Від копанки з незрозумілими правилами до гри мільонів - як у Львові народився український футбол

Буду дуже вдяним, якщо підпишетесь на "Історію українського футболу" в інстаграмі.

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття популярність футболу вийшла за межі Великобританії та почала поширюватися світом. Не стали винятком і українські землі, які на той час були поділені між різними імперіями. Вважається, що футбол завезли до Одеси англійські моряки. Вони ж почали створювати футбольні клуби та грати між собою. Варто зазначити, що місцеві жителі спершу не брали участі в новому виді спорту. Тому місцем народження українського футболу є не Одеса, а Львів.

На західноукраїнських землях футбол був відомий під назвою “кОпанка” (від слова “кОпати” – ударяти, бити) або “копаний м’яч”. У Львові, як і в Одесі, у футбол грали переважно британці. Перші згадки про футбол у місті Лева датуються 1890 роком.

У 1891 році викладач учительської семінарії, професор Едмунд Ценар, побував у Великій Британії та захопився футболом. Після повернення до Львова він склав опис гри, привіз перший футбольний м’яч і розробив програму розвитку футболу в місцевих гімназіях. Уже в 1892 році у Львові було видано перші правила гри у футбол польською мовою. Того ж року відбулася демонстрація елементів гри у футбол.

У 1894 році у Львові завершилося будівництво стадіону, який, за різними даними, вміщував від 7 000 до 10 000 глядачів.

14 липня 1894 року вважається днем народження українського футболу. Саме цього дня у Львові тривала загальнокрайова виставка досягнень, під час якої проходили конференції інженерів і літературознавців, гостям міста демонстрували нову трамвайну лінію, що вела до Стрийського парку, де знаходився новозбудований стадіон. Також відбулася конференція літературознавців, на якій кілька своїх рефератів виголосив Іван Франко.

Матч розпочався о 17:00 і проводився за всіма правилами, за винятком того, що грали лише до першого забитого м’яча, оскільки головною метою була демонстрація нового виду спорту громадськості. Львівські футболісти виступали в сірих гімнастичних штанях і білих футболках, а футболісти Кракова – у синіх штанях і білих футболках. Поєдинок судив професор Виробек із Кракова. На стадіоні зібралося близько 3 000 глядачів.

Гра тривала лише 7 хвилин. Гравець львівського «Сокола» Володимир Хомицький забив перший і, водночас, переможний гол своєї команди.

«Команди вперше вийшли на поле перед публікою, тому гра одразу стала нервовою й хаотичною. Глядачі зовсім не розуміли правил, а самі гравці прагнули за будь-яку ціну загнати м’яч між прапорці поля суперника. (так, між прапорці, тому що замість воріт було 2 флагштоки). Це була справжня гонитва за м’ячем... Про зупинку не могло бути й мови. Ми з великим азартом підхопили м’яч і погнали його до воріт гостей, які всією командою намагалися відбити атаку, вибиваючи м’яч, як могли.

Мене поставили на лівий фланг… Я стояв трохи осторонь від загального скупчення під воротами краків’ян, де тривала запекла боротьба. Раптом із того натовпу м’яч вилетів і покотився просто мені під ноги. Не роздумуючи, я замахнувся правою ногою й потужним ударом спрямував його над купою гравців обох команд. М’яч перелетів усіх і несподівано опинився перед краківським воротарем. Він устиг підняти руки, але було запізно − м’яч уже його минув», – згадував той матч Володимир Хомицький.

Попри протест арбітра, який вимагав продовження гри, оскільки його земляки прагнули реваншу, команди змушені були залишити поле, адже на нього вже виходила група гімнастів для демонстрації групових вправ.

На момент історичного матчу Володимиру Хомицькому було 16 років. Він народився 19 квітня 1878 року у Львові. Під час першого футбольного поєдинку в історії українського футболу він був учнем другого року навчання учительської семінарії. У 1898 році завершив навчання, після чого продовжив освіту у Львові та Відні. Згодом працював учителем фізичного виховання в XI львівській гімназії.

Через слабке здоров'я Хомицький не брав участі в Першій та Другій світових війнах. У п’ятдесят років вийшов на пенсію за станом здоров’я, а у 1946 році виїхав до Польщі, де й помер 12 липня 1953 року. На його могилі встановлено бронзовий обеліск із написом:

«14 липня 1894 р. у Львові на стадіоні "Сокола" відбувся перший офіційний футбольний матч між командами Кракова і Львова. Перший гол у цьому поєдинку, а водночас в історії польського футболу, забив Влодзімеж Хомицький».

Як бачимо, Володимир Михайлович був знаковою фігурою як для українців, так і для поляків.

На сайті УАФ опубліковано стартовий склад львівської команди в той історичний день. Львівський спортивний дослідник Богдан Люпа відшукав в архівах унікальні відомості про склад львівської команди, яка взяла участь у першому офіційно задокументованому футбольному матчі на теренах України.

Ось ці одинадцять гравців: Ксенофонт Теодорович, Людвик Христельбауер, Северин Рудницький, Мар’ян Білецький, Кароль Марциховський, Вілібальд Ноах, Станіслав М’яновський, Броніслав Голородський, Олександр Козел, Юлій Онишкевич, Влодзімеж Хомицький.

Керував командою Едмунд Ценар.

Перший офіційний футбольний матч в історії українського футболу, що відбувся 14 липня 1894 року у Львові, став не лише спортивною подією, а й важливою віхою в розвитку гри на наших теренах. Цей поєдинок продемонстрував зацікавленість молоді новим видом спорту та заклав фундамент для подальшого становлення футболу в Україні.

Постать Володимира Хомицького, автора першого гола, символізує той перехідний етап, коли футбол переставав бути грою лише для іноземців і ставав частиною української спортивної культури. Згодом ця гра поширилася по всій країні, розвинулася в професійний спорт і стала однією з найулюбленіших розваг мільйонів українців.

Сьогодні український футбол має багату історію та великі досягнення, які, я сподіваюсь, ми продовжимо вивчати разом!