій Максимов, Андрій Анненков, Микола Волосянко, Сергій Коновалов, Юрій Вірт та інші. Дебют у Вищій лізі виявився надзвичайно успішним. Особливо пам’ятним для вболівальників із Борисполя став домашній матч 24-го туру проти майбутнього чемпіона країни – київського «Динамо». Здавалося, що кияни без проблем обіграють бориспільців. Однак гравці «Борисфена» мали іншу думку. У другому таймі Юрій Максимов, забивши два м’ячі за одну хвилину (на 58-й і 59-й хвилинах), приніс перемогу скромному клубу з Борисполя над київським грандом.

Також варто згадати ще одну визначну перемогу «Борисфена». У матчі заключного, 30-го туру команда з Київської області вирушила до Дніпропетровська на гру проти «Дніпра», який на той момент уже забезпечив собі бронзові медалі. «Борисфен» мінімально обіграв «Дніпро» завдяки голу Олега Карамушки на 60-й хвилині. У підсумку «Борисфен» посів 7-ме місце – найкращий результат в історії клубу.

Проте радість тривала недовго. Перед сезоном 2004/2005 команду залишили кілька досвідчених футболістів і частина перспективної молоді. Гравці, які прийшли їм на зміну, не змогли повторити або хоча б наблизитися до результатів попереднього сезону. Наприкінці 2004 року команду покинув Олександр Рябоконь. Його змінив Степан Матвіїв, який у 90-х виступав за «Борисфен».

За весь сезон команда здобула лише три перемоги: вдома над «Волинню» (1:0), у виїзних матчах проти донецького «Металурга» (3:1) та «Чорноморця» (1:0). Подейкують, що керівництво донецького «Металурга» було настільки вражене роботою Матвіїва, що переманило його до свого клубу.

У першому турі весняної частини чемпіонату «Борисфен» мав приймати полтавську «Ворсклу». Однак поле стадіону «Колос» виявилося неготовим до початку весняного етапу, і «Борисфену» було зараховано технічну поразку. На жаль, клуб завершив сезон на останньому, 16-му місці та вилетів до Першої ліги.

Команда повільно вмирала. Якщо в сезоні 2005/06 від пониження в класі врятувало розформування першолігової «Берещади» та відмова вінницької «Ниви» від виходу до 1-ї ліги ( «Борисфен» посів 16-е місце з 18), то в сезоні 2006/07 нічого вже не допомогло. Спочатку у «Борисфена» було знято 6 очок. Потім, через фінансові труднощі, у команди не було можливості дограти сезон, і після 21-го туру «Борисфен» знявся з чемпіонату 1-ї ліги. 16 травня команда була виключена з ПФЛ. В решті матчів бориспільцям були зараховані технічні поразки.

Отже, знову причиною розформування клубу стало банальне відсутність грошей. Як казав Віталій Кварцяний: «Область, у якій немає футбольної команди, — мертва область». Це стосується не лише областей, але й міст. Професійний футбол робить життя трохи яскравішим.

ТОП-3 рекордсмени за кількістю матчів.

• Роман Литовчак — 196 матчів, 31 гол
• Максим Стоян — 185 матчів, 1 гол
• Вадим Мельник — 184 матчі, 33 голи

ТОП-3 бомбардири.

• Вадим Мельник — 184 матчі, 33 голи
• Роман Литовчак — 196 матчів, 31 гол
• Руслан Біденко — 166 матчів, 27 м'ячів / Олег Рак — 67 матчів, 27 м'ячів

Відомі гравці.

Олександр Горяїнов, Андрій Гусін, Петро Кондратюк, Олег Кузнецов, , Геннадій Литовченко, Роман Максимюк, Юрий Максимов, та ін.

This page contains the following errors:error on line 1 at column 16: Opening and ending tag mismatch: br line 1 and div Below is a rendering of the page up to the first error.