Зниклі футбольні клуби України. ФК "Темп" (Шепетівка, Хмельницька область)

Друзі, я продовжую перекладати старі пости на українську. Дякую, що читаєте! Також, буду дуже вдяним, якщо підпишетесь на "Історію українського футболу" в інстаграмі.

Кожен із нас, ймовірно, чув про мрію президента «Інгульця» Олександра Поворознюка – запросити мадридський «Реал» до Петрового. Але чи пам’ятає хтось, що на початку 90-х вже існував футбольний клуб, президент якого мріяв привезти європейського гранда в українську провінцію? Цим президентом був Джумбер Григорович Нішніанідзе, який хотів бачити в Шепетівці «Барселону».

Джумбер Григорович народився 1948 року в Грузії. Деякий час мешкав у Воркуті, одружився з українкою та переїхав до Шепетівки. Саме завдяки йому цей маловідомий районний центр Хмельницької області став відомим у футбольній Україні.

Ця історія розпочиналася, наче сюжет кінофільму, але завершилася сумно. Багатий меценат запропонував тренеру з провінційного містечка створити команду, яка змагатиметься нарівні з футбольними грандами. Та про все по порядку.

Наприкінці 80-х на одне з тренувань у Шепетівці до тренера Віктора Кушка підійшов брат Джумбера – Шота. Він запитав, чи зможе той зібрати команду. Тренер відповів ствердно, і вже під час наступної зустрічі з Джумбером Григоровичем обговорювалися деталі. Нішніанідзе на той час керував будівельним кооперативом «Темп». Було вирішено назвати футбольний клуб так само. Формування команди відбулося досить швидко, і 5 березня 1990 року вважається днем народження шепетівського «Темпа». Вже 10 березня відбувся перший матч – «Темп» зустрівся зі збірною Шепетівки та здобув перемогу з рахунком 2:0.

У 1990 році шепетівці подали заявку на чемпіонат УРСР серед колективів фізичної культури. Головним тренером було призначено Іштвана Секеча. Команди поділили на шість зон, і «Темп» потрапив до другої, що складалася з 16 команд. Шепетівці впевнено посіли перше місце, поступившись лише двічі за сезон. Фінальний етап проходив у груповому форматі, де зустрічалися переможці кожної з шести зон: «Автомобіліст» (Суми), очаківський «Маяк», комунарська (алчевська) «Сталь», «Стахановець» (Стаханов) та «Карпати» (Кам’янка-Бузька). Переможцем став «Автомобіліст», а «Темп» посів четверте місце, здобувши дві перемоги, одну нічию та зазнавши двох поразок.

Наступного сезону, під керівництвом того ж тренера, "Темп" виступав уже в другій нижчій лізі СРСР. Шепетівці посіли 9-те місце серед 26 команд. Паралельно "Темп" брав участь у Кубку УРСР. Команда стартувала з 1/8 фіналу, де її суперником став добре знайомий "Автомобіліст". За підсумками двох матчів футболісти з Хмельницької області виявилися сильнішими – 2:1 (0:1; 2:0).

У чвертьфіналі суперником "Темпа" стало ужгородське "Закарпаття". Шепетівці знову вийшли переможцями – 4:2 та 0:1. У півфіналі "Темп" зустрівся з охтирським "Нафтовиком" і також здобув перемогу (1:2; 3:1), пробившись у фінал. Там на команду чекала зустріч із рівненським "Вересом".

Перший фінальний матч відбувся 24 листопада 1991 року в Рівному на стадіоні "Авангард". Господарі відкрили рахунок на 22-й хвилині. Однак завдяки голам Довгальця (31-ша хвилина) та Бондаренка (81-ша хвилина) "Темп" здобув вольову перемогу – 2:1. Матч-відповідь відбувся 28 листопада в Хмельницькому і завершився внічию – 1:1 (Бондаренко 57 – Манькута 29). Таким чином, "Темп" завоював свій перший трофей – Кубок УРСР. Щоправда, на той момент УРСР вже не існувала. Кубок шепетівцям вручив перший президент ФФУ Віктор Банніков. Дехто вважає, що першим володарем Кубка України був не "Чорноморець", а саме "Темп". Але то вже інша історія. Саме завдяки перемозі в кубку наступний сезон "Темп" розпочав у Вищій лізі першого чемпіонату незалежної України.

1992 рік. Перший чемпіонат. 20 команд були поділені на дві групи. "Темп" потрапив до групи А. 6 березня 1992 року шепетівці провели свій перший в історії матч у Вищій лізі. Суперником став "ЕВІС" із Миколаєва. "Темп" програв на виїзді – 0:1. Команда демонструвала слабку гру, а першу перемогу здобула лише в 4-му турі. І яка це була перемога! З рахунком 1:0 був обіграний майбутній чемпіон країни – "Таврія". Переможний гол на 89-й хвилині забив Довгалец. За весь сезон "Темп" здобув лише дві перемоги, посів 10-те місце та вилетів до Першої ліги. У розіграші Кубка України 1992 року "Темп" вибув уже на першому етапі, поступившись у Кременчуці "Кремню" – 1:2.

У серпні 1992 року команду покинув головний тренер Іштван Секеч, який очолив ФК «Приборист» із Мукачева. Близько місяця команду тренував Зая Авдиш, який майже всю свою тренерську кар'єру провів у житомирському «Поліссі». У вересні головним тренером «Темпа» став Юрій Войнов. Під час кар'єри гравця він провів п'ять років у «Зеніті» та вісім років у київському «Динамо» (176 матчів, 22 голи). Проте й він працював у команді недовго – з вересня по грудень 1992 року. У січні 1993 року команду очолив ще один колишній гравець «Динамо» – Сергій Доценко. Незважаючи на часту зміну тренерів, у 1-й лізі «Темп» посів друге місце та повернувся до Вищої ліги. Варто зазначити, що нападник шепетівців Ігор Коляда став одним із двох найкращих бомбардирів Першої ліги. Разом із Романом Григорчуком (тим самим, який у 2010–2014 роках тренував «Чорноморець») вони забили по 26 м’ячів.

Враховуючи досвід невдалого виступу у Вищій лізі, президент «Темпа» докладав усіх зусиль, аби створити конкурентоспроможну команду. Новим головним тренером став Леонід Ткаченко, який раніше очолював харківський «Металіст» і в 1992 році виконував обов’язки головного тренера збірної України. Леонід Іванович запросив до команди 14 гравців високого рівня. Сезон 1993/1994 років став найуспішнішим в історії «Темпа». Поїздка до Шепетівки більше не була легкою прогулянкою для суперників. На стадіоні «Локомотив» були обіграні «Шахтар» (3:1), «Дніпро» (3:2), «Металіст» (3:1), зіграно внічию з «Чорноморцем» (1:1), а також шепетівці мінімально здолали «Динамо» - 1:0. У Києві «динамівці» такоє не змогли здолати “Темп” – 0:0. У тому сезоні за «Темп» виступали збірники: Георгій Чихрадзе (Грузія), Сергій Скаченко (Україна) та Арсен Аваков (Таджикистан). Крім того, у заявці на сезон було шість грузинських футболістів, що й не дивно.

Багато хто очікував, що команда прогресуватиме. Президент не шкодував грошей на клуб. Бюджет складав близько 500 000 доларів на рік, що було досить хорошим показником для того часу. Після виходу до Вищої ліги, за словами Шоти Нішніанідзе, Джумбер Григорійович привіз із Німеччини 18 автомобілів для футболістів. Втім, троє гравців відмовилися від подарунка. Це були білоруси Кондратьєв і Гамонов, а також Олег Колесов. У 1994 році було подаровано ще шість нових "дев’яток", а футболісти отримали квартири.

Як згадувалося раніше, Джумбер мав мрію – вивести "Темп" у єврокубки та зіграти в Шепетівці з "Барселоною". Для цього навіть планувалася реконструкція стадіону "Локомотив" відповідно до вимог єврокубків. Цей стадіон був збудований у 1955 році. Він вміщував 8000 глядачів і, як кажуть, майже завжди був заповнений. Іноді ж на трибунах перебувало до 20 000 осіб – майже половина населення міста.

Однак щось пішло не так. У сезоні 1994/1995 команда боролася за виживання. Після першого кола головний тренер Ткаченко залишив команду. Слідом за ним почали йти й футболісти. До команди прибуло ще більше грузинських гравців. Є інформація, що в одному з матчів на поле у стартовому складі вийшли десять грузинів і один українець – Ігор Тимощук. З листопада 1994 по квітень 1995 року команду очолював російський тренер Станіслав Берников. У квітні на пост головного тренера прийшов віце-чемпіон Європи 1972 року Реваз Дзодзуашвілі. Проте це не врятувало команду – "Темпу" не вистачило лише одного балу, щоб залишитися у Вищій лізі.

Шепетівська команда досить непогано виступила у Кубку України того сезону. Розпочавши боротьбу з 1/16 фіналу, "Темп" спочатку вибив "Керамік" (Баранівка) – 2:0 та 0:1, потім "Верес" – 0:1 та 2:0, а в чвертьфіналі двічі поступився "Дніпру" – 0:2 і 0:1.

А тепер про сумне. Після завершення сезону 1994/95 Дзодзуашвілі покинув команду. Джумбер більше не мав змоги фінансувати клуб, і команда перестала існувати. Клуб змінив назву на "Темп-АДВІС", отримав нового спонсора та переїхав до Хмельницького. У Шепетівці залишився фарм-клуб "Темп-АДВІС-2". Проте вже після першого кола й ці спонсори зазнали краху. Команда знову змінила назву та переїхала. Вона стала називатися "Ратуша" і представляла Кам'янець-Подільський. Але, якщо чесно, складно назвати ці клуби спадкоємцями "Темпа". Як на мене, "Темп" помер разом із відходом Джумбера Нішніанідзе та переїздом у Хмельницький.

Довгий час про Нішніанідзе не було жодних новин. Казали, що він то в Чернівцях, то в Києві. Його брат Шота розповідав, як Джумбер збанкрутував. Він відправив до Грузії два пароплави, але в дорозі судна перехопили бандити й відібрали весь товар. Сума збитків становила приблизно 1 000 000 доларів – шалена втрата для того часу. Після цього Нішніанідзе вже не зміг оговтатися. Довгі роки про нього нічого не було відомо,крім того, що він жив у Сімферополі. Залишившись без грошей і тяжко хворий, Джумбер Нішніанідзе помер 26 березня 2013 року. Його тіло перевезли з Сімферополя до Шепетівки. Він був відспіваний на стадіоні "Локомотив" і похований у Шепетівці.

Напевно, у мешканців Шепетівки глибоко в душі живе надія, що їхній клуб колись відродиться. Можливо, одного дня це й справді станеться.

ТОП-3 рекордсмени за кількістю матчів.

Ігор Тимощук - 153 матчі; 4 голи

Юрій Романов - 140 матчів

Олег Заруцький - 93 матчі; 13 голів

ТОП-3 бомбардири.

Ігор Коляда - 46 матчів; 26 голів

Таріель Капанадзе - 61 матч; 17 голів

Сергій Скаченко - 28 матчів; 13 голів / Олег Заруцький - 93 матчі; 13 голів

Відомі гравці.

Георгій Кондратьєв (3 матчі, 1 м'яч), Автанділ Капанадзе (55 матчів, 3 м'ячі), Арсен Аваков (48 матчів, 7 м'ячів), Олег Колесов (47 матчів).